Зміна епох

Світ змінюється дуже швидко. У минуле відходить епоха, пов’язана з Другою світовою війною. Сімдесят три роки тому світ почав відходити від найстрашнішої війни в історії людства, і провідні держави вирішили об’єднати свої зусилля, щоб не допустити ще страшнішої трагедії – адже тоді вже з’явилася атомна бомба. Ця зброя могла знищити життя на планеті. А уникнути рукотворного Апокаліпсису можна було тільки спільними діями багатьох держав. Для таких дій створювалася Організація Об’єднаних Націй, котра не змогла попередити розкол світу на ворожі табори. Тоді Захід створив НАТО, чим об’єднав свої дії. Потім виник Європейський Союз, який рухався вперед разом зі США. А нині світ почав роз’єднуватися, і що нас чекає попереду, поки що незрозуміло.

Зміни почалися не сьогодні

Розпад СССР і “світової системи соціалізму” першими засвідчили: післявоєнна система світу відходить у минуле. Більшість колишніх “соціалістичних” країн вступила у НАТО і ЄС, інші ж опинилися перед складним вибором. А Росія обрала свій шлях – протистояти Заходу і відроджувати свою імперію, щоб повернути світ у далеке минуле. Ідеалом сучасного Кремля стало відродження статусу “великої держави”, яка може диктувати свою волю всьому світові й нав’язувати всім власне бачення сучасного, минулого і майбутнього. Найважливішим своїм завданням Путін нині бачить розвал ЄС і НАТО, підрив союзу США з європейськими державами.

А на заваді цим планам стоїть Україна, яка веде важку боротьбу за свій європейський вибір. Наша країна декларує свій стратегічний курс на членство в Європейському Союзі й Північноатлантичному альянсі, що повністю суперечить планам Росії. Українці намагаються відстоювати загальнолюдські цінності, тоді як  панівна верства Росії – чекісти – керуються лише матеріальними інтересами. Завдяки продажу сировини Москва має величезні капітали, які використовує на реалізацію своїх цілей.

Саме російські “нафтодолари” у різних регіонах планети підняли рівень корупції до небачених раніше висот. Підкуп зарубіжних політиків і журналістів дозволяє Кремлю формувати громадську думку у багатьох державах на свою користь. Кремль пропагує національний егоїзм замість об’єднаних зусиль різних країн у вирішенні глобальних питань. На жаль, подібні ідеї нині підтримує і президент США Дональд Трамп. Декларуючи “відродження величі Сполучених Штатів”, він помітно зіпсував відносини і з ЄС, і з сусідньою Канадою. З особливою силою це проявилося на останньому саміті “Великої сімки”, після якого європейці заговорили про “Велику шістку” – адже США продемонстрували небажання координувати дії з ними.

Як змінилася ситуація для України?

Ситуація складається для нас несприятливо, тому українським політикам необхідно приймати нестандартні рішенні й бути готовими до нових випробувань. Хоча Трамп обіцяє сконцентруватися на вирішенні внутрішніх американських проблем, від підтримки України йому не дадуть відмовитися американські конгресмени. У цій країні створено високоефективний демократичний механізм, що не дозволяє президентові діяти лише на власний розсуд. Його контролює і суспільство, і політики. А небезпеку Путіна у США добре усвідомлює більшість американських політиків. Інша річ. яку реальну допомогу з-за океану можуть отримати українці в разі різкого загострення протистояння з Росією.

Курс Кремля на послаблення НАТО приносить свої результати. Серед провідних членів альянсу допомогу Україні розцінюють по-різному. На жаль, у політиці Німеччини і Франції все більше помітні проросійські настрої. А в Італії вони вже декларуються прямо. Навіть серед колишніх “соціалістичних” країн є такі, що не підтримують Україну. Наприклад, Угорщина під надуманим приводом блокує розвиток співпраці України з НАТО, а президент Чехії не приховує своїх симпатій до Москви.

Західні санкції проти Росії виявилися менш ефективними, ніж на це розраховували їхні ініціатори. А все частіше деякі західні політики закликають їх ще й зняти. У моду входять розмови про “необхідність діалогу з Росією”, Трамп навіть закликав повернути її до “Великої сімки”. Україні необхідно враховувати несприятливі чинники і діяти відповідно зміненим обставинам. Особливої гостроти нашим проблемам надає той факт, що наступного року в країні мають відбутися чергові президентські й парламентські вибори. Існує реальна небезпека реваншу проросійських сил – нинішні прозахідні політики України не виконали більшості своїх обіцянок, даних на Майдані, тому катастрофічно втрачають суспільну підтримку.

 

Не втратити державу!

Зберегти прозахідний курс можна лише в тому випадку, якщо по-справжньому боротися з корупцією, створювати справедливі суди і реально підвищувати життєвий рівень населення. А для цього потрібні люди з новим мисленням і не заплямовані корупційними зв’язками. Панівна ж псевдо-еліта таких людей не допускала до влади впродовж всіх років “державного будівництва”. Тому ситуація дуже складна. Без відсторонення олігархів від влади змін на краще відбутися не може у принципі – саме олігархи є головним гальмом розвитку України.

Майдан показав здатність рядових українців до самоорганізації й засвідчив, що в країні є достатньо активних людей, здатних добитися змін на краще. Процеси децентралізації влади, які більше декларуються на словах, ніж на ділі, все ж поступово рухаються вперед, а в них формується нова політична еліта країни. Надія покладається на добре освічену і політично активну частину молоді, яка іде на зміну нинішнім можновладцям. Їй дуже важко пробитися до посад, на яких приймаються важливі рішення. Але нове покоління повинно прийти до влади і врятувати все те краще, чого досягли попередні покоління.

Багато українців ще не усвідомило, що своїми голосами на виборах вони можуть змінити власну долю і долю своїх дітей. Щоб це зрозуміти, політична культура суспільства повинна зростати, інакше ми знову оберемо “котів у мішку”. Фактично виборча кампанія в країні вже почалася, і кожен може з власного досвіду переконатися, що знову обіцяють старі політики, і що вони для нас дотепер реально зробили. Адже ми живемо на зламі епох, і для пошуку власного місця у зміненому світі Україна потребує сучасних керівників. Маємо не просто зберегти державу, але й дати їй могутній поштовх для швидкого розвитку. Інакше знову опинимося в московському ярмі.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.