В 2011 році було зареєстровано 3 спалахи трихінельозу сімейного характеру у Херсонській, Чернівецькій (Кельменецький район) та Миколаївській областях, де було зареєстровано 7 хворих, в т.ч. 2 дітей.
В усіх випадках санветекспертиза забитих туш не проводилась. Санітарно-ветеринарні правила утримання та реалізації свиней не дотримувались, приготування та вживання борсучого м’яса відбувалось в природних умовах. Деякі хворі приховували захворювання, звертались за медичною допомогою не своєчасно, що посилювало тяжкість хвороби. Вчасно проведені сумісні з ветслужбою профілактичні, протиепідемічні та протиепізоотичні заходи у вогнищах трихінельозу дозволили попередити масові захворювання людей, вилучити та спалити трихінельозне м\’ясо та м’ясопродукти, які потрапили на ринок.
Основними факторами передачі трихінельозу людини є уражене личинками трихінели термічно недостатньо оброблене м\’ясо диких кабанів, ведмедів, моржів, борсуків, коней. Тварини інвазуються при вживанні ураженого м\’яса свиней та щурів, трихінельоз зустрічається рідко в мусульманських країнах, де свинину не їдять. Головною причиною трихінельозу служить вживання в їжу сирого, недовареного або не прожареного м\’яса свинини і його продукції.
Трихінельоз характеризується гострим перебігом: лихоманкою до 39-40°С, м\’язевими болями, набряком обличчя, висипом на шкірі. На 4—8-й тижні після зараження можливе виникнення міокардиту, який може ускладнитись гострою серцевою недостатністю та смертю. Симптоми ураження ЦНС включають головний біль, напруженість потиличних м\’язів та психози. До типових проявів трихінельозу відносяться навколоочний набряк. В легких випадках єдиним стійким симптомом служить болючість м’язів при пальпации, яка проходить через 12-18 міс.
Тяжкість клінічних проявів залежить від числа личинок, які потрапили в організм, числа мігруючих личинок та локалізації ураження. Кишечна стадія трихінельозу часто супроводжується гострими шлунково-кишковими розладами (нудотою, блювотою, проносом), лихоманкою, пітливістю та кропив\’янкою. Ці симптоми можуть з\’явитись в перші 24 години після зараження і зберігаються до 7 діб. Під час міграції личинок часто виникають набряки повік та обличчя, кон\’юнктивіт, крововиливи в нігтьове ложе, лихоманка, симптоми міокардиту і ураження легень. Інвазія м\’язів супроводжується болючістю та спазмами.
Встановити діагноз допомагає збирання епіданамнезу, а саме коли можна встановити, що хворий їв сиру, недоварену, непросмажену свинину.
Більшість випадків трихінельозу, в тому числі тяжких, завершується повним одуженням, але обов’язково звертайтесь до лікарів, щоб попередити ускладнення.
Правила приготування свинини повинні бути відомі всім — рожеве м\’ясо, яке пускає сік їсти неможна. Личинки трихінел гинуть при нагріванні до 62—70°С впродовж години. Другий метод знезараження м\’яса — заморожування до -23,3°С на 10 діб. Личинки трихінел не гинуть при заморожуванні в побутових морозилках, а глибоке заморожування може забезпечити тільки морозильна шафа.
Щодо природних осередків трихінельозу, важливим профілактичним заходом є закопування мисливцями тушок тварин після зняття шкурок. Неприпустимо годування домашніх тварин м\’ясом диких ссавців.
Біжика О.С.
peredplata
