Після публікації указу президента Російської Федерації Володимира Путіна про спрощений порядок отримання громадянства його країни жителями окупованих районів Донецької та Луганської областей українські спостерігачі намагаються зрозуміти, який саме сигнал Кремль вирішив послати новому українському президенту.
Чи збирається Путін розмовляти з Володимиром Зеленським з позиції сили – якщо взагалі збирається з ним розмовляти?
Чи думає Москва, демонстративно порушуючи Мінські угоди, запропонувати українському керівництву новий формат співпраці, вже двосторонньої, доводячи, що немає ніякого резону в сподіванні на посередників по фактично замороженому Нормандського формату?
Чи хоче Росія видачею паспортів пом’якшити соціальну і політичну ситуацію в окупованих районах, демонструючи їх жителям, що вони будуть залишатися під її захистом?
Які взагалі плани Кремля?
Видача паспортів Росії жителям окупованих частин Донецької і Луганської областей означає серйозну зміну Кремля в підході до конфлікту на Донбасі, наголошує в «Лівому березі» Віталій Портников. Тепер для Кремля це навіть вже і не конфлікт. До окупованих районів Донецької і Луганської областей вирішили ставитися як до всіх інших територій колишніх радянських республік, контрольованих Росією – Придністров’я, Абхазії і Південної Осетії. Цілком можливо, що таке ставлення було заплановано відразу ж після окупації, але відкладено на майбутнє якраз після підписання Мінських угод. Для Києва ці угоди були своєрідною «димовою завісою», що дозволяла з року в рік продовжувати західні санкції проти Москви, яка не збиралася ці угоди виконувати. Але і для Москви Мінські угоди були «димовою завісою», що дозволяла готуватися до фактичної анексії окупованої території. І в Придністров’ї, і в грузинських автономіях події розвивалися за схожою схемою. Спочатку роздавались російські паспорти, а потім Москва заявляла, що захищає на цій території громадян Росії. З рішенням про видачу паспортів анексія Донбасу стала доконаним фактом.
Якщо раніше хтось ще міг наївно розраховувати, що Москва піде на розміщення миротворчої місії на території Донецької та Луганської областей або буде домагатися включення їх до складу України як території автономій, то тепер стає очевидним, що Росія вибере тільки один з можливих варіантів дестабілізації України за допомогою окупованого Донбасу – придністровський або абхазький.
Придністровський – це контроль над територією без визнання її незалежності, але при повному політичному та ідеологічному впливі Росії над регіоном.
Абхазький варіант більш жорсткий, але менш ймовірний. Росія, врешті-решт, визнає незалежність «народних республік» та інтегрує їх армію в свої збройні сили за допомогою якої-небудь угоди – так, як це зроблено зараз із Південною Осетією. Лінія розмежування зникне і перетвориться в фактично новий кордон України та Росії. Ніякого розвитку в «сепаратистських угрупованнях» не буде, населення буде їхати куди зможе. Але не буде і ніякого симбіозу з Україною: людям, які опинилися в заручниках в окупантів, доведеться робити вибір – переїжджати на вільну територію України або в Росію або ж перетворюватися, вже не в жарт, у «народ Донбасу». Який варіант Володимир Путін вибере для боротьби з Україною – гниття або війну – поки невідомо.
Найжахливіше – це те, що Путін вибере долю українців без них самих. Захоче – і українці будуть вважати, що світ і відновлення територіальної цілісності вже близько, і думати, як зрозуміти і почути Донбас, як об’єднати в єдине ціле тих, хто хоче бути українцями з тими, хто хоче залишатися радянськими людьми. Захоче – і українці будуть вимушено противитись, воювати і ставати Україною. Як показали події останніх років, українці все ще не вибирають свою долю і долю своєї держави. За них це, як і раніше, робить Кремль. На цьому дописувач «Лівого берега» наголошує в статті «Вибір долі».
peredplata
