Цицьку не взяли на державну службу

Цицьку не взяли на державну службуВінничанин 33-річний Олександр ЦИЦЬКА сина Артема записав на прізвище дружини:
– Батько, коли дізнався, так кричав, що ледь не лопнув. Казав, що я роду свого соромлюся, грозився позбавити мене спадщини. Онука, мовляв, знати не хоче. Минув місяць, трохи заспокоївся. Тьомка його впізнає, усміхається. Мама нормально сприйняла те, що ми сина записали на жінчине прізвище. А нащо йому ці проблеми в житті? Досить того, що я себе неповноцінним відчуваю.

У школі мене називали дівчиною. Хлопці в середніх класах задирали майку, щоб подивитися на мої груди.

Але про зміну прізвища ніколи не думав. Мабуть, боявся батька.

У 16 років пішов отримувати паспорт. Заходжу до паспортного столу, починаємо писати анкету. Паспортистка запитує: \”Фамілія?\” Кажу: \”Цицька\”. А за столом сидить така огрядна жінка з величезними грудьми. Вона почала себе оглядати, я повторюю: \”Цицька\”. А вона тихенько запитує: \”Мальчик, що з моїми цицьками, скажи тихенько, бо я нічого не бачу\”. А я їй так само пошепки: \”То в мене фамілія така\”. Вона як зарегоче.

Мріяв бути військовим льотчиком. Коли подавав документи, в приймальні сказали, що з таким прізвищем не літають. Правда, іспити я завалив, не зміг вкластися в нормативи з бігу. Потім навчався на економіста в Тернополі.

Зараз працюю експедитором. Розвожу сири й ковбаси. На роботі мене завжди називають на прізвище. Якось пили пиво з начальником. Запитую: чого ж така несправедливість? До всіх працівників звертаєтеся на ім\’я, а до мене – Цицька. А він: \”Таких Саш, як ти, мільйони, а Цицька – одна\”.

Дружина Наталія – висока й худорлява. Подобаються дівчата без цицьок, ну, щоб були маленькі, але не дуже. Коли познайомилися, до останнього не говорив свого прізвища. Сказав, аж коли прийшов свататися. Теща так сміялася, що ледь зі стільця не впала. Ще тоді вирішили, що Наташа лишиться Поліщук. Моя мама теж не перейшла на батькове прізвище.

А рідний дядько став Царенком. Виїхав у Росію. З попереднім прізвищем його не хотіли брати на державну службу. Після того мій батько з ним кілька років не розмовляв.

Текст: Валентина МУРАХОВСЬКА
Джерело: Gazeta.ua

peredplata