Якби нам таку Україну, як Буковель

Перший журналістський фестиваль «Буковель-натхнення» зібрав на гірськолижному курорті Буковель понад 250 професіоналів.

Почався фестиваль як для журналістів дуже добре. Більше того, його початок – це був прекрасний інформаційний привід для майбутніх публікацій, репортажів про маски-шоу, рейдерські захоплення, кримінальні хроніки і т.д.

Ще не встигли заїхати до Буковелю всі медійники, як на рецепції, у кафе, ресторани, їдальні, господарські приміщення увірвалися якісь постаті.  Вони зачинили там всіх, хто не встиг вийти, і почали обшуки.

Нікому нічого не пояснювали, ні з ким не розмовляли. Найбільшу групу журналістів (біля 50 осіб) зачинили у ресторані «SALO».

Спочатку було трохи моторошно, навіть і лячно. Бо непрохані «гості» поводилися таємничо. Вони щось знали, щось шукали, когось лякали. Журналісти ні духом, ні слухом нічого не відали. Тому на якийсь час були заскочені незрозумілими діями тих, хто вчинив насилля над ними.

Через хвилину-другу просочилась інформація – шукають асфальт. Цікаво, де той асфальт заритий у ресторані «SALO»? Кажуть, що тайняки (згодом стало відомо, що обшуки проводять специ з СБУ) навіть заглянули до туалету. Але й там асфальту не знайшли. Тож невдовзі спокійно покинули приміщення й територію «Буковелю». Окремі приміщення таки опечатали.

Ми губилися у домислах, чи це насправді, чи на збитки?! Бо тайняки з’явилися саме тоді, коли і журналісти з усієї України. Тобто вони могли розіграти якусь їм тільки відому сценку, якогось сценарію, для того, аби інформація швидко рознеслася по всій Україні та по всьому світу. Що й сталося в одну мить. Численні ЗМІ, інформагентства поширили інформацію про атаку на Буковель.

Спочатку обережно писали і показували. Як з’ясувалося, ті, хто нападав, приїхали навіть на своїх автах з «євробляхами», з іноземною реєстрацією. Тож закралася підозра, чи то були справжні СБУшники, чи фальшиві? Та й час спецоперації вибрано не дуже вдалий для справжніх. «Тайняки» не люблять створювати зайві інформаційні шуми довкола своєї діяльності. Фестиваль журналістів був не вельми підходящим. Зокрема,  для того, аби гучно шукати неякісний асфальт у туалетах ресторану «SALO». Його, як з’ясувалося згодом, там не було і не могло бути. Закралася думка, що фестиваль на Буковелі одночасно почали журналісти і СБУшники. Але останні як прийшли, так і пішли, а журналісти залишилися.

Ввечері на телеканалі «Україна» прозвучав жорсткий виступ директора «Буковелю», народного депутат України, ймовірного претендента на президентську посаду на виборах 2019 року Олександра Шевченка:

  • У ці хвилини по команді Порошенка на Буковелі та дорожній компанії ПБС проводяться обшуки СБУ. Не подобається пану президентові, коли йому кажуть правду про ставлення до нього народу України. Також не подобається, що я кажу правду і вирішив балотуватися на пост президента. Але ми не боїмося ваших обшуків і команд на розправу. І не вийде мені та моїм однодумцям закрити рота. Це – тільки початок вашого кінця перебування при владі…

Далі Шевченко уже не підбирав слів для оцінки діяльності та особи президента України. Він згадав всі гріхи Порошенка. І про фірми в Росії, і про Медведчука, з яким веде спільний бізнес президент.

  • Ви, пане президенте, не конфіскували жодного російського підприємства в Україні. Натомість Росія все конфіскувала українське  в Криму. Але ваш судноремонтний завод дозволила продати за десятки мільйонів доларів.

Народний депутат нагадав президентові і про українських патріотів, які знемагають у російських тюрмах, а їх не визволяє Україна, а навпаки, видає агресору. І про те, як сам президент знищує український бізнес, банківську систему разом з Гонтарєвою. Українські люди стали жебраками. Бо їхні вклади у банках знецінені у зв’язку із чотирикратним зростанням курсу  долара. Сьогодні людям надають кредити не менше, як за 18% на рік. У той час державний Ексімбанк фінансує бізнес Порошенка під 2% річних у гривні.

  • Вам більше ніколи не бути президентом цієї України, – завершив виступ Олександр Шевченко. – Народ вас ненавидить. А за все, що ви наробили і продовжуєте творити, будете відповідати перед народом і за Законом України. Ви будете сидіти у тюрмі. А все, що ви награбували, буде конфісковано на благо України і її народу.

За цей час, поки говорив з трибуни парламенту Шевченко, маски-шоу трохи «пофестивалили» та й роз’їхалися.  У туалетах асфальту не знайшли, розблокували заклади харчування, відпочинку та побуту. 250 журналістів розпочали фестиваль «Натхнення». Його гаслом стало: «Прагни до вершин!»

А через день до Буковелю навідався Олександр Шевченко. Його відразу обступили журналісти і попросили пояснити, що то відбувалося довкола Буковеля та його особи.

  • Останні місяці я і мої друзі почали активну політичну діяльність, – говорить Олександр Шевченко. – Зараз уже потрапили до ТОП-10 політиків України. І тоді почалися порухи, аби зупинити зростання рейтингу. Ми йдемо до людей не тільки зі словами, а й з критикою, справами. Показуємо, що зробили, і ставимо перед собою завдання, як робити будемо надалі. Побудували Буковель – побудуємо й Україну.

Перше, за що взялися – це дороги. Створили компанію, закупили техніку, спорудили заводи, підготували спеціалістів. І за лічені дні збудували трасу Івано-Франківськ – Львів. З’ясувалося, що наша робота і матеріали були оцінені вдвічі, а то й  втричі  дешевше, ніж досі витрачають на будівництво доріг. І ще якісь й значно вище. І ми ще даємо гарантію на 10 років експлуатації. Чому здешевили витрати? Бо перестали давати хабарі.

Як все просто: не давай хабар і будуй Україну. Тому Шевченко попереджає чиновників всіх рангів: коли стане президентом  держслужбовці будуть отримувати супервисокі зарплати. Але не всі. Чиновників скоротять у десятки разів. Роботу тисяч чиновників-дармоїдів-хабарників виконуватимуть комп’ютери, нові електронні технології. І жоден комп’ютер не навчений брати хабарі. А ще народний депутат вважає, що держава своїх громадян перетворила на рабів. Саме через те, що платить їм мізерні зарплати. Люди щодня виживають, а не живуть. Тому вони починають ненавидіти все і всіх. А ця ненависть руйнує людину, сім’ю, родину і… насамкінець, державу.

Хто не виїхав за кордон, той починає пиячити. Бо хоче забутися і не бачити несправедливості, яка твориться в Україні.

Олександр Шевченко вважає, що одним із перших кроків, які він зробить на посаді президента – це відновить довіру народу до своєї держави.

  • А це можливо тільки тоді, коли буде підвищений рівень життя, – каже майбутній претендент на президентський пост. – Зарплата в Україні мусить бути на рівні від 500 до 700 доларів США. Пенсія – не менше 300-400 доларів США. І саме за таких умов людина почуватиметься захищеною і перестане бути рабом. Перед цим треба викоренити внутрішню корупцію. Вона не дає зупинити війну. Закон має бути один для всіх. За таких умов зникнуть олігархи, і ми забудемо слово «олігарх».

Темі війни Олександр Шевченко приділяє  головну увагу у своїй діяльності як народного депутата, так і майбутнього кандидата у президенти. Він знає, як досягти миру і покінчити з війною за лічені дні.

  • Треба перестати торгувати з ОРДЛО, – каже народний депутат. – Тоді світ повірить, що у нас іде війна з Росією. Інакше вони дивуються: там застосовують санкції, а Україна торгує з Москвою. Вони не розуміють, що відбувається. Навіть наш ліс до Європи надходить з документами Росії. Туди ми нібито відвозимо дрова, а звідти – кругляк.

Коли зупинимо торгівлю, контрабанду і корупцію – зупинимо й війну. Бо вона тоді нікому не буде потрібна і не буде вигідна.

Чимало  добрих справ робить Буковель і його керівник для людей, котрі потребують допомоги. Наприклад, для дітей з церебральним паралічем. Коли відбувався фестиваль на Буковелі, там відпочивали десятки діток на візках з родичами. Також майже 200 добровольців-воїнів та волонтерів поправляли своє здоров’я на курорті за рахунок фірми самого Шевченка.

  • Аби людина була дієва, вона повинна бути здоровою і вчасно відпочивати, – впевнений Шевченко, – особливо воїни. Вони зможуть добре воювати з ворогом тоді, коли будуть сильні, бадьорі і здорові. Без ефективного відпочинку не буде ефективної війни і, звісно, перемоги!

Про благодійність тут говорили чимало. На фестивалі журналістів Український журналістський фонд, НСЖУ разом з курортом Буковель нагородили десятки переможців-журналістів та колективи, які у своїх ЗМІ писали про благодійність та благодійників.

  • Про позитивних людей писати треба завжди. Навіть тоді, коли вони з різних причин не хочуть цього, чи соромляться. Ми мусимо допомогти один одному вижити у ці скрутні для Держави і нації часи. Сподіваємося, що вони затягнуться ненадовго, – такими думками завершили журналістський фестиваль «Прагни до вершин. Буковель- натхнення!»

А переможці отримали у нагороду безплатний відпочинок на Буковелі цілими редакціями.

Петро Кобевко

 

peredplata