ПРИЙНЯТТЯ ХРИСТИЯНСТВА КИЇВСЬКИМ КНЯЗЕМ ВОЛОДИМИРОМ

Християнський світ святкує у ці дні 1030 років від дня введення християнства на Київській Русі. Проводяться хресні ходи до християнських святинь, хрещення у воді (навіть по телебаченню можна було побачити велике хрещення у Києві у р. Дніпро 22 липня цього року людей, які здійснювали урочисте свячення під керівництвом християнських (протестантських) просвітерів баптистської, адвентистської та інших церков). Під час недільних богослужінь у православних, католицьких та греко-католицьких церквах священики звертають увагу прихожан до цієї історичної події, яка відбулася більше тисячу років тому. Частина людей не знає або мало знає про цю подію. Багато негативного або неправдивого було поширено у часи панування на українських землях  атеїстичної ідеології та при утвердженні християнства (про давню дохристиянську історію українців, про прилучення їх до цивілізації та ін.).

Відомо, що у світі проживає більше 6 мільярдів людей, з яких трохи більше 800 млн. вірують у християнство. Поширеними у світі є мусульманство, конфуціанство, буддизм, віра у природу і ін., які є державними релігіями у багатьох країнах світу.

Якими були українські землі, у що вірили українці у давнину, як відбувалось їх хрещення більше тисячі років тому ? Чому християни поділені на десятки церков?

Християнство, як державна релігія, виникло після Нікейського собору 325 р., у ХІ ст. вони поділились на католицьку і православну віру, у кінці 16 століття виникла греко-католицька церква, у середньовічний і новий час вникли християнські пристанські релігії (кальвінізм, англіканство, баптизм, адвентизм, єговізм і ін.).

Питання, якою була віра і життя українців до хрещення у християнку віру, часто виникають у різних людей в Україні і у світі.

Введення і утвердження християнства на українських землях – тривалий і складний процес, що розтягнувся  у часі на багато століть нашої ери, пройшовши у своєму розвитку кілька стадій спонтанного проникнення християнських ідей і цінностей до українського середовища.

Українська земля є батьківщиною людства (це аргументовано доведено археологічними і історичними дослідженнями). Якщо взяти умовно життя людини на українських теренах за цифру 500, то християнство панує на цих теренах тільки одну частину, а інші релігії панували 499 частин часу.

Судячи з різних джерел (літописів, матеріальних пам’яток) християнське віровчення тут з’явилось практично одразу після його поширення у світі, з часів святих апостолів (відомо про Скіфську єпархію у складі єдиної вселенської кефолічної християнської церкви (про це багато написано у християнських істориків Іоанна Золотоустського і Тертулліана), до складу якої аж до 9 століття входила частина земель майбутньої Київської Русі).

До офіційного введення князем Володимиром у 988 році  християнства на українських землях мало поширення мусульманство, юдаїзм, але найбільше було рідновірів-язичників (слово «язичник»   у грецькій мові означає «народник», а не «поганин», як його трактує християнська релігія). Язичництво мало поширення на українських теренах ще з часів існування тут першої соціальної держави Аратти, початок якої, визначають вчені, 7 тисячоліттям до нашої ери (взагалі цивілізація була поширена на цих теренах 20 тисяч років). Та і відомі 10 заповідей християн (не кради, не вбий, не обманюй, не прелюбодій і ін.) були нормою життя жителів найдавнішої держави у світі. Щодо поширення на українських землях мусульманства та юдаїзму то воно пов’язано з включенням частини цих земель до  гунської держави та Хазарії у першому тисячолітті.

У історичних працях можна знайти дані про появу християн на українських теренах ще з часу появи ви християнства. Відомо, що ще на початку нашої ери апостол Андрій Первозванний (за переказами «Повісті минулих літ») поширює християнство на землях майбутньої Київської Русі. Його кафедра, як апостольський осередок, розміщувалась у Синопі. Апостол Андрій здійснив місійну подорож.у середині першого століття, благословив гори, де тепер стоїть Київ, поставив хрест на місці теперішнього Андріївського собору, і пророкував місту, яка мало тут виникнути, торжество нової віри і світле християнське майбутнє. Чи дійсно апостол Андрій був на місці (це тільки легенда), де пізніше виник Київ? Не має ця подія джерельних доказів, але відомо, що він здійснював місійну подорож на територію тодішньої Скіфії, то ймовірно, що він і відвідав українські землі. Другим легендарно-відомим місіонером на українських землях був учень апостола Петра – римський папа Климент, який ще у кінці першого століття,  був засланий до Херсонесу Таврійського (Корсунь), де він помер мученицькою смертю за пропаганду християнського віровчення (мощі його зберігаються у Римі і Константинополі). До речі, з хрещенням Київської Русі у 988 р. його голову князь Володимир переніс у Київ).

У середині десятого століття   християнство поширювалось на українські землі також з заходу, з Моравії, де місійну роботу проводили Кирило і Мефодій та їхні учні. Обидва апостоли, по дорозі у Хазарію, були у  Криму. З діяльністю Кирила і Мефодія традиція пов’язує проникнення християнства через Буковину, Галичину  на Волинь ще до часу хрещення Володимиром, де існували християнську єпархії..

Хрестив Київську Русь і проголосив християнство державною релігією князь Володимир, за що отримав назву Володимира Великого. Прийшовши до влади з допомогою варяжзських воїнів і місцевої язичницької еліти (його попередник Святослав був язичник), спочатку Володимир з метою об’єднання країни приймає реформоване язичництво, будує язичницький храм, де мали поклонятися 7 богам (раніше тільки Перуну): богам різних українських земель – Перуну, Дажбогу, Хорсу, Стрибогу, Сімергалу, Мокоші, Велесу. Але через кілька років, для зміцнення держави виникла потреба у запровадженні нової віри. Оскільки Київська держава мала найтісніші стосунки з Візантією, на той час найбагатшою і культурно впливовою державою, то Володимир вирішив прийняти християнство з Константинополя і охрестити весь український народ.

Процес хрещення відбувався досить складно. Якщо частина людей (прибічники Володимира), добровільно здійснювали хрещення, то частина, особливо прості люди та прибічники старої язичницької віри, протестували, але вони насильно заганялись у воду Дніпра і інших українських рік і священики здійснювали хрещення.

З офіційним хрещенням киян у 988 році християнство стає державною релігією Київської Русі..  Для унормування церковного життя у державі, Володимир видав Устав, призначивши десятину на утримання церкви, та визначив права духовенства: Володимир намагався дати структурне оформлення нової релігії, подібне до візантійського.

Християнізація населення йшла поступово. Спершу її прийняли більші осередки, пізніше провінція. Головний опір християнізації чинили зверхники попередньої віри – волхви, вплив яких особливо на північних землях держави був значний. Зокрема, у Новгороді, Суздалі і інших північних місцевостях Київської Русі волхви разом з місцевим населенням виступили відкрито проти християнських священиків.

Декілька століть забрало утвердження християнства на українських землях. Довго (до початку ХІХ ст. існували паралельно дві віри – язичницька і християнська. Це період називається двовір’ям (народне християнствоподвійна віранародні вірування). Довгий час, та і зараз ми зустрічаємо, у більшій мірі, або у меншій, елементи язичництва у народних святах і обрядах (у сімейній та календарній обрядовості: весільні обряди, колядках, святкуванні нового року – Маланці, святі Купала, святі свічки, та ін.). Утвердження християнства на Буковині також завершується у ХІХ ст. Свідченням цього є християнські храми, які були споруджені у населених пунктах переважно у цей час або пізніше.

Християнство, проповідуючи милосердя та християнську любов, терпимість — підвалини культурного і мирного життя, об’єднало релігійно велику державу Володимира і позитивно вплинуло на мораль керівної верхівки і населення.

 

, .

peredplata