ЖЕРТВИ УДАВАНОЇ “ВЕЛИЧІ”

Путінська Росія намагається вдавати із себе “велику державу”. З її розваленою наукою і освітою, з масовою еміграцією кваліфікованих кадрів і відсталою економікою досягти справжньої величі неможливо. А золотоординські мізки її правителів видають єдине рішення – лякати весь світ своєю військовою міццю, щоб диктувати іншим країнам волю Кремля. Проте і тут далеко не все складається так, як замислювалося у Москві.

Постійний пошук ворогів

Росія зіпсувала відносини майже з усіма сусідніми державами, а з Україною розв’язала війну, що триває вже п’ятий рік поспіль. Останніми тижнями у число своїх ворогів намагається записати Ізраїль, звинувачуючи той у трагедії зі своїм літаком-розвідником. Іл-20. Цей літак був збитий ракетою, випущеною чи то сирійськими союзниками Путіна, чи самими росіянами неподалік від російської авіаційної бази Хмеймім у Сирії. А вину за вбивство своїх кільканадцяти офіцерів намагаються перекласти на ізраїльтян, бо приблизно у той час ізраїльські літаки точними ударами знищили на землі завод з виробництва зброї та збройові склади, звідки іранські союзники Путіна озброювали терористичну організацію ХАМАС в її операціях проти Ізраїлю. Мовляв, ізраїльські літаки прикривалися російським літаком-розвідником, який і отримав удар, призначений їхнім бомбардувальникам.

Ізраїльтян можна зрозуміти – вони захищають власні домівки від нападів терористичної організації. А якого дідька росіян занесло у далеку Сирію? Відповідь одна: бажання показати світові свою удавану “велич”. Така гра у “великодержавність” постійно вимагає кривавих жертв, і екіпаж літака-розвідника поповнив список цих жертв. А ті росіяни, що нині допомагають диктатору Асаду вбивати сирійських повстанців і знищувати мирне населення цієї нещасної країни, хай задумаються над своєю майбутньою долею. Адже перспектива війни з ізраїльською армією – однією з найкращих у сучасному світі – навряд чи їх порадує.

Кремлівські гравці у “велич” примудряються створювати проблеми повсюдно. Вони намагаються витіснити Україну з Азовського моря, але натомість отримали створення українцями військово-морської бази в Бердянську, де раніше її не було. Це означає, що виникає небезпека сутичок на морі, які навряд чи обійдуться без жертв. Поки що наша держава не має сильного військово-морського флоту, але такий є у інших держав, готових надати нам допомогу.

Росіяни підготували блокаду Одеси з моря, розраховуючи на слабкість України. Проте у Чорне море увійшли військові кораблі Великої Британії, яка заявила, що захищатиме там власні економічні інтереси. А відносини Лондона і Москви нині різко погіршилися після спроби російських агентів застосувати отруйну речовину на британській території проти батька і доньки Скрипалів. Такі речі не прощають, і Путін отримав сильного ворога. А ми вперше побачили, що маємо справжніх союзників, готових разом з нами захищати спільні інтереси.

Гра у “велич” небезпечна навіть для своїх

Щоб довести свою “велич”, путінська Росія захопила український Крим. За це потрапила під дію міжнародних санкцій, які хоч і поступово, але підточують її економіку і негативно позначаються на життєвому рівні рядових громадян РФ. А це веде до зростання соціальної напруги в країні. Все частіше на вулиці виходять невдоволені, і серед їхніх гасел вже з’явилося таке: “Путін – ворог народу!” Вкрай негативно мільйони росіян сприйняли нове  пенсійне законодавство, яке примушує працювати навіть тих, хто вже не має сил.

Недавно критична ситуація сталася у Криму, де загорілися відстійники заводу “Титан”, що поставило місто Армянськ на межу екологічної катастрофи. Власті намагалися замовчати ситуацію, затягнувши навіть евакуацію дітей з ураженої території. Прості люди наочно побачили, що їхні інтереси владі нецікаві, і що сподіватися на реальну допомогу Москви не варто. Дотепер офіційно не підтверджена реальна версії причин того, що сталося в Армянську. А спеціалісти кажуть, що у 8 км від заводу “Титан” розташований артилерійський полігон російської армії, й при стрільбі бойовими снарядами спалахнула суха трава, вогонь від якої й спричинив пожежу небезпечних хімічних речовин.

Саме у цей час збройні сили РФ розпочинали найбільші військові маневри у всій постсовєтській історії. Вони потребували величезних затрат і були покликані показати всьому світові “велич” російської військової могутності. Вчення вже завершено, проте пропагандистських фанфар з їхнього приводу щось не дуже чути. Видно, не все пройшло гладко. Звернуло на себе увагу те, що флот відпрацьовував на Крайній Півночі висадку десанту, а сухопутні війська той десант відбивали. Значить, готуються до війни в складних арктичних умовах. З ким?

Останнім часом швидко зростає напруга в Арктиці, де є величезні поклади нафти і газу. Там іде накопичення військових сил для майбутньої боротьби за оволодіння цими родовищами. Росіяни вважають їх “своїми”, але сучасних технологій видобутку енергоносіїв в суворих умовах Крайньої Півночі не мають. Натомість мають американці, але через дію міжнародних санкцій їх Москві не передають. Слід сподіватися, що невдовзі Росія отримає ще одну “гарячу” точку – цього разу  у найхолоднішій зоні. За імперську “велич” треба платити дуже високу ціну. І чим далі, тим буде вона вищою.

peredplata