Вже кілька місяців у нашому місті діє проект «Інтелектуальне життя Чернівців». Він ніби випадково, а насправді правдиво прописався у бібліотеці видатного чернівецького інтелектуала Анатолія Добрянського. Веде його інтелектуал Ігор Буркут. Він упевнений: яким би не було «жлобство» у Чернівцях, воно не спроможне перемогти силу інтелекту, справжню українську еліту і нашу європейськість.
Недавно на вечори до Буркута і у бібліотеку Добрянського запросили Маріанну Гончарову з Новоселиці. Але це лише ми знаємо, що вона з Новоселиці. Інтелектуальний світ, письменники та світова еліта знають Маріанну як одеську знаменитість. Так буває у нашому краю. Та й не тільки у нашому. Про талановитих людей швидше дізнаються далеко від рідного краю. І ще є великою радістю для тих, кого за життя визнають у себе на малій батьківщині. Геніїв ми шануємо здебільшого у бронзі, а не у грішному тілі.
Ігор Буркут вирішив зламати устої світу. Він старається Чернівцям показати їхніх героїв. Вони, можливо, ніколи не виділяються з натовпу, не кричать на мітингах, не виступають з трибун рад… Вони скромно вносять свою працю у товстенну книгу світової слави. Отак походять-походять нашим містом, нашими вулицями, та й відійдуть. А ми тільки після того дізнаємось, що поряд з нами ходили генії, говорили з нами, з нами разом раділи і сумували. І тільки тоді нарікаємо на те, що недооцінили, недоговорили, недохвалили їх. А похвала ще нікому не зашкодила у цьому світі.
Отож, з’ясовується, що у Новоселиці живе талановита письменниця Маріанна Гончарова. Вона пише так, як в Одесі. Її й видають там та у Москві. А у Чернівцях, можливо, й не знають, що Маріанна їхня. Ігор Буркут хотів виправдати таке ставлення до «своїх героїв» тим, що вміло порівняв Одесу і Чернівці. З’ясовується, ці два міста як дві краплі води схожі одне на одне. Зокрема, за рівнем розвитку культури. У нас будували театр, і в Одесі також, у нас відкривали університет, у Одесі теж… У нас була імперія, і в Одесі була. Тільки у нас західна, Австрійська, а в Одесі — північно-східна, Російська.
І хоч Маріанна пише російською, але про Європу, про Австрію, Відень і Чернівці. Навіть живе Гончарова на колишньому кордоні двох імперій. Новоселиця ділилася навпіл до кінця першої світової війни. Західна частина міста була Австро-Угорською, а східна — Російською.
Твори письменниці отримують всесвітнє визнання. Її повість «Дракон із Перкалаби» стала переможницею Міжнародного літературного конкурсу в номінації «Мала проза». Її оповідання написанні у стилі одеського гумору на чернівецькому ґрунті. Хтось із присутніх на заході навіть порівняв Маріанну Гончарову з Бебелем. Тільки не одеським, а новоселицьким.
Зараз письменниця знову перебуває у роз’їздах по Україні та Європі. Знайомить читачів з новими творами. А у Чернівцях про неї знову забувають. Як завжди і про всіх талановитих…
Петро КОБЕВКО
Світлина – з сторінки Ігоря Буркута в мережі Фейсбук
peredplata
