Вже кілька днів Україна пережовує результати виборів президента. Хоч і був прогнозований результат першого туру, але мало хто у нас і за кордоном міг передбачити такий відрив Зеленського від Порошенка. Ще жодні вибори не мали подібного, коли кандидат вдвічі більше набирає від найближчого суперника.
Порошенко і його команда боролися з Юлією Тимошенко. А вона зі своєю командою боролася з Петром Порошенком. І доборолися вони вдвох до самого краю. Якщо тепер зікласти їхні результати, то мають разом менше, ніж один Зеленський. З якого такого дива відразу заявляються регіонали біля Зеленського? Адже Коломойський – лютий ворог регіоналів. Він ж бо у 2014 році воював з ПР на всіх фронтах. І не віддавав тоді прифронтові області під партію регіонів.
Зараз електорат Бойка плескає у долоні, бо має свого кандидата у другому турі. І це для них – Зеленський. Там, як з’ясувалося, чимало людей. За Бойка голосували так, як за Юлію Тимошенко. Додаємо ще до них Вілкула. І тоді у другому турі Коломойському треба буде докупити якусь тисячу-дві голосів – і президент у нього в кишені.
Чи матиме шанс Порошенко?
В історії нашої держави були випадки, коли у першому турі один кандидат випереджав іншого, але не став президентом у другому турі. Це приклад виборів 1994 року. Тоді у другий тур увійшли Кравчук та Кучма. І Кравчук Кучму випереджав. Але розрив їхній був мінімальний.
А тут Зеленський вдвічі більше голосів має, ніж Порошенко. За президента знову горою стала Галичина. І то не вся. Тільки Львівська та Тернопільська області вивели на перше місце гаранта. В Івано-Франківській перемогла Юлія Тимошенко.
Неприємно вразила Петра Олексійовича Вінницька область. Він там завжди мав підтримку. І куди вона поділася? Зеленський переміг вдома у Порошенка та Гройсмана.
Бойко переміг у Донецькій та Луганській областях. На територіях, звільнених від сепаратистів та російських окупантів. Напевне, цим голосуванням регіон Донбасу противиться такому «звільненню».
Америка затамувала подих. І робить вигляд, що її не цікавлять результати виборів. Мовляв, є демократія в Україні. То цього достатньо. Бо самі вибори у світі оцінюють, як демократичні.
Європа мовчить здебільшого. Окрім Туска, який завжди був на боці України, та Меркель, яка прозоро натякала, що Німеччина хотіла би бачити на посаді президента Петра Порошенка.
Росія радіє. Вустами власного клоуна і паяца Володимира Жириновського, вона прямим текстом говорить, що їм потрібен Зеленський. Бо він, як і Путін – Володимир. А ще Зеленський раніше заявив, що на колінах приповзе до Путіна і буде його просити за Україну.
Коли наші люди йшли голосувати за Зеленського, вони мали в головах кіношного персонажа Голобородька, зіграного кандидатом. У кіні цей герой з простого бідного вчителя став президентом. Він жив у скромних умовах, мав скромну зарплату, їздив на велосипеді.
Але ж Зеленський не такий. Він має зо два десятки квартир в елітних районах Києва, заміські будинки, розкішні автомобілі. Одних годинників дороговартісних – з десяток.
А далі ще більші проблеми. Як з’ясовується, Зеленський володіє нерухомістю у Криму. Там є квартири у Лівадії (Ялта). Росіяни її не чіпають. А сам кандидат декларує її на українській території. Трохи незрозуміло, для чого йому дві квартири у Великобританії. Також купа акцій, зареєстрованих на Віргінських островах та на Кіпрі.
Також на Кіпрі у нього є три Товариства з обмеженою відповідальністю, два в Італії, два на Белізі і одне на Віргінських островах.
Це території, де відмивають гроші і не платять податки. Це території, на яких тримають вкрадені, награбовані кошти в інших країнах. Це так звані офшори. Ми 5 років боролися з Порошенком через те, що він у Росії та на Белізі. Відборонили… І тут з’являється Зеленський з такими ж офшорами та російськими інтересами.
Василь Голобородько – це не Володимир Зеленський. А якщо людям був потрібен Голобородько, то його можна було знайти серед майже 40 мільйонів українців. Це міг бути навіть вчитель. Занесли б за нього 2,5 млн. грн., вписали б у бюлетень… І нехай голосують українці.
За таких умов Зеленський не те, що у другий тур не попадав, а й навіть би на вибори не ходив.
Але ж бо наші «розумники» вели війну з Юлією Тимошенко. Знайшли для неї двійника з Коломиї – Тимошенко Юрія Володимировича.
Голобородька навіть не шукали. А даремно…
І Буковина як Україна
Голосування у нашому краю відображає всю Україну. Тому тепер легко можна спрогнозувати, що буде під час другого туру. Великих несподіванок Буковина не принесла. Хіба що результати Юлії Тимошенко, Ігоря Смешка, Олега Ляшка та Анатолія Гриценка. Декого вона підняла, інших трохи опустила.
Якщо Зеленський має в нас трохи більше за український результат, то Порошенко цей результат має трохи менший. І тут золота акція, з’ясовується, – у руках Юлії Тимошенко. Вона отримала 2 місце і майже 20 відсотків голосів. Якби сталося так, що увесь електорат Юлії Володимирівни переходив до Петра Олексійовича, то президент мав би реальний шанс на другий термін.
Ляшко на Буковині зберіг свого виборця. За нього все ж таки голосували краще, ніж у середньому по Україні.
Натомість Гриценко втратив майже два відсотки. Ця втрата – результат недолугої кампанії, яку провадили місцеві штабісти. Вони з якогось дива до штабу брали колишніх регіоналів та користувалися ЗМІ, близькими до партії регіонів. Потенційний виборець Гриценка був обурений і вважав себе приниженим штабом Гриценка. Тому відповідно голосував. Але більшості штабістів це не завадило на імені Анатолія Степановича відмити регіональний бруд, якого багато з них набралися у роки служіння Януковичу та Папієву. Самі відмилися, а Гриценка втопили.
Ігор Смешко без активної штабної роботи, без рекламних білбордів і ЗМІ зумів набрати більше голосів за Гриценка.
Великої біди у нашому краю не наробили, голосуючи за Зеленського. Біда в тому, що більше 10 відсотків набрав регіонал Бойко з Вілкулом. Кажуть, що цей результат вийшов з московських церков, де попи закликали прихожан голосувати за представників партії регіонів. Румуномовні села, Сокирянський і Путильський райони виконали вказівки попів і віддали свої голоси регіоналам. Ось де у нас небезпечна п’ята колона Москви!..
Окремо слід зупинитися на голосуванні у Чернівцях. На відмінну від області Петро Порошенко тут – на другому місці, а Юлія Тимошенко – третя. Вони помінялися результатами, але загальна кількість рівна голосам Зеленського.
Неприємно здивував Кошулинський від ВО «Свобода». Його результат у місті нижчий за результат Вілкула. І навіть не дотягує до 2 відсотків. Це прикро. Але воно закономірно, як і у Юлії Тимошенко. Ситуація у міській раді, де Василь Продан з «Рідним містом» підпорядкували собі фракції ВО «Батьківщина» та ВО «Свобода», вплинули на рейтинги лідерів цих політичних сил. Аби зараз виправити становище, потрібно негайно у ВРУ ставити питання про перевибори Чернівецької міської ради. За їхніми результатами буде видно, чи мають названі партії політичне майбутнє у Чернівцях. Якщо ВО «Батьківщина» ще може виправити помилки дрейфу до регіоналів, то ВО «Свобода» гнилу позицію у фракціях Чернівців та області виборці Буковини уже не прощають. Результат голосування за Кошулинського – якраз цьому підтвердження.
Що робити?
Україна поставлена на межу, за якою може бути втрачена державність. І нам 21 квітня доведеться робити вибір не між Порошенком і Зеленським, а між європейським майбутнім і російсько-азійським минулим.
Як би нас не хотіли відволікти від цієї дилеми, чи ми за Україну, чи ми за Росію. Нікому це не вдасться.
Голосуючи за Петра Порошенка, ми голосуємо за повернення курсу до Європи, продовження реформ, повернення Криму і зупинення війни на Донбасі.
Голосуючи за Зеленського, Україна робить різкий крок у бік Росії. І, відповідно, віддаляється від Європи. Втрачає безвіз, європейські ринки, надію на майбутнє. Натомість знову входить у політичні та економічні інтереси Росії, на довгий час втрачає Крим та Донбас.
Можлива втрата ще 8 областей і створення омріяної Путіним Новоросії (Луганська, Донецька, Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Дніпропетровська та Харківська області).
На бюлетенях поставлена доля Держави. Аби її врятувати, нам треба:
- Перестати агресувати проти тих, хто голосував за Зеленського.
- Толерантно доводити їм, що від кожного голосу тепер залежить доля України.
- Переконати увесь електорат Юлії Тимошенко і її саму у тому, що вони зараз можуть стати рятівниками або могильниками державності.
Президенту Петру Порошенку необхідно знайти правильні і мудрі слова для всієї нації, а не тільки для свого оточення й прихильників. Йому треба вибачитися за перші емоції після оголошення результатів першого туру. Натомість переконати всіх, що він засвоїв добре урок, який Україні, президентові, уряду подали виборці Зеленського.
Особливу увагу звернути на молодь і її позицію та роль у збереженні саме європейської, а не проросійської України.
Також не впаде з голови корона у президента, котрий вибачиться перед нацією за помилки, які зроблені ним свідомо і несвідомо під час керування державою. Нехай згадає, як гетьмани України посипали голови попелом перед українським народом.
І, наостанок, президент нехай розкаже про те, які висновки він зробив з того уроку, який йому дала нація.
Тож не все втрачено. Ще є час і є резерви для того, аби зберегти Державу, Націю, Віру і Україну!
peredplata
