РОСІЯ ЗНОВУ ЛІЗЕ НА БАЛКАНИ

Впродовж століть Росія проводила активну політику на Балканському півострові, намагаючись поставити його під свій повний контроль. То “захищала там православних”, то “звільняла братів-слов’ян з турецької неволі”, а в совєтські часи ще й “допомагала братерським народам у соціалістичному будівництві”. Після розпаду СССР і розвалу Югославії Москву вдалося в основному витіснити з Балкан. Проте останнім часом вона знову намагається повернутися туди, причому традиційно – на фоні кровопролиття.

 

Закрити південним слов’янам шлях на Захід

Нові держави, на які розпалася Югославія, одна за одною обирали орієнтацію на ЄС і НАТО. Деякі вже вступили туди, інші знаходяться на шляху до європейської й євроатлантичної інтеграції. А Кремль робить все для того, щоб завадити їм повернутися до Європи. Коли Чорногорія минулого року впритул наблизилася до вступу в НАТО, російська агентура здійснила спробу влаштувати у цій найменшій з балканських держав переворот, щоб поставити при владі орієнтованих на Москву політиків. Не вийшло.

Нині намагається зашкодити євроатлантичному вибору Сербії й Македонії. У складі Сербії знаходився автономний край Косово, більшість населення якого складали етнічні албанці. Вони боролися за незалежність, і за допомогою Заходу зуміли від’єднатися від Сербії. А великосербські шовіністи відмовилися визнавати свою поразку, і в Косово зберігалася міжетнічна напруга, котра час від часи проривалася кривавими сутичками. Доки косовське питання не буде вирішене, шлях Сербії в Європу зачинений. Останнім часом і в сербському Белграді, і в косовській Пріштіні взяли гору реалістично мислячі політики, і сторони дійшли згоди. На півночі Косово проживають у більшості серби, тому Пріштіна погодилася із шануванням там прав сербського населення. Натомість Белград висловив згоду за певних умов визнати незалежність Косово.

Такий розвиток подій перекреслює плани Москви, тому вона активізує своїх прибічників і серед сербських шовіністів, і серед крайніх албанських націоналістів. На півночі Косово знову зросла напруга, на цьому фоні Белград закупив у Росії пару бойових літаків МіГ-29 і домовився про закупівлю партії військових гелікоптерів. Днями у Сербії заплановані спільні російсько-сербські авіаційні маневри, які навряд чи сприятимуть прискореному вступу Сербії до НАТО. Москва зацікавлена не у мирі на Балканах, а у постійних конфліктах, з яких матиме видиму користь для себе.

 

Ситуація в Македонії

Шлях Республіки Македонія зі столицею в місті Скоп’є до Північноатлантичного альянсу впродовж всіх років її незалежності перекривало вето сусідньої Греції. Предметом суперечок була назва країни, що відокремилася від Югославії. Історична Македонія на початку ХХ ст. виявилася поділеною між Грецією, Болгарією і Югославією. Греки вважають, що називаючи свою державу Республікою Македонією, її слов’янське населення претендує і на на їхню частину цього історичного краю зі столицею в місті Салоніки. А македонцями себе називають і ті греки, які живуть в Егейській Македонії – південній частині краю, що виходить до Егейського моря.

Цього року вихід з глухого кута було знайдено: якщо офіційний Скоп’є перейменує свою державу на “Північну Македонію”, то Афіни знімуть свої заперечення щодо її вступу до НАТО. Проте для перейменування потрібна згода на нього більшості населення країни. Тож на 30 вересня 2018 р. було призначено референдум, щоб з’ясувати ставлення македонських громадян до цього акту.

Соціологічні опитування показували, що переважна більшість громадян виступає за вступ країни і в НАТО, і в ЄС. Проте питання в бюлетені стояло лише про ставлення людей до перейменування держави, а чимало рядових виборців у власних головах не змогли побачити прямого зв’язку між перейменуванням, і долученням до євроатлантичної інтеграції. Саме на цьому і зіграла російська агентура, яка закликала не голосувати за назву “Північна Македонія”. Багато людей заплуталося у подібних словесних хитросплетіннях і на референдум не пішли.

Слід сказати, що результати опитування мали лише дорадчий характер – остаточне рішення прийматимуть парламентарі. Проте була важлива умова: проголосувати повинно не менше 50 % тих, хто має право голосу, лише у цьому випадку референдум буде визнаний таким, що відбувся. А на виборчі дільниці прийшло лише близько 35 % виборців… Правда, понад 91 % з них проголосував за зміну назви. Втім, питання не вирішене, і шлях Македонії до Північноатлантичного альянсу знову перекрито. А далі можуть відбутися дуже неприємні речі.

У цій державі проживає досить багато етнічних албанців, які у переважній більшості виступають за євроатлантичну інтеграцію. Зараз вони розчаровані, чим можуть скористатися ті, хто не зацікавлений у міцному мирі на Балканах. Що Росія може там спровокувати, ми добре собі уявляємо. Куди влізають путінські чекісти, там ллється кров, гинуть невинні люди. Якщо балканські народи піддадуться на московські провокації, на Балканах знову почнеться новий конфлікт. Хочеться вірити, що історія повинна хоч чомусь навчити тих, до кого вона ніколи не була ласкавою. Москва несе смерть і різні нещастя, вірити їй не можна в жодному випадку. Чим раніше зрозуміють це громадяни балканських держав, тим краще для них.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.