Із аплодисментами та вигуками «браво» святкував чернівецький колектив сучасного аматорського танцю «Алегро».
Вже традиційний звітній концерт, цього року, зібрав повну залу Чернівецького музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської.
Вівторок, 14 травня. Приїхавши втомленою, але з хорошим настроєм, підходжу до каси аби купити білета. Все зачинено, іду до входу, де мені привітно пропонують зайти всередину. Здивована, не розумію чому пускають без квитка, але вахтерка, побачивши моє коливання, відповідає:
—Дитино, іди, іди, не стій на дощі, промокнеш, концерт безкоштовний, це так кожного року. Вже ніби традиція, що виступ для батьків, знайомих, родичів, ну а як з рідних можна брати гроші, тай це один єдиний захід в театрі, на який не потрібен білет.
Вже на першому поверсі чую запальну музику, розумію, що на сцені перший номер, бо запізнилась тільки на декілька хвилин, розмовляючи з вахтеркою. Свято розпочалося.
Піднімаюся на другий поверх, там краще видно сцену, надіюсь, що можна буде біля когось присісти. За той час поки шукала собі місце, дві молодші групи вже виступили, а загалом мало бути 32 номери, замітила оголошення на дверях театру, коли заходила. Поки йшла на третій поверх, бо на другому, не було місця, щоб навіть постояти, не те, що присісти, повз мене пробігли два мужчини з величезними букетами квітів та одна дівчинка, на вигляд років 15-17 з білим ведмедиком. Так мило було спостерігати за тим, як вони метушаться та шукають, де прильнути, щоб побачити саме свою дитину, подругу, сестру, те як вона виступатиме. Нарешті, знайшла місце аж на третьому поверсі збоку, але добре, що у мене відмінний зір, то бачила я все чудово.
—«Польща, Болгарія, Італія — країни, в яких перші призові місця кожного року забирає, наша, чернівецька команда . Багаторічна творча праця керівників: Світлани Марчак та Анни Марчак-Кіщенко була високо оцінена міжнародним професійним журі. Колектив доклав максимум зусиль для того, щоб показати сучасну хореографію на високому рівні і достойно представити Україну на міжнародних танцювальних чемпіонатах», – лунає голос із-за лаштунків.
—«Певно, то говорить ведучий, мені казали, що у них така фішка, типу він не виходить, а чути тільки його голос», – пошепки сказала одна дівчина іншій.
Бачу виходить на сцену старша група, з номером «Вечірка в стилі Лінді-Чарльстон». Дівчата всі переодіті у вишукані костюми, зразу замітила, що тканина – бархат, подумала, як ж це престижно бути учасником їхнього колективу.
—«Ого, ти ж тільки глянь, які вони гарні, а сукні які, і дійсно передають атмосферу вечірки, ухх, я б і сама пустилась в пляс», – вигукнула дівчина, яка сиділа позаду мене.
На сцені продовжують виступати. Помітила, що досить багато є сольних номерів, і тріо, і квартетів. Подумала, то, напевно, керівники пропонують глядачу різні способи передачі танцю. Деяким до вподоби більше групові виступи, а деякі задоволені тим, що їхня дитина танцює сольно.
—«Перший раз в них на звітньому, просто зайшла погрітись і перепочити, але розумію, що не хочу, щоб це закінчувалось. Ще не бачила такого синхрону в танці, напевно і справді, вони найкращі в Чернівцях», – промовила жінка, після виступу найстаршої групи.
Все йде до закінчення, розумію, що зробила надто мало знімків, бо була зачарована кожним номером, біжу вниз аби зробити ще пару хороших фото.
—«Галя, швидко, швидко, не встигнемо ж переодягнути наших. Біжи!» – вигукнула жінка до своєї коліжанки, яка мала підбори, напевно 20-ти сантиметрів. Чомусь зразу замітила її тигрові туфлі, бо вдягнена вона була стримано, але цей тваринний принт так і манив погляд.
Забула чому я взагалі йшла до низу, глянула на телефон і згадала, біжу щосили до сцени. Просидівши на колінах перед сценою, номерів так зо шість, зрозуміла, що фото вже вистачить і краще знову швидко піднятись на гору та додивитись концерт до кінця.
—«Вау, це їхній новий номер, я тобі казала, ууууу( кричать та плескають в долоні)», – викрикнула молода жінка, яка сиділа поруч зі мною. Глянула номер до кінця і дійсно весь зал аплодував стоячи, вийшли керівники, всі групи, а їх виявилось не мало, на сцені було, на око, десь людей так 60-70. Почали на сцену бігти маленькі діти з квітами, бачу і ці мужчини з букетами, і дівчинка з ведмедиком, так було приємно спостерігати за тією теплою атмосферою, яка панувала довкола.
Після закінчення, зрозуміла, що буду тепер кожного року відвідувати їхній звітній концерт, а також розповідати про нього всім своїм друзям і рідним.
Підготувала Цісовська Юлія
(практикантка 2 курсу, кафедри журналістики, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича)
peredplata
