А сотню вже зустрінуть небеса…
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров\’ю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав…
Й заплакав Бог побачивши загін,
Спереду сотник молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній сивий-сивий…
І рани їхні вже їм не болять,
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…
Як крила ангела, злітаючи назад…
НЕБЕСНА СОТНЯ В ВИРІЙ ПОЛЕТІЛА…