Від початку року на Буковині зникло більше трьох сотень людей

Фактично щомісяця у різних районах як міста, так і області на стовпах, парканах чи у під`їздах з`являються повідомлення про зниклих безвісти людей. Одні, особливо юнацького віку, нагулявшись, самі повертаються, інших же доводиться шукати місяцями.

Власне, у Головному управлінні Національної поліції в Чернівецькій області повідомили, що за 10 місяців 2016 року до органів внутрішніх справ у Чернівецькій області надійшло 318 заяв та повідомлень про безвісти зниклих громадян. З цієї кількості осіб розшукали 309, а стосовно решти 9 завели оперативно-розшукові справи та нині проводять розшукові заходи, спрямовані на встановлення їхнього місцезнаходження.

Крім цього, також розшукали 11 безвісти зниклих осіб, які зникли минулими роками.

Станом на 11 листопада цього року в розшуку по Чернівецькій області перебувають 129 безвісти зниклих осіб. З них 55 людей визнано судами безвісти відсутніми або померлими та 16 психічнохворими.

Переважна кількість зниклих громадян – на території Чернівців, адже, як кажуть у поліції, це найбільш густонаселена місцевість.

Та чернівчани не вірять такій статистиці. Ось буковинка Євгенія Іванівна Дудчак з середини жовтня не може знайти свою сестру, котра мешкає у Чернівцях, – Ніну Іванівну Дудчак.

– Сестра 1960 року народження, проживає поблизу «МЕТРО» з чоловіком. 17 жовтня вона поїхала до доньки, котра проживає навпроти Пивзаводу (на вулиці Гагаріна), каже Є. Дудчак. – Ввечері поверталася уже назад, при собі мала сумку. Вийшла з автобуса, пішла, але додому так і не дійшла – зникла за сто метрів від «МЕТРО».

Наступного дня, бідкається жінка, знайшли вдома її паспорт, хоча зникла завжди його носила біля себе.

– Ми подивилися записи камер відеоспостереження. Вона йшла дорогою з сумкою, але додому не дійшла. А через тиждень з`явилася за торговим центром сумка. Там були навіть гроші, які її дала жінка, у котрої та працювала – 420 гривень. І ми не можемо зрозуміти, як вона там з`явилася. До того ж йшли дощі, а сумка була сухою, – зазначає жінка. – Уже понад три тижні її нема. Ми з сестрою ходили біля Пруту дивилися, і нічого немає. У неї залишилися дві дочки. Вони живуть у Чернівцях. Чоловік паралізований вдома, плаче. Сестра недавно розписалася з ним. Хоча його сестра навіть не знала про це. А коли довідалася, зчинила скандал.

Жінка з родичами звернулася до поліції, втім, минув місяць, а немає жодної вістки. Обдзвонили всі лікарні, морги – ніде нічого не знають. Навіть до екстрасенсів зверталися. Вони кажуть, що жінка померла. Однак тіло ніде не можуть знайти.

– Ніби на небеса злетіла, – плачучи каже Є. Дудчак.

Власне, родичі зниклої все-таки сподіваються, що жінку знайдуть та просять, аби всі, хто вийшов на зв`язок з Ніною Дудчак, дали про це знати.

Яна МАРІЯНЧУК

До теми

Як у світі шукають зниклих безвісти

Щорічно у різних країнах світу безвісти зникають сотні тисяч людей, а правоохоронні органи реєструють енну кількість заяв громадян про зникнення родичів і близьких. Цікаво, що у різних країнах шукають людей по-різному.

Наприклад, в Японії пошуком зниклих безвісти займається поліція. 2012 року там зареєстрували 81 тисячу заяв. Та крім поліції, цим займаються і детективні агентства. Існує навіть неурядова організація – «Японська асоціація допомоги пошуку зниклих безвісти», на сайті якої розміщено список тих, кого шукають родичі і друзі, з короткою інформацією про зниклих і фотографіями. У критичних випадках до пошуку зниклих людей долучаються і ЗМІ.

А ось у США зникнення людей називаються «тихою епідемією». Там статистику зниклих безвісти ведуть від 1975 року. 2006 року було створено національну пошукову електронну систему NAMUS, яка містить файли про всіх зниклих – вони перебувають у відкритому доступі. Користувач може сам шукати через систему зниклу людину за цілою низкою ознак – за зростом, кольором шкіри, статтю, віком, татуюваннями.

У США безліч неурядових організацій разом із ФБР займаються пошуковими розслідуваннями. Відомий, наприклад, Фонд Поллі Клаас, названий у пам\’ять 12-річної дівчинки, викраденої із власної спальні 1993 року в Каліфорнії. За 20 років він допоміг розшукати понад вісім тисяч дітей, що значилися зниклими безвісти.

Поліція США, до речі, розпочинає пошуки у перший же день зникнення.

А у Мексиці створили спеціальний орган, який займається роботою з пошуку зниклих безвісти людей. Крім того, влада залучає до роботи родичів зниклих, тому що найчастіше вони у своїх власних розслідуваннях отримують набагато більше результатів, ніж урядові організації.

В Ізраїлі пошуками цивільних осіб, зниклих безвісти, займається поліція.

peredplata