Зокрема про це йдеться у інтерв\”ю голови Чернівецької обласної ради Михайла Гайнічеру, що розміщено на сайті облради.
Просимо до вашої уваги весь текст. Зверніть увагу на тональність та спрямованість запитань (як кажуть, в запитанні вже можна й відповідь прочитати):
\”– Михайле Івановичу, останнім часом регіональні мас-медіа приділяють чималу увагу ситуації, що складається довкола оприлюдненого на офіційному сайті Чернівецької обласної ради проекту рішення «Про реорганізацію обласних комунальних підприємств книжкової торгівлі». Про незгоду із змістом зазначеного проекту свідчать заяви та звернення народного депутата України Геннадія Москаля, низки обласних осередків політичних партій та громадських об’єднань. Чим, на вашу думку, пояснюється такий жвавий інтерес до кількох комунальних книгарень, доля яких донедавна мало кого цікавила?
– Мене, як депутата і посадову особу місцевого самоврядування, не може не тішити живий інтерес громадськості до проектів майбутніх рішень обласної ради. Власне, ці проекти і оприлюднюються заздалегідь саме для забезпечення широкого доступу до публічної інформації з тим, щоби відбулося їх громадське обговорення, напрацьовувались певні зміни, пропозиції, зауваження, які згодом будуть враховані депутатами в процесі обговорення та прийняття відповідних рішень. Дивує інше: група \”робінгудів\”, які іменують себе представниками опозиції, із завзяттям, вартим кращого застосування, намагається маніпулювати громадською думкою, переслідуючи свої, недотичні до інтересів громади, кон’юнктурні цілі та завдання. При цьому активно використовується звичайний для цих добродіїв «джентльменський набір» інсинуацій, домислів, наклепів, перекручених та підтасованих фактів. При цьому будь-які спроби з боку влади обґрунтувати свою позицію, навести неспростовні докази її правдивості наштовхуються на демонстративне ігнорування з боку таких \”правдолюбців\”, які відразу ж вдаються до чергових викидів дезінформації.
– – У чому, на Вашу думку, полягають хиби противників реорганізації комунальних книгарень?
– Я волів би залишити невдячну роль обвинувачення нашим опонентам. Цілком достатньо розкрити кілька розхожих міфів, якими вони оперують. Отже, міф перший: влада, мовляв, прагне «прихватизувати» ласі приміщення комунальних книгарень, частина з яких розташована в історичному середмісті Чернівців, перепрофілювати їх, таке інше. Доповідаю: існуюча нині ситуація, за якою майно цих книгарень належить обласній раді, а приміщення – Чернівецькій міській раді, зводить нанівець саму можливість такого розвитку подій. Не буду лукавити: свого часу депутати облради свідомо пішли на юридичне закріплення саме такого статусу власності комунальних книжкових магазинів, аби унеможливити будь-які варіації щодо їх профілю. Сумний приклад «Кобзаря» тут ні до чого – ця книгарня мала зовсім інший статус, чим успішно скористалися свого часу під час його приватизації спритники з числа батьків-засновників так званої «партії чернівчан».
Міф другий: мережу комунальних підприємств книжкової торгівлі згодом буде нібито знищено через процедуру банкрутства. Відповідально інформую: в статутних документах новоствореного комунального підприємства буде прописано стратегію його обов’язкового розширення шляхом відновлення осередків книжкової торгівлі у кожному районі області. Більше того, після оформлення відповідних засновницьких процедур та призначення нового керівника об’єднаного комунального підприємства обласна рада має розглянути питання стосовно виділення ОКП «Буковинська книга» на пільгових умовах та поворотній основі необхідної для поповнення обігових коштів підприємства грошової позики.
Міф третій: буцімто обласна рада має підступний намір розвалити економічно міцні комунальні заклади книжкової торгівлі. Скажу відверто: навіть побіжний аналіз їхньої фінансово-господарської діяльності засвідчує жалюгідний стан і сумні перспективи більшості з цих торгових точок. Відтак врятувати комунальну мережу книжкової торгівлі сьогодні ще можливо, завтра – вже ні.
Міф четвертий: мовляв, новопризначене керівництво ОКП «Буковинська книга» підступно позбавить роботи працівників існуючих нині комунальних книгарень. Хотів би запевнити: навіть попри той факт, що близько третини штатних працівників комунальних книгарень – бухгалтери, ми намагатимемось зберегти кваліфікований персонал, адже попереду – чимала, відповідальна робота.
– Але ж противники реорганізації дружно стали на захист директорів нинішніх комунальних книгарень, на яких, мовляв, чекає неминуча розплата за принципову позицію та відданість справі…
– А от вам і п’ятий, хоч теж далеко не останній, витвір міфотворців від опозиції. Насправді, ніхто не має на меті применшити заслуги багаторічних керівників комунальних книжкових магазинів. Однак у цій колотнечі вони, як видається, прагнуть насамперед захистити своє теперішнє безконтрольне становище, і тільки згодом – комунальну книжкову торгівлю. Чому так – питання, як на мене, риторичне. Адже ні для кого не секрет, що реорганізація комунальних книгарень передбачає низку обов’язкових заходів, у тому числі – прискіпливий аудит їх фінансового стану. Якими можуть бути результати такого аудиту, мені, як економісту, здогадатись не важко. Чого вартий такий лише красномовний факт: на недавньому засіданні профільної постійної комісії обласної ради з питань приватизації та управління об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області після тривалого, емоційного розгляду цього питання в присутності директорів книгарень, їх добровільних захисників та журналістів комісія, зважаючи на наведені аргументи та контраргументи, одноголосно прийняла висновок щодо необхідності винесення зазначеного проекту рішення на розгляд сесії облради з урахуванням зауважень та пропозицій, висловлених депутатами. Підкреслюю: одноголосно. Нехай навіть через деякий час один з депутатів – опонентів оговтався і заявив, що… утримався під час голосування. Коментарі, як кажуть, зайві.
– Який вихід з ситуації, що склалася, бачить керівництво крайової влади?
– Вихід, як на мене, єдиний. Незабаром відбудеться чергова сесія Чернівецької обласної ради. Переконаний, що депутати врахують усі «за» та «проти» під час розгляду цього резонансного питання. Особисто я переконаний, що ця давно назріла проблема знайде своє об’єктивне і справедливе вирішення у сесійній залі. Отже, останнє слово за депутатським корпусом.
peredplata
