ПОДІЛЯЮТЬ, ЩОБ ВЛАДАРЮВАТИ

Президентські вибори 2019 р. створили принципово нову політичну ситуацію в нашій країні. Перемогу Зеленського у переважній більшості областей чимало журналістів поспішили оголосити такою, що “об’єднала Україну”. Пройшло зовсім небагато часу, і вже ясно: країна не об’єднана, а роз’єднана на 73% тих, хто проголосовував за переможця і 25% – за його конкурента. Миру між цими великими групами населення так і не встановлено, з обидвох боків продовжуються образи і взаємні звинувачення. Хто нас роз’єднав і для чого?

Політика “поділяй і владарюй”

Ще в античні часи з’явилося гасло “divide et impera”, що українською перекладається як “поділяй і владарюй”. Такий принцип нерідко успішно використовують політики, а у сучасній Росії він став провідним в її зовнішній політиці. Своїм стратегічним завданням Кремль поставив розвал НАТО і ЕС, і вкладає в його реалізацію величезні кошти. Треба із сумом констатувати, що тут йому вдалося досягти певних результатів.

Нині вже доведено, що Росія зіграла важливу роль у пропаганді ідеї виходу з Європейського Союзу у британському суспільстві. Російські “вуха” чітко проглядаються в популярних у низці європейських держав дискусіях про “необхідність створення об’єднаних європейських Збройних Сил поза рамками НАТО”. У чому небезпека такої пропозиції? Насамперед, у тому, що без американської підтримки європейським країнам не вистачить сил для успішного протистояння російській агресії. Щоб її відбити повністю, необхідно мати вдвічі більше військової техніки на театрі бойових дій, ніж відправив туди агресор. А європейці стільки не мають…

Американські військові спеціалісти змоделювали цілком реальну ситуацію, в якій Росія окупує Литву і польські території біля своєї Калінінградської області. Успішно захистити їх європейці не зможуть через брак необхідних сил. Проте Литва і Польща – члени НАТО, відтак Півгічноатлантичний альянс із залученням американських військ здатний не лише відбити агресію, але і так покарати агресора, щоб у нього більше не виникало бажання захоплювати чужі землі. Доки існує НАТО, Кремль не зможе реалізувати свою головну мрію – відродити імперію на одну шосту земної суші.

Щоб розвалити альянс зсередини, він обрав тактику підтримки радикальних сил всередині європейських держав. А праві та ліві радикали виступають за вихід їхніх країн з процесів європейської та євроатлантичної інтеграції. На жаль, європейці довго не бачили у цьому небезпеки, тому росіяни досягли певних успіхів. Наприклад, в Італії при владі нині – проросійські популісти, політика яких вже починає викликати тривогу в Європі. А у Франції продовжується рух “жовтих жилетів”, що отримує підтримку Москви. Протестувальники вимагають, зокрема, виходу їхньої країни з ЄС та НАТО. І все ж розуміння небезпеки до багатьох починає приходити.

Зовсім недавно Австрія пережила глибоку політичну кризу і шок, викликану тим, що крайньо права партія Свободи, що не приховує своїх промосковських симпатій, обговорювала з росіянами отримання від них фінансової допомоги в обмін на серйозні політичні поступки. Скандал призвів до відставки уряду і призначенні дострокових партламентських виборів. Нічого доброго партії Свободи вони не обіцяють. Тим більш, що вітри в Європі виразно міняють напрямок.

Щойно завершилися вибори до Європейського Парламенту, на яких радикалам не вдалося отримати очікуваного значного числа місць. Москва виразно “пролетіла”, що для неї виявилося несподіваним. Зміна настроїв європейських виборців свідчить про те, що наступ Кремля можна (і треба!) зупиняти, доки він не призвів до незворотних наслідків. Але тут Путін може поміняти тактику, і це ми вже бачимо в Україні. Якщо росіяни досягнуть мети повернути нашу державу в свою орбіту, це негативно вплине і на ситуацію у всій Європі.

Як подолати поділ України?

Саме в Україні Кремль проявляє особливу активність. Там чудово розуміють, що найлегше підпорядкувати своїй волі тих, хто не здатний зберегти єдність, а замість відпору зовнішньому агресорові витрачає сили й енергію на взаємні чвари і ворожнечу.Ми вже маємо дуже сумний досвід, з якого необхідно робити практичні висновки, щоб не повторювати фатальних помилок.

Російські політтехнологи, що працювали на Януковича на президентських виборах п’ятнадцять років тому, змогли закласти страшну міну уповільненої дії, яка спрацювала у 2014 р. Адже у 2004 р. з їхньої подачі українців розділили на “роботяг Донбасу” і “галицьких бандерівців”, протиставивши один одному Схід і Захід України. Через десять років таке протиставлення на Донбасі використали російські диверсійно-терористичні групи, щоб спровокувати кровопролиття, на фоні якого Москва розпочала гібридну війну проти України. Вона продовжується дотепер, і росіяни окуповують окремі райони Донецької і Луганської областей. Але їм цього мало, тому що мета Кремля – контроль над всією Україною. Значить, їм потрібний вже не лише регіональний поділ, але і розділення українців у масштабах всієї нашої держави. Президетські вибори 2019 р. дають їм таку можливість.

На цих виборах перемогли російські політичні технології, випробувані у самій РФ. Скоординована діяльність телебачення і проплачених тролів у соціальних мережах дозволила забезпечити перемогу того кандидата, якого висунули і підтримали орієнтовані на Москву українські олігархи. Їм належать провідні телеканали в Україні, котрі й формують те, що чомусь у нас називають “громадською думкою”. Московські політичні психологи дуже уважно дослідили настрої простих українців і чітко зрозуміли, що український політичний клас повністю втратив суспільну підтримку і має поступитися новим політичним силам. Як виразника нових сил і було запропоновано популярного актора, під якого заздалегідь було знято телесеріал про “народного президента Голобородька”, що й заклав у підсвідомість мільйонів людей образ такого президента. Саме за штучний образ і віддавали голоси багато тих, хто звик сприймати реалії життя через телевізійну картинку.

А життя невдовзі про себе нагадає, і розчарування буде справжнім – всі сподівання виконані не будуть. Це мають врахувати представники 25 % виборців, які вважають себе найрозумнішими і картають 73 % за невміння аналізувати суспільні процеси. Їм все-таки слід зупинитися і самим проаналізувати нову ситуацію. Нас знову поділяють штучно і ворог “за поребриком” тільки й чекає, щоб всередині України розпочалася заваруха. Тоді Росія матиме привід відкрито ввести в нашу країну свої “миротворчі сили”  для “ліквідації хаосу і попередження його перекидання на територію інших держав”. Незалежно від своїх політичних симпатій і антипатій громадяни України повинні зрозуміти: втрата власної держави є цілком можливою, і необхідно покінчити із взаємними чварами, щоб зберегти Україну. Іншого шляху у нас нема, альтепрнатива йому – лише нове московське рабство.