Розмежування понять «біженець» та «переселенець»

Бі́женці (або утікачі) — особи, які внаслідок обґрунтованих побоювань стали жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебувають за межами своєї країни та не можуть або не бажають користуватися захистом цієї країни внаслідок таких побоювань

Правові відносини біженців регулюються Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 № 3671-VI (далі – Закон). Відповідно до Закону Україна надає захист іноземним громадянам і особам без громадянства, які його шукають на її території, шляхом:
• визнання біженцем;
• визнання особою, яка потребує додаткового захисту;
• визнання особами, які потребують тимчасового захисту.

Згідно з положеннями Закону біженцем може бути визнана особа, яка не є громадянином України і яка внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Особа, яка потребує додаткового захисту – особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та вищезазначеного Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
Особи, які потребують тимчасового захисту – іноземці та особи без громадянства, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території країни походження.

Відповідно до положень Закону іноземний громадянин, може звернутися з заявою про визнання біженцем до відповідного органу міграційної служби.
Правові відносини переселенців регулюються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, який встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Пересе́лення — зміна, добровільна або примусова, постійного житла чи місця проживання. Особа, що переселяється називається переселенцем.

За останні два роки Україна зіткнулася з новим явищем – переселенцями з Донбасу і Криму. Багато їх відразу охрестили «біженцями», однак ці поняття слід розмежовувати. Переселенець (або внутрішньо переміщена особа) – це громадянин України, який змушений був покинути своє постійне місце проживання й переїхав жити в межах країни. Біженець – це іноземець, який унаслідок певних обставин покинув свою країну й шукає нове місце проживання.
Крім статусу біженця Україна надає статус «особи, яка потребує додаткового захисту». Справа в тому, що статус біженця видається безстроково, а статус «додаткового захисту» – тимчасовий і може бути переглянутий.

Отримання статусу внутрішньо переміщеної особи не становить особливих труднощів. Всю процедуру можна зробити за один день, звернувшись до Управління соціального захисту населення за місцем фактичного проживання. Там видають довідку, яку просять завірити в Державній міграційній службі (ДМС).
Біженці в Україні стикаються з набагато більшими проблемами під час отримання відповідного статусу.
Згідно з українським законодавством, термін розгляду заяви становить 6 місяців. Упродовж цього часу проводяться інтерв’ю та вивчається отримана інформація.

Українським законодавством також передбачена допомога для біженців «для придбання товарів першої необхідності», щоправда, вона одноразова й надається тільки після отримання відповідного статусу.

Внутрішньо переміщені особи мають ті ж права, що і всі інші громадяни України, включно з соціальним захистом.
Відповідно до закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», місцеві органи влади зобов’язані надавати переселенцям безплатне житло в тимчасове користування (з оплатою тільки комунальних послуг).
Є для переселенців різні кредитні та освітні пільги.
Медична допомога для переселенців є безплатною.
Щодо внутрішньо переміщених осіб в Україні розроблена широка нормативно-правова база, згідно з якою для них мають бути створені всі умови нормального життя.

Людмила ПИЛИПІВ
провідний спеціаліст відділу систематизації законодавства,
правової роботи та правової освіти управління реєстрації нормативно-правових актів,
правової роботи та правової освіти Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області