Останнім часом тривожні повідомлення надходять з різних міст України, в яких йдеться про насильство проти представників ромської громади. Напади на їхні табори відбулися у Києві, Тернопільській області, у Львові. Останній привів до людських жертв і викликав гостру реакцію в зарубіжних європейських країнах. Чому подібні випадки почастішали в Україні і чим вони загрожують нам всім?
Звідки з’являється стільки ненависті до окремих груп людей?
Суспільство складається з різних людських груп. Вони відрізняються одна від одної за віком, статтю, рідною мовою і культурою, відношенням до релігії, за своїм соціальним станом і ще багатьма іншими параметрами. Щось спільне людей об’єднує, а щось окреме роз’єднує. Тому мова йде як про більшість, так і про меншості. У сучасному демократичному суспільстві права людини мають бути однаковими для всіх – представників як більшості, так і меншостей.
Багато нині говориться про толерантність, проте в реальному житті доводиться стикатися з фактами нетерпимості до представників тих чи інших меншин. Зовсім недавно українські засоби масової інформації дуже багато місця приділяли повідомленням про “Марші рівності”, які проходили в окремих містах країни, і найбільший резонанс мав подібний марш у столиці держави. Про своє існування суспільству нагадали представники сексуальних меншин, що викликало різку реакцію традиціоналістів, яких у нашому суспільстві – переважна більшість. Поліція докладала зусиль, щоб не сталося кривавих сутичок між сторонами протистояння. Чимало прибічників традиційних сімейних цінностей чомусь вважало, що за допомогою насильства вони зможуть відвернути від “содомського гріха” нетрадиційно орієнтованих громадян.
Проте у будь-якому суспільстві завжди є певний відсоток геїв і лесбіянок, навіть у тому, яке знищує таких людей фізично. Сексуальні меншини існують не лише в людському суспільстві, є вони і у тваринному світі. Сучасна наука не може пояснити це явище у зрозумілих неспеціалістам термінах. Вона може лише констатувати: явище існує і подолати його неможливо. Здається, логічний висновок із цього один – ставитися до сексуальних меншин спокійно, не застосовувати до них жодних дискримінаційних заходів, і визнавати їх рівноправною частиною суспільства. Саме таку модель поведінки обрали сучасні розвинуті європейські країни, й вимагають її від України, котра заявляє про своє палке бажання увійти до ЄС – об’єднання таких держав.
У нас же ультра-традиціоналісти вимагають заборони нетрадиційних стосунків, забуваючи, що така вже існувала у гітлерівській Німеччині і сталінському СССР, де геї опинялися у тюрмах і таборах, але саме явище нікуди не зникало. Нині можемо почути від противників сексуальних меншин новий заклик – відправити всіх “збоченців” на фронт, хай своєї кров’ю “спокутують гріх”. П’ятий рік іде війна проти російських агресорів та їхніх найманців на Донбасі, українське суспільство дуже втомилося від неї, й серед простих громадян поширюються ілюзії щодо допустимості й навіть дієвості насильства для вирішення існуючих проблем. Але насильство здатне породити лише таке ж насильство у відповідь, і більшості проблем за його допомогою вирішити неможливо. Заклики бити “не таких” свідчать лише про невміння багатьох людей шукати справді ефективні виходи із ситуацій, які їм здаються тупиковими.
Небезпека расової й національної ненависті
Подібний заклик лунає і від людей, налаштованих проти ромської громади України. Ксенофоби наголошують, що всі “цигани” – так вони звикли називати ромів – ведуть асоціальний образ життя, не платять державі податків, розповсюджують наркотики, крадуть і вчиняють інші злочини. Тому й “заслуговують на таке покарання”. Чисто по-сталінськи пропонують створити щось на зразок штрафних батальйонів.
Тут необхідно чітко розмежувати різні чинники, щоб знайти взаємоприйнятне вирішення реальної проблеми. Впродовж століть роми, які прийшли з Індії, кочували територією багатьох країн, заробляючи на життя музикою, танцями, піснями. Торгували конями, їхні ковалі славилися своєю майстерністю. У традиційному суспільстві роми знайшли свою нішу, і ставлення до них у цілому було терпимим. Але у суспільстві модернізованому їхнім талантам місця лишалося все менше. У Совєтському Союзі створювали циганські театри і ансамблі, що користувалися чималою популярністю. Циганські табори власті насильно саджали на землю, заганяючи вільний людей у колгоспи. А в гітлерівській Німеччині представників цієї етнічної громади знищували фізично. Нацисти винищили і осілих циган на окупованій території СССР.
Після війни в СССР знову намагалися заганяти циган у колгоспи. Але в їхньому середовищі з’являлися нові способи заробітку – роми почали торгувати виробами “цеховиків”. Підпільні цехи виробляли фальсифіковані товари широкого вжитку (наприклад, джинси), а по-сучасному одягнені молоді циганки, пофарбувавши своє чорне волосся перекисом водню і таким чином замаскувавшись, продавали цей товар у людних місцях. Доки існував совєтський дефіцит нормальних товарів широкого вжитку, подібний “бізнес” приносив непогані доходи. А після розпаду СССР він втратив будь-який сенс. Ромам довелося знову шукати свою нішу у швидкозмінному суспільстві. На жаль, у їхньому середовищі з’явилися торгівці наркотиками, а безробітні роми нерідко вдавалися до різних протиправних вчинків.
У той же час чимало представників цієї громади заробляли, збираючи метало-брухт або макулатуру, шукали інших заробітків не кримінального характеру. Деяка частина ромів отримувала освіту, у тому числі й вищу. Серед них є юристи і журналісти, навіть науковці, а дехто опанував робітничі професії. Певну популярність здобули у них професії шофера чи тракториста. Ці люди знайшли своє місце у сучасному житті, і можуть допомогти це зробити іншим.
Слід підкреслити, що проблему кочових ромів не змогла вирішити жодна країна. У Франції, наприклад, цілі ромські табори силою вивозять з країни. Це не заважає французам критикувати українців за “невирішеність ромського питання” в нашій країні. А вирішити його можна лише цілим комплексом заходів, і основних зусиль мають докласти самі роми. Держава же має стимулювати діяльність тих представників цієї меншини, які самі знайшли своє місце у суспільстві, й готові допомогти іншим у цьому. А тут потрібна добре продумана політика із залученням широкої громадськості. Інакше за “вирішення ромського питання” братимуться лише радикали, які ставку роблять на застосування насильства.
Ненависть – шлях до поразки
Україна відбиває московську агресію, у чому отримує певну допомогу від демократичних держав. Противник же робить все для тог, щоб позбавити нас цієї підтримки. Кремлівська пропаганда звинувачує сучасну Україну у “фашизмі”, тому негайно підхоплює будь-яку інформацію, здатну працювати на це звинувачення. Нацисти переслідували представників сексуальних меншин, а заклики українських ультра-традиціоналістів застосувати насильство до геїв і лесбіянок ідеально вписуються у звинувачення українців у “нацизмі”. Так само, як і погроми ромських таборів дозволяють асоціювати погромників з нацистами. Слід готуватися до того, що стимульовані з-за кордону антисеміти найближчим часом активізуються в Україні.
Не випадково у соціальних мережах останніми днями у черговий раз з’являються жахливі фотоматеріали, зняті гітлерівцями під час єврейського погрому у Львові на початку липня 1941 р. Ще Нюрнберзьким трибуналом було доведено, що цей погром організували офіцери гітлерівської СД (секретної служби), а брали в ньому участь люди різного етнічного походження. Хоча відомо, що багато погромників розмовляло лише польською мовою, у ньому московська пропаганда звинувачує виключно “українських націоналістів”. А будь-який випадок побутового антисемітизму в сучасній Україні негайно використовується ворожою пропагандою для звинувачень всіх українців у “звірячій ненависті до євреїв”.
Противник не зміг подолати опір українців на фронті, тому зробив акцент на підриві України зсередини. Для цього використовує роздмухування ненависті між різними групами населення нашої держави. Ми повинні пам’ятати про це і свідомо протистояти подібним спробам. Інакше Україна може опинитися в міжнародній ізоляції, що полегшить Путіну його головну мету – підкорити нас своїй імперії. Досвід показав: Україна нездоланна, коли її народ спільно боронить свою Батьківщину, не звертаючи уваги на певні різниці, що існують між окремими групами українців. Батьківщина у нас одна, і захистити її маємо всі разом.
peredplata
