ВІЙНА ЗА СЕРЦЯ І МІЗКИ ЛЮДЕЙ

П’ятий рік поспіль Путін веде проти нас “гібридну” війну. Різні форми вона набуває, нині на перший план вийшли інформаційні та психологічні операції противника. Все менше часу лишається до президентських виборів в Україні, а Кремль кидає значні ресурси на те, щоб привести у президентське крісло на Банковій свою людину. Його підтримкою користуються декілька кандидатів: Путін врахував минулі помилки, коли відкрито підтримував одного Януковича, а той “не виправдав високої довіри”. Нині вже всі яйця не складають до одного кошика – можна втратити все. Працюють  тонше і хитріше, використовуючи різні пропагандистські хитрощі, і починають підготовку також до парламентських виборів. 

 

Сіяти в суспільстві зневіру і розпач

Головна мета Кремля – не дозволити Україні успішно розвиватися. Чим гірше буде становище рядових громадян, тим більше вони ненавидітимуть владу і намагатимуться її змінити. А мільйонам українців насправді дуже важко зводити кінці з кінцями, й попри обіцянки влади помітно підняти зарплати і пенсії деякі підняття навіть не здатні компенсувати втрати реальних доходів від інфляції. На копійку піднімуть виплати, а на сотні гривень зростуть платежі за комуналку, проїзд на транспорті, ціни на товари. Колись в СССР в умовах Другої світової війни ситуація була ще значно гіршою, ніж зараз в Україні, але офіційна пропаганда постійно твердила: розіб’ємо ворога, тоді і заживемо краще і веселіш!

Тепер же влада нездатна навіть чітко сформулювати, як вона уявляє майбутню перемогу. Чимало українців не можуть зрозуміти, що насправді відбувається на Донбасі, і які наслідки для кожного з нас мають ці події. В Україні існує Міністерство інформаційної політики, проте результатів державної політики у цій важливій сфері звичайним громадянам помітити важко. Натомість російська пропаганда працює скоординовано, за єдиним планом і знаходить своїх жертв серед розгублених українців, які вже не вірять нікому і нічому.

Люди бачать, що в умовах неоголошеної війни життєвий рівень рядових членів суспільства падає, натомість статки олігархів зростають, і чимало чиновників відверто веде розкішне життя. А “боротьба проти корупції” лишається тільки для розмов з високих трибун. Навіть якщо якогось вельможного корупціонера і затримують, то суд відпускає його під багатомільйонну заставу і ця особа потихеньку виїжджає за кордон, де вже має власність і чудові умови для безбідного життя. Віри українським судам у суспільстві немає, як і довіри до тих, хто багато говорить про реформи, але замість конкретних справ лише пускає мильні бульбашки.

На жаль, під час розпаду СССР у нас до влади прийшли не нові соціальні сили, зацікавлені у швидкому розвиткові держави, а залишилася найпідліша частина старої номенклатури, яка об’єдналася зі злодіями та шахраями з числа кримінальних елементів, і всі свої зусилля спрямувала на власне збагачення. Без приходу до влади нового покоління державників ми приречені на подальше гниття. А противник зацікавлений у тому, щоб саме гниття і розклад в Україні продовжувалися. Тож його пропагандисти всіляко підтримують і рекламують представників старої влади, які вже наробили багато шкоди державі, й тепер знову рвуться до владних крісел. Нові ж сили формуються серед волонтерів і добровольців, саме їх намагаються “вічно вчорашні” дискредитувати, а то й фізично знищити.

Де вихід?

Чим ближче вибори, тим більше загострюється політична боротьба у суспільстві. Вона ведеться за серця і мізки виборця, щоб здобути його підтримку у змаганнях за владу. А для самого виборця найважливішим є те, кому віддати свій голос, і не помилися. Чи повірити солодким обіцянкам, що так щедро роздають пронафталінені кандидати. Чи піти іншим шляхом: подивитися на результати того, що нинішні кандидати зробили, перебуваючи при владі. Пропаганда якраз і намагається відволікти виборців від роздумів над фактами, заморочивши їм голову різноманітними казками.

А факти такі. Після Майдану Україна вирвалася з російських смертельних обіймів і покрокувала на Захід. Шлях цей довгий і складний, перешкод на ньому багато. Що вже зроблено? Нарешті, ми вже не прив’язані до російського газу так, як це було раніше. І економіка України поступово переорієнтовується на інші ринки, що вселяє надію на запровадження сучасних технологій у виробництво. Українцям надали безвіз, що дозволило багатьом працевлаштуватися за кордоном, і зароблені ними гроші приходять в Україну.

Завдяки співпраці із зарубіжними фірмами, в Україні споруджуються нові підприємства, де можна заробити краще, ніж на старих, занедбаних підприємствах. Почалося будівництво сучасних доріг, що підвищить привабливість нашої країни як транзитної для інших держав. Прийнято принципове рішення про будівництво нової залізниці Львів – Івано-Франківськ – Чернівці з європейською шириною колії, що дозволить пустити великі потоки товарів і пасажирів в об’їзд Карпат – з Польщі до Румунії без заміни колісних пар на кордонах.

У Київський області почалося виробництво легких українських гелікоптерів, інтерес до яких помітно зростає на світовому ринку. А в Канаді починається будівництво сучасного космодрому, з якого українські ракети виробництва дніпровського “Південмашу” виводитимуть супутники на навколоземну орбіту. Багато позитивних змін відбувається у нас, проте вітчизняні ЗМІ, що знаходяться у власності олігархів, їх в основному замовчують. Майже поза увагою громадськості залився виступ всесвітньо відомого філософа Френсіса Фукуями, в якому той передрік велике майбутнє України і повний занепад путінської недо-імперії. Правда, філософ закликав українців покінчити з величезною корупцією і допустити до влади нове, сучасне покоління. Саме цього вимагає і найкраща частина нашої молоді, в якій вже є люди, готові взяти на себе відповідальність за розвиток держави. Їх треба підтримати, тому що вихід для України один – якісне оновлення влади. Якщо нинішні владці не хочуть невдовзі опинитися на смітнику історії, то мусять спиратися на ці соціальні сили, за якими – майбутнє.

 

 

1 thought on “ВІЙНА ЗА СЕРЦЯ І МІЗКИ ЛЮДЕЙ

  1. Найбільше українці страждають від бідності. Запитаєш кого, хто винен – відповідь одна: та хто ж: влада, Порошенко… Насправді все значно простіше – і інакше…. Згадаймо лютий-березень 2014. На Сході хорохорятсья сепаратисти: Ми звільнимо Донбас! Ми дійдемо не тільки до Києва, але й Львова! А з російського боку до кордону нашого підтягуються всі нові і нові дивізії . Гарешті Російська Дума дає “дозвіл” (?!) Путіна ввести в Україну російські війська “для захисту” російського населення. Що українці мали думати? Це був психологічний тиск з метою викликати паніку, що Росія окупує Україну за тиждень-другий. І люди повірили (вони ж бо наших “братів” добре знають!). І тоді за місяць вже ходитиме не гривня, а російський рубль… Що робити? Швидше “скинути” гривні, купуючи долари. І пішло-поїхало… Долар ріс і ріс: 8-12-16-20-24… Викупили все, що було в банках. І вмить: ціни на товари зрослі втричі, на стільки ж впала реальна зарплата, МИ ЗБІДНІЛИ ВТРИЧІ… Це була свідома провокація Москви знищити нашу економіку. Десь я читав: В Кремлі потирають руки: “Ну й лохи ці хохли! Ми їм організували обвал гривні, а вони звинувачують Порошенка і Яценюка… (читайте мої слова спочатку)…
    Отак Москва впливає на вибори, намагаючись скинути Порошенка… Хто зрозувмів мої пояснення – розповсюджуйте ПРАВДУ, що саме Москва загнала нас в бідність (до речі, зразу після падіння гривні МДума відкликала свій “дозвіл” на ввід військ в Україну – завдання було 100%но виконано, винних в бідності було призначено… А ми віримо їм, шельмуючи уряд?!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.