АЛОПЕЦІЯ. 30 років потому

В лікувальні заклади Чернівців вже з серпня 1988 року почали поступати хворі діти, уражені невідомою хворобою. Попередній  діагноз – облисіння (алопеція) маленьких дітей. Кількість хворих збільшувалась кожного дня.

Якщо в серпні було зафіксовано 3 випадки, у вересні – 21, то в жовтні – 71, в першій половині листопада – 33 дитини. Двомісячна бездіяльність влади призвела до того, що у Чернівцях розпочалась паніка. Батьки масово вивозили своїх дітей з міста. Залізничний  та автовокзал не встигали обслуговувати всіх бажаючих.

Під обкомом партії вперше за роки радянської влади розпочались стихійні акції протесту. Лише після цього партійні органи почали рухатись. 31 жовтня 1988 року про факти масового захворювання дітей комуністи змушені були повідомити в ЦК партії.

І тільки наступного дня, 1 листопада 1988 року була створена обласна комісія з вирішення зазначених питань у зв`язку з надзвичайною ситуацією. До того часу звернення батьків до обласного управління охорони здоров`я результату дали. Їх заспокоювали, запевняючи, що нічого страшного не відбулось і хвороба вже йде на спад. Але активність людей, масові протести змусили про хворобу заговорити у всіх засобах інформації тогочасної країни, а також  за кордоном.

До розслідування причин захворювання було залучено більше 200 спеціалістів зокрема, експертів міністерства охорони здоров`я СРСР, 46 академічних і галузевих наукова-дослідних установ. Всього розглядалось 20 можливих причин виникнення захворювання. Урядова комісія погодилась з висновком вчених, що „причиною захворювання дітей в м. Чернівцях і окремих населених пунктах області є інтоксикація сполук талію, що виник в результаті невідомого викиду в повітря і воду в сполуках з іншими металами. З 218 дітей, що були обстежені в Москві, цей діагноз підтвердився у 165 дітей”.

Цікавим в цій історії є те, що керівник урядової комісії, заступник міністра охорони здоров`я СРСР Баранов А.А. висловив іншу точку зору. Він був переконаний, що причина захворювання – це розлите паливо. Після цих необачних слів задовго до закінчення роботи комісії його терміново відкликали в Москву.

А саме після появи в Чернівцях цього міністра було належним чином організовано роботу комісії, регулярно проводились прес-конференції, друкувалась детальна інформація ходу розслідування. Ця людина поважала своїх співрозмовників, і чернівчани це оцінили, йому довіряли найбільше. Навіть після того, як Баранов поїхав, його змушені були ненадовго повернути, коли в місті повторилась друга хвиля масових захворювань.

прес-конференція у Чернівцях з питань розкриття причин алопеції. Світлина Е. Друкмана квітень 1989р.

 

Реальною була загроза масових акції протесту аж до страйку. Не зважаючи на це, комісія відстоювала офіційну „талієву” версію захворювання, в яку мало хто вірив.

Аналізуючи поведінку тодішньої влади через архівні документи, можна дійти певних висновків.

Спочатку влада розгубилася і не знала, що робити.

Аж через два місяці розпочалась безсистемна робота з залученням великої кількості спеціалістів, 90 відсотків яких взагалі не розуміли, чим вони займаються.

Свідомо замовчувались справжні причини трагедії і дослідження причини хвороби вели хибним шляхом.

Слід відзначити, що з 1 листопада 1988 року в місті було проведено небачені організаційні заходи. При  обласній комісії було створено вісім робочих груп: наукового супроводу, аналізу, медична, організації робіт, слідча, забезпечення харчування, агропромислового комплексу та інформаційна. До роботи були залучені всі підприємства міста, в умовах надзвичайного стану працювали заклади охорони здоров`я, правоохоронні органи.

Завданням організаційної комісії було прибрати місто. За два тижні було очищено всі парки і сквери, прибережні смуги. З метою „прикопати талій” було перекопано чи не всі газони у скверах і прибудинкових територіях. Так вирішувалась проблема надмірної активності „зелених”. Для того, щоб не здійснювали власні незалежні дослідження. Проте науковці інституту матеріалознавства посміли заперечити офіційну „талієву” версію. Провівши окремі дослідження кожної хворої дитини, вони виявили підвищений вміст бору. За це  згодом і поплатилися.

В цей період було проведено і низку корисних речей. Так, чернівецький міськвиконком організував посилене дитяче харчування. На це було виділено 1 млн. 350 тис. рублів, небачені на той час для міста кошти. З державного бюджету було виділено 5,5 млн рублів для  додаткових фондів продовольчих товарів. Окремі сім`ї вперше скуштували „екзотичні” мандарини, апельсини, гранати. Товариство Червоного хреста виділило 60 тисяч рублів, на які  закупили вітаміни. Студенти медінституту добровільно розносили  їх людям. Цілі фури з фруктами прислав ЦК комсомолу для хворих дітей. По 150 рублів роздавав обком профспілки матерям хворих дітей.

Чернівецькі діти отримують посилки з фруктами від азербайджанських дітей. Фото Е. Друкмана грудень 1988р.

 

В той час як виконавча влада, не знаючи ні дня ні ночі, старалася вирішити проблеми заспокоїти чернівчан, партійна шукала винних у паніці, що тривала  продовж кількох місяців.

Першими у спричиненні паніки були звинувачені журналісти, які буцімто ”безпідставно поширювали нездорові настрої серед населення”. Другим у списку був голова міськвиконкому Павло Каспрук. За те, що днював і ночував на робочому місці, виступав перед громадськістю, брав участь у дискусіях з активістами-екологами, став упізнаваним чи не всіма чернівчанами, на засіданні обкому партії 24 листопада 1988 року йому оголошено сувору догану. Це було зроблено „за серйозні недоліки в організації виконання постанови партії і уряду з питань охорони навколишнього середовища” і це за умови, що ніколи такого прибраного і чистого міста чернівчани ще не бачили. Всі розуміли, що це була офіційна версія. Насправді партійні чиновники не могли допустити, щоб авторитет голови міськвиконкому був більший, ніж першого секретаря міському  Євдокименка, чи обкому партії – Нівалова. Таким чином дали зрозуміти, хто господар в хаті.

Таку ж догану за компанію отримали і головний лікар санепідемстанції, і начальник обласного житлово-комунального управління.

Ще більші стягнення чекали на керівника відділення інституту проблем матеріалознавства АН УРСР К.Д.Товстюка. Його рекомендували звільнити з посади.

Свою роботу проводила і прокуратура області. Вже 31 жовтня 1988 року було відкрито кримінальну справу за фактом масового захворювання дітей на алопецію в місті Чернівцях за статтею 167 КК УРСР (халатність).

До слідчої групи було залучено більше 150 працівників прокуратури і міліції. Опрацьовано 145 організацій. Найбільші порушення було знайдено на заводах „Кварц”, „Граніт”, „Гравітон”.

Так, було встановлено, що впродовж року заводом „Граніт” скидались розчини хрому в каналізацію в 55 разів більше за допустиму норму. Низку порушень зафіксували й на інших підприємствах.

У Чернівецькому відділенні інституту проблем матеріалознавства знайшли грубі порушення у зберіганні талію і селену. Замість дозволених 2 кг вони посміли зберігати 8,5 кг талію і 17 селену. При цьому про селен якось не дуже й згадували, а про талій не забули. Таким чином, К.Д. Товстюк мав стати основним винуватцем захворювання.

5 грудня 1988 року перший секретар Чернівецького обкому партії товариш Нівалов в листі до президії Академії Наук УРСР вимагає звільнити Товстюка з займаної посади. „За грубые нарушение правил учета и хранения токсических веществ в Черновицком отделении Института проблем материаловединия АН УССР бюро обкома партии постановило «считать нецелесобразным пребывание в должности руководителя отделения т. Товстюка К.Д. и просить Президиум АН УССР укрепить даный участок работы».*

Разом з тим, висновки слідчої комісії стосовно заводу „Гравітон” і його директора обком партії залишив без уваги.

Використавши сприятливу ситуацію, комуністи вирішили звести рахунки з керівником, що не слухав чинуш обкому партії. В Чернівцях це був єдиний керівник такого рівня, що не був членом партії, лауреат державної премії, всесвітньо відомий вчений, котрий мав власну думку і часто її озвучував. Він був реальною загрозою для „товаришів”.

Справжня причина звільнення Товстюка криється в листі товариша Нівалова до директора Інституту матеріалознавства АН УРСР: «При явном попустительстве со стороны руководства научный сотрудник т. Галин А.И. нередко ездит по стране, поддерживает сомнительные связи с екстремистски настроеными лицами, будоражит трудовые коллективы и население города. Он пытается создать общественное мнение о якобы имеещем гонении на него и коллектив, где широко пропогандируются нездоровые идеи. Более того, сам т. Товстюк К.Д. принимал активное участие в учредительном сьезде народного движения Украины за перестройку на стороне его радикального крыла».

Обком партії не був зацікавлений в якнайшвидшому дослідженні причин захворювання. Вони миттєво відсували від справи тих, хто хоча б трохи наблизився до з’ясування причин хвороби.

Лише через багато років, вже після проголошення Україною Незалежності, вчені–біологи відкрито заговорять про „військову причину” захворювання, а саме – про розлите ракетне паливо на вулиці Л. Кобилиці.

Цю версію і сьогодні відстоює професор Бачинський на базі власних багаторічних досліджень. А на той час комуністам вдалось забалакати проблему. Наступні політичні події призвели до того, що про „чернівецьку хворобу”  згодом забули, залишивши сам на сам хворих дітей і їхніх батьків.

* цитати подано мовою оригіналу та наявним при цьому правописом

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.