Хресний хід — надія на майбутнє, подвиг заради спасіння

Хресний хід — надія на майбутнє, подвиг заради спасінняЗ волі і ласки Божої уже вкотре вірні Української Православної Церкви Київського патріархату 28 липня, святкуючи річницю хрещення Руси-України і відзначаючи день пам’яті рівноапостольного київського князя Володимира, проходять хресним ходом від Володимирського собору до пам’ятника Володимиру в Києві.

Радує, що з кожним роком ця подія стає все багатолюднішою і урочистішою. Це вселяє надію на краще. Люди все більше навертаються до своєї рідної української церкви Київського патріархату, незважаючи на постійні намагання Москви і представників духовенства Української Православної Церкви Московського патріархату компрометувати, лаяти, зводити наклепи на нашу церкву. Слова Господа нашого Ісуса Христа сильніші їхньої неправди і образ. «Блаженні гнані за правду, бо їх є Царство Небесне. Блаженні ви, коли ганьбитимуть і гнатимуть вас і будуть облудно на вас наговорювати всяке лихослів’я та наклепи ради Мене. Радуйтеся і веселіться, бо велика нагорода вам на Небесах», — так на схилі гори, вкритої зеленню і квітами в ясний весняний день, учив людей і дав їм новозавітний закон любові Ісус Христос.

Все минає, а слово Господнє живе і житиме вічно. У цьому переконують події, пов’язані з хресним походом у Києві. Дорога від Володимирського собору до Софіївської площі (а це кілька кілометрів) перетворилася в багатолюдний потік. Попереду святкової урочистої ходи йшла рівненська молодіжна група в українських строях з їхньою чудотворною іконою Пресвятої Богородиці. Єпархії Волинська, Черкаська (село Вільшана), Шевченківський край ішли під гаслами: «Єдина мова, єдина церква, єдина нація, єдина Україна».

Як завжди, засоби масової інформації по-різному рахували кількість народу — від тисячі (промосковські засоби) до 10, 15, 20 тисяч і більше. Радіостанція «Ера» багато разів повторила, що в стінах Києво-Печерської Лаври на площі перед Свято-Успенським собором, де службу Божу правив московський патріарх Кіріл, було близько півтори тисячі людей, а про хресний хід Київського патріархату і не згадала. Чи не тому святійший Кіріл закликав паству не уподібнюватися стаду? «Храни вас Господь!» — промовляв гість з Москви і закликав «хранить верность православию». Метою свого приїзду назвав молитву з паствою. Біда тільки, що пастви навколо нього зібралося значно менше, ніж колись бувало і ніж прийшло до святійшого патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

Радувало й те, що не було жодних залізних парканів, перегородок на шляху до Володимирської гірки, як буває, коли до пам’ятника Володимиру везуть московських патріархів в супроводі численної охорони. Спочатку де-не-де можна було побачити міліціонерів, але вони не мали що робити, бо не відбувалося тут ні бійок, ні сварок, ні п’яних. Одне слово, коли нема замовних провокаторів, то нашим людям і міліція не потрібна. Якийсь один міліціонер намагався командувати регіональною (російською) мовою: «Правее, правее держитесь», а потім міліціонерів не стало видно взагалі.

Вражало все: і кількість людей, і їхня культура, поведінка, толерантність, терпіння, національний дух, зовнішній вигляд. А насамперед хочеться сказати найкращі слова про патріарха Філарета. Цей літній чоловік, незважаючи на велику спеку, відслуживши службу Божу у Володимирському соборі, пройшов пішки разом з народом до пам’ятника князю Володимиру, відслужив молебень і виголосив проповідь надзвичайної духовної, морально-етичної, історичної, патріотичної, державотворчої ваги. Патріарх відзначив, що Українська церква, як і Українська держава, є і буде, бо такий народ, який вийшов на це духовне дійство, подолати неможливо. «Цей хресний хід — надія на майбутнє», — сказав патріарх Філарет, який вважає, що помісна церква потрібна нам, щоб вела народ хоч і вузькою і тяжкою, але чесною, справедливою дорогою любові, миру і злагоди.

Хресний хід став всенародним духовним святом. Його супроводжував хоровий спів-молитва: «Всі святі землі української, моліть Бога за нас!», «Рівноапостольний князю Володимире, моли Бога за нас!», молитва «За Україну»: «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни!».

Цікаво було спостерігати за ставленням киян до такої багатолюдної хресної ходи. Люди були здивовані тим, що відбувається. Більшість не знали, що це за свято, а дізнавшись, дякували, раділи, що ще є Україна, українська мова, культура. Ось що сказала перехожа киянка: «Молодці! Молодці! А то думали, що вже все перевелося». А більш обізнаний чоловік мовив: «Скоро церква Московського патріархату приєднається до Київського».

Хочеться відзначити й те, що по вулицях, газонах на Володимирській гірці пройшли тисячі народу, і ніде не залишилося слідів сміття. Не знадобилася ні міліція, ні «швидка медична допомога». Отакі наші люди, коли їх не провокують. Ми — народ європейський, культурний, побожний, толерантний. Наші люди вміють молитися, трудитися, відпочивати, шанувати себе й інших, дякувати Богу.

Цьогоріч у хресному ході, як і кожного року, брала участь і делегація від церкви Святої Параскеви в Чернівцях. Її супроводжували священики Микола Йоник і Ілля Галицький. Наші хресні ходи, по суті, — паломництва заради спасіння і щасливого майбутнього нашої Церкви, Держави, народу українського.

Олександра ПОПЕЛЮК, почесна голова Чернівецького відділу Союзу українок

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.