Ініціатором засідання стала фракція політичної партії «Об\’єднання «Самопоміч» спільно з фракцією партії «БПП «Солідарність».
Тема – наболіла і злободенна: «Надання учасникам АТО належної соціально-психологічної допомоги та забезпечення їх житлових прав»
До участі запрошено учасників АТО, представників депутатського корпусу, голів депутатських комісій, чернівецьких забудовників, фахівців соціальної сфери, практикуючих психологів та терапевтів.
Хоча засідання ініціатори розділили умовно на 2 блоки – соціально-психологічна допомога учасникам АТО та формування програми покращення житлових умов цієї категорії буковинців, і питання розглядалися важливі, самі ж присутні АТО-вці засудили ініційоване створення ще одного координаційного центру, оскільки, за їх словами, діючі такі організації наразі не виконують функції, покладені на них та очікувані військовими та їхніми родинами.
До прикладу, було спростовано інформацію місцевої влади про те, що Чернівці – у числі лідерів по виділенню для АТОвців земельни х ділянок. Самі хлопці під час засідання «круглого столу» запитували присутніх депутатів, чи вони бачили ці земельні ділянки. За словами депутата міської ради від «Самопомочі» Богдана Ковалюка, у січні цього року було затверджено більше ніж 80 проектів відведення земельних ділянок. Надалі, мовляв, розробляти документацію має сам учасник АТО. Але військові не задоволені масивами, на яких їм пропонують землю: до прикладу, на Лукіяновича лише аби провести електропостачання, потрібно півмільярда гривень. На осушування (меліорацію) території також немалі кошти – 270 мільйонів гривень. Хто за це заплатить?
Стосовно ж розрекламованих у ЗМІ «видач» квартир – за словами власників, котрі з цього приводу вже звертаються до різних інстанцій – вони «отримали коробку та двері». Скільки ж ще вартує, аби довести цю площу до більш-менш нормальних для проживання умов? Де брати такі кошти?
Натомість самі військові належно сприйняли факт, що у місті діє реабілітаційна програма з психологічного оздоровлення. За словами керівника обласного психіатричного диспансеру, на базі якого й створено реабілітаційні ліжко-місця, починаючи з серпня минулого року вже пройшли лікування 400 бійців, станом на сьогодні там лікуються 18 чоловік. Велика допомога стосовно організації та створення цього поки що «міні»центру на базі психіатричного диспансеру належить, безумовно, волонтерам. Тому і воїни-АТОвці, і тамтешні медики вдячні їм за це.
Однак, було б значно краще, якби таку реабілітацію хлопці змогли проходити не на базі спецзакладу, де лікують в тому числі й психічно хворих зі стійкими розладами психіки а, до прикладу, у госпіталі чи санаторії, зрештою. Адже, на жаль, після проходження лікування в стінах психдиспансеру не завжди бійці мають право на подальшу роботу, на яку хочуть влаштуватися, чи навчання у автошколі, аби отримати водійське посвідчення.
Все ж відрадно, що на засіданні червоною ниткою пройшло прагнення і організаторів, і самих учасників війни та їх родин, і запрошених до спілкування депутатів, медиків, психологів справді працювати «на благо, а не всупереч». Що з цього вийде – покаже час.
Наталія БРЯНСЬКА
peredplata
