Протистояння. Бої за Одесу 2 травня 2014-го

Цей день поділив Одесу на “до” і “після”. В травні минає 5 років вiдтодi, як Одеса захищала своє законне право залишатися Україною. 2 травня тут відбулися криваві сутички і масові заворушення, які призвели до загибелі 48 осіб. Конфлікт розпочався між проукраїнськи настроєними громадянами, ультрас футбольних клубів “Чорноморець” та “Металіст” – з одного боку й проросійськими сепаратистськи настроєними активістами –з іншого.

Протистояння почалися у центрі міста на вулицях Грецькій, Дерибасівській, Грецькій площі, а згодом перейшли у гоніння представників “Антимайдану” на більшій частині центру міста на їхнього місця дислокації, Куликового поля. Саме там, на Куликовому полі, було найбільше жертв, зокрема, через підпал штабу сепаратистів у Будинку профспілок.

 

2 травня 2014 року російські спецслужби зробили спробу захоплення Одеси, подібно до того, як це було зроблено в Криму і на Донбасі. У центрі великого красивого міста розігрався запеклий бій в стилі середньовіччя, оскільки основною зброєю протиборчих сторін були палиці і каміння. Мешканцям міста вдалося відбити натиск проросійських “антимайданщиків”, (який розмістилися на Куликовому полі ще з осені 2013 року) і перейти в наступ. Прихильники Путіна сховалися в захопленому ними будинку профспілок. Потім сталася трагедія, яка остудила гарячі голови любителів “руського міра”.

Одеська влада бачила, що в місті готується щось дуже небезпечне. Губернатор звернувся до Києва за допомогою. Новий уряд України, який щойно почав виконувати свої обов’язки після втечі з країни Януковича і гарячково збирав війська для супротиву російській агресії на Донбасі, не мав достатньо сил, щоб направити їх до Одеси. Тому одеським патріотам довелося самим організовувати оборону від проросійських “антимайданщиків”. У критичній ситуації на допомогу прийшли бійці одеської, миколаївської та київської “Самооборони”.

Бій на Грецькій вулиці

2 травня був ясний і по літньому теплий день. Футбольні вболівальники збиралися на Соборній площі. Було багато людей, панував піднесений настрій і ніщо не віщувало біди. В цей час по Олександрівському проспекту від Куликова поля (площі, де базувалися пропутінські активісти), у бiк Грецької площі вже рухалася колона “антимайданщиків”, майже в середньовічному вбранні: зі щитами, кийками, в касках, в одязі, який  захищав тіло від можливих пошкоджень. На деяких були куленепробивні жилети. Вони збиралися атакувати мирних жителів, які проходили в цей час по Дерибасівській.

Але розвідка донесла про наближення ворога, і на шляху проросійських колабораціоністів на Грецькій вулиці і в Колодязному  провулку  був виставлений заслін “Самооборони”, екіпірований аналогічним чином. За чисельністю “колоради” (так в Україні називають шанувальників Путіна за носіння “георгіївських стрічок”, що своїм забарвленням нагадують колорадських жуків) мали перевагу перед “Самообороною”. Але, як тільки почався рукопашний бій, на допомогу “Самообороні” прийшли футбольні “ультрас” – вболівальники “Чорноморця”, хоча у них не було ніякого спорядження для бою.

Представники “Антимайдану” несли великий прапор Російської федерації. Українські прапори були на плечах у багатьох патріотів. Це було зіткнення двох цивілізацій: одна, під синьо-жовтими прапорами, відстоювала європейські цінності, а інша, під триколором, боролася за “руській мір”, який вважає себе правонаступником совітів. І справа зовсім не в національності учасників. До числа ватажків одеського “Антимайдану” входили люди з українськими прізвищами: брати Давидченки, батько і син Кваснюки. А за європейську Україну боролися і загинули Андрій Бірюков та Ігор Іванов.

З’являються перші вбиті. Пострілами з автомата вбиті двоє вболівальникiв “Чорноморця”. По них стріляв, з-за спин міліцейського оточення, “антимайданщик” відомий за прiзвиськом “Боцман”. У прямому ефірі стример показував вбитого хлопця, що лежав на розі вулиць Преображенської і Грецької. Вбитого накрили національним прапором. Поруч стояв на колінах і плакав його товариш. Незабаром перший вбитий, з мисливської рушниці, з’являється і в рядах сепарів.

У 17. 30 – 18.00 супротивники  задіяли максимальну кількість своїх сил. Йдуть запеклі зіткнення. Стрімко зростає число поранених. Вболівальники, які збиралися на футбол, нічим не були захищені, не мали ні касок, ні шоломів. Звідси – велика кількість травм обличчя і голови. Але чисельно вони перевершували ворога. Звістка про смерть від вогнепальної зброї Ігоря та Андрія швидко облетіла фанатів і “Самопоміч”. Бій став нещадним.

Все ж чисельна перевага патріотів над проросійськими колабораціоністами стала позначатися на переході бою. На початку другого тайму матчу “Чорноморець” – “Металіст” трибуни для ультрас на стадіоні спорожніли. Вболівальники поспішили на підмогу до своїх друзів. Все частіше було чути клич фанатів “Чорноморця”: “Адесскій моряк!” – яким вони зазвичай підтримували атаки своїх футболістів, а тепер самі йшли в справжній бій проти “антимайданщиків”.

Прихильники федералізації та сепаратизму стали відступати, розсіюватися, велика група забарикадувалася у величезному і розкiшному торговому центрі “Афіна”, що посеред Грецької площі. Під’їжджали і від’їжджали машини швидкої допомоги, які відвозили поранених до лікарень міста.

До 19.00 проросійські активісти, що забарикадувалися в “Афіні”, починають здаватися міліції і їх відвозять в автозаках. Вболівальники і самооборона вирушають на Куликове поле для ліквідації табору “руського міру”.

Події навколо Будинку профспілок

Генеральна битва була виграна, тепер мав бути штурм табору проросійських активістів. Великі натовпи вболівальників і колони самооборони рушили з місця битви на Грецькій площі до Куликового  поля, яке розташоване біля місцевого залізничного вокзалу. Маса людей йшла по чотирьох паралельних вулицях: Рішельєвській, Пушкінській, Катерининській та Олександрівським проспектом.

Я дивився цей марш вже після протистояння, по відео. Варто зауважити, що враження складалося сильне. Дуже сильне. Колони йшли під оплески і вітання одеситів, які стояли на вулицях.

А на Куликовому полі вирішували, як бути далі. Віталій Будько (“Боцман”), який залишив поле битви на машині швидкої допомоги і частина сепаратистів запропонували порятунок втечею (що вони незабаром і зробили). Інші продовжували мітингувати.

Один з лідерів “Aнтимайдану”, Антон Давидченко, виступив перед проросійськими активістами на Куликовому полі. Він запропонував присутнім альтернативу: розійтися або захищатися. Після короткої суперечки, проросійські сили вирішили тримати оборону в Будинку профспілок. Однак, керівники “сепарів” не врахували, що в Одесі не мали наміру повторювати помилок Донецька і Луганська, коли дві-три сотні людей займали будинок, влаштовували барикади і їх ніхто не чіпав. Як писав про Донецьк один англійський журналіст: “…А навколо лежало величезне байдуже місто, зайняте своїми справами і проблемами. Майже нікого не цікавило, що зроблять люди в будівлі на площі”. Байдужість й занапастила Донецьк та Луганськ.

З табору “Антимайдану” до Будинку профспілок, який знаходиться на тій же площі, стали спішно перетягувати каністри з бензином, інгредієнти необхідні для виготовлення “коктейлів Молотова”, готові пляшки з вибуховими речовинами та іншу зброю. Стали споруджувати зовнішню барикаду перед входом. Всередині будівлі готувалися вогневі точки для стрільців, місце для шпиталю. З усіх будівель Одеси Будинок профспілок, мабуть краще вiд всіх підходив для тривалої оборони. Міцна споруда  розташувалася серед площі, далеко від інших будівель. Наявність достатньої кількості людей і вогнепальної зброї дозволяли відбиватися досить довго. Якби не виникла пожежа, то ще невідомо, як склався б штурм.

Після цього один з лідерів проросійських активістів Артем Давидченко з найближчим оточенням спішно покидає будинок профспілок на автомобілі. Приблизно о 19.20 перші групи футбольних уболівальників прибувають на Куликове поле. Безпосередньо перед їхньою появою на площі лунають команди проросійських сил: “Всі в будівлю!” А буквально за кілька кроків текло мирне життя – прогулювалися люди, їздили велосипедисти, і ніщо не заважало сепаратистам уникнути бою і здатися.

Групи футбольних уболівальників і активістів Євромайдану, які прибули на площу в цей час,  починають розбирати намети “Антимайдану”. З першої хвилини зіткнення сторони застосовують каміння, сигнальні ракети і пляшки із запальною сумішшю.

19:30. На Куликовому полі горять три намети, патріоти демонтують сцену. “Сепари” обладнали у Будинку Профспілок вогневі точки, звідки прицільно стріляють по бійцях “Самопомочі” і фанатах. З даху будинку профспілок продовжують кидати пляшки із запальною сумішшю на площу. З площі, в свою чергу, летять каміння і пляшки на барикаду в районі центрального входу і в напрямку  вікон 2 поверху. “Колоради” ведуть вогонь з вогнепальної зброї з декількох вогневих позицій, обладнаних на даху і в кабінетах на 2-3 поверхах будівлі (тоді вогнепальні поранення отримали кілька людей з числа патріотів). Спроба штурму будівлі з тилу була відбита вогнепальною зброєю, одну людину поранено.

Гарнізони  фортець, затулені надійними стінами, зазвичай мають перевагу перед нічим не захищеними атакуючими. Але в даному випадку найефективнішим видом зброї обох протиборчих сторін були пляшки з “коктейлями Молотова”, які докорінно змінили ситуацію. Пляшки, кинуті з будинку профспілок розбивалися об гранітну бруківку, і розлита суміш швидко вигорала. Зате “коктейлі”, які влітали  в вестибюль будівлі, де з підручних засобів, перевадно – з офісних меблів, була споруджена барикада другої лінії оборони, знаходили гарну “поживу”.

Опісля, офіцер-пожежник пояснював мені, що досягнення хімії в створенні сучасних оздоблювальних матеріалів значно збільшили кiлькiсть людей, що гинуть у пожежах. Летючі речовини, що  виділяються при згоранні меблів набагато небезпечніші вiд чадного газу. Досить вдихнути один раз, щоб втратити свідомість. Після другого вдиху врятувати людину сучасна медицина вже не в змозі. Саме цим пояснюється  таке велике число жертв – штурм Будинку профспілок дуже швидко перетворився в рятувальну операцію.

Десь о 19.40 уболівальники і самооборона пішли в атаку з різних сторін. А вже через 5 хвилин, о 19.45 почалася перша фаза пожежі в фойє, під час якої загинуло декілька осіб. Через 10 хвилин, після того, як прогоріли двері центрального входу і надходження кисню, необхідного для горіння різко збільшилося, під центральною сходовою кліткою вибухнули каністри з бензином, перенесені з наметового містечка і призначені для виготовлення “коктейлів Молотова”. Миттєво загорілися стіни покриті олійною фарбою, температура полум’я, за словами фахівців, піднялася до 700 градусів. Багато людей загинули саме в цей момент.

Провал “народної республіки”

З вікон Будинку профспілок лунали крики про допомогу. Проукраїнські загони самооборони разом з уболівальниками робили все, що було в їх силах, для порятунку людей. Вони кидали мотузки в вікна, розбирали і підтягали частини конструкції трибуни, що дозволило людям з другого поверху порівняно безпечно евакуюватися. В цей же час з верхніх поверхів і з даху в уболівальників та бійців “Самопомочі” продовжувало летіти каміння і “коктейлі Молотова”, а також лунали постріли з вогнепальної зброї. Активіст Євромайдану  Андрій Красильников був поранений кулею 12-го калібру. Проросійські сили ще не зрозуміли, що ситуація докорінно змінилася і люди на площі рятують сепаратистів від загибелі.

Почали прибувати машини швидкої допомоги. З’явилася міліція. Частина міліціонерів разом з самообороною допомагали завантажувати носилки з пораненим і обгорілими в санітарні машини. Велика частина учасників “Антимайдану” покинула будівлю, не отримавши ушкоджень.

Прибувають все нові пожежні машини. Приблизно о пів на дев’яту вечора пожежу було ліквідовано. Міліція арештувала проросійських активістів. Загін “Самооборони” (в тому числі і “Самооборона” з Миколаєва) на автобусах вирушає в табір “антимайданщиків”, розташований на околиці міста на меморіалі “411-а батарея”, де вилучають ящики зі зброєю, протигази та інше військове майно.

На флагштоку перед Будинком профспілок було піднято український прапор. Перед флагштоком вишикувались бійці “Самооборони”, які вітають наш прапор гаслами “Слава Україні!”, “Одеса-Україна!”, оплесками. Над площею злетів у закiптюжене небо державний гімн України.

Співробітники міліції, військовослужбовці внутрішніх військ та бійці “Самооборони” створюють “коридор” з тильної сторони будівлі і до автозаків, що дозволяє відносно безпечно виводити з будинку профспілок проросійських бунтівників. Після тривалих переговорів, близько четвертої години ранку міліція евакуює близько 45 осіб з даху Будівлі профспілок.

Останні прихильники “руського міра” вийшли з укриттів на горищі о 10 годині ранку 3-го травня.

У будинку профспілок 29 людей загинули від отруєння продуктами згоряння, 5 – від опікових травм і 8 чоловік розбилися при падіннях з верхніх поверхів. Шестеро людей загинули від вогнепальних поранень в районі Грецької вулиці, понад 200 було травмовано. Такими були підсумки спроби створення російськими спецслужбами “народної республіки” на території Одеси.

З боку активістів Куликовoго поля в злочинах, вчинених 2 травня, спочатку звинувачували понад 100 осіб – переважно, за кримінальними статтями, за організацію масових заворушень, що призвели до людських жертв.

3 травня СБУ та МВС України оголосили, що акція в Одесі була спланована заздалегідь і серед осіб, які влаштували провокації в Одесі, є щонайменше троє громадян Російської Федерації