Ситуація, що склалась в країні не дає нам шансів сумніватися, що рано чи пізно, а терпець українцям увірветься, і вони вийдуть на вулиці. Зрозуміло, що задля стримання людського гніву буде застосовано правоохоронців. Тому ми пропонуємо нашим читачам поради, які допоможуть зменшити ризик постраждати від дій міліціонерів під час участі у мітингу, демонстрації або пікеті, котрі запропонували правозахисники з Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів та Української гельсінської спілки з прав людини.
1. Коли міліція каже, що мітинг несанкціонований
На мітинг санкції не треба. Про нього просто потрібно повідомити місцеві органи влади (міську, районну, сільську раду тощо). Адже для проведення будь-якої мирної акції не потрібно отримувати у органу влади офіційного дозволу, достатньо лише проінформувати його про свої наміри. Таке право нам дає стаття 39 Конституції України, яка наголошує «Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування». В Чернівцях була спроба міською радою обмежити свободу зібрань, але наразі це рішення оскаржується в судах і призупинене. Однак все ж організаторам акції протесту бажано мати при собі копію листа з повідомленням органу влади про проведення мирного масового зібрання. І у випадку претензій з боку міліції, потрібно пред’явити другий примірник надісланого до органу влади листа з повідомленням про проведення акції (з наклеєною на нього довідкою пошти про вручення адресату). Також варто зробити роздруківки статті 39 Конституції України, одну з копій вручити правоохоронцям і ввічливо запропонувати їм пред’явити рішення суду про заборону проведення цього мирного заходу. І, звичайно, перш за все, вимагати, аби правоохоронці представились і пред’явили посвідчення.
2. Як поводити себе з міліцією
Пам’ятайте, що міліціонерам необхідно протиставити не менш досконалу організацію і дисципліну, ніж панує у них. Тому у випадку організації акцій протесту заздалегідь треба створити з числа активістів окрему «групу спостереження». Їхнє завдання – фіксувати на відео-, фотокамери чи мобільні телефони протиправні дії міліціонерів. Ці люди повинні триматися осторонь центру подій і намагатися ні в якому разі не бути затриманими. Їх задача документувати незаконні дії міліціонерів, аби потім надати їм гласності: передати їх у ЗМІ, писати скарги у прокуратуру. Також учасники групи повинні шукати адвокатів для затриманих, організовувати пікетування райвідділу, виступати у якості свідків у суді тощо.
Необхідно фіксувати обличчя, погони, амуніцію крупними планами, що дозволить провести впізнання винних співробітників.
Коли у випадку відкритої зйомки міліціянти кажуть, що ви не маєте права знімати, апелюйте до ст. 3 Закону України «Про міліцію» вказує, що діяльність міліції є гласною, а також до Конституції та інших законів, що передбачає вільний збір інформації.
Ввічливо запитайте, що саме ви порушуєте і аби назвали вам статті.
Потім роз’ясніть правоохоронцю, що під час виконання своїх обов’язків він є публічною особою, інформація вам необхідна для реалізації прав та свобод і взагалі ви знімаєте на камеру не його особисто, а хід перемовин з організаторами масового заходу.
Далі потрібно виставити відзняте на «YouTube» і розіслати різним телеканалам. Так само під час звернень до прокуратури чи інших правоохоронних органів потрібно відео-аудіо-фото записи додавати.
3. У випадку силового протистояння
Взагалі, тактика дій правоохоронців по силовому припиненню масових заходів стандартна: на початковій фазі місце проведення акції протесту оточується, із загального натовпу виділяються організатори і активісти, потім силові підрозділи розсікають натовп і розмежовують його на кілька окремих частин, далі проводиться затримання і термінове вивезення до райвідділу лідерів та активістів, а для інших учасників створюються коридори, по яким їх поступово витісняють з місця проведення заходу, доступ до якого відразу блокується спеціальними щитами та бар’єрами. Всі ці дії, як правило, супроводжуються психологічним тиском на протестуючих та застосуванням фізичної сили, а іноді і спеціальних засобів.
Пам’ятайте, що співробітники міліції мають право крутити руки і махати кулаками лише у відповідь, коли протидія їх вимогам здійснюється із застосуванням сили. Та в наш час почасти все відбувається навпаки.
Необхідно голосно повідомляти правоохоронців, що їх вимоги незаконні. Замість штовханини з міліцією, можна чинити їй пасивний опір – просто сісти на землю, непорушно стояти тощо. За таких умов правоохоронці повинні були б лише бережно взяти тебе на руки і акуратно віднести у бік.
І не залишайте свого товариша в біді! Якщо когось з ваших тягнуть до машини, необхідно всім спільно оточити правоохоронців, ставши у них на шляху завадити пересуванню, голосно розпитувати «А куди ви його тягнете?» та постійно умовляти відпустити затриманого. Варто також наголосити, що міліціонер, який несе службу по охороні громадського порядку, повинен бути у формі.
4. У райвідділу міліції
Тут варто вдавати здивованого випадкового перехожого, який опинився не в тому місці і не в той час. Спершу необхідно з’ясувати, скоєння якого порушення вам інкримінують.
Найчастіше затриманим учасникам масових акцій протесту інкримінують – це ст. 185 «Злісна непокора законному розпорядження або вимозі працівника міліції». Вона надає можливість заарештувати людину на строк до 15 діб. Для цього треба всього рапорти двох правоохоронців, які засвідчать, що ти не виконував їх вимоги.
Разом з тим, рішення щодо покарання по вказаній статті приймає тільки суд. У судовому засіданні наполягайте на тому, що ви просто стояли і слухали промови, бо було цікаво. Повідомте, що співробітники міліції при затриманні не проінформували, яку статтю, пункт чи параграф законодавства ви порушували, просто перебуваючи у людному місці, зажадайте пояснень, чому із значної кількості людей міліціонери затримали саме вас. Вимагайте запрошення на засідання свідків. Наголошуйте, що в діях правоохоронців вбачаються ознаки вчинення кримінального злочину, відповідальність за який передбачається статтями Кримінального кодексу України – 371 «Завідомо незаконні затримання, привід або арешт» та 340 « Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій».
Іноді учасникам акції після затримання висувають звинувачення у порушенні Кримінального кодексу України. Тут у правоохоронців вибір також досить широкий, але найчастіше застосовуються статті 279 «Блокування транспортних комунікацій» та 293 «Групове порушення громадського порядку». Тут вже треба адвоката. Вам потрібно повідомити правоохоронців, що без адвоката жодних пояснень давати не будете, тим більш підписувати протоколи або інші документи.
Необхідно знати, що за загадані вище статті, до розгляду справи у суді міліціонери не мають права брати вас під варту, а повинні відпустити додому.
Також, коли міліціонер запропонує вам підписати складений на вас протокол, пам’ятайте, що просто підписаний протокол – це зізнання у вчиненні правопорушення, тому, якщо не вважаєте себе винними, зазначте у протоколі (є там така графа – пояснення правопорушника) «з протоколом не згоден» або взагалі відмовтесь його підписувати (надавати пояснення чи підписувати протокол – це твоє право, а не обов’язок). У протоколі маєте право записати свої зауваження щодо дій посадових осіб міліції, якщо вважаєте такі дії незаконними. Наприклад: «Про затримання не повідомлені родичі» або: «Мені відмовлено у наданні можливості користуватися послугами адвоката». Пам’ятайте, ви маєте право взагалі відмовитись підписувати документи, давати будь-які показання чи пояснення проти себе. Таке право гарантує стаття 63 Конституції України.
Важливо знати
1. Збираючись на акцію протесту обов’язково візьміть з собою паспорт.
2. Перестрахуйтеся від можливості несподіваного «зникнення» через затримання правоохоронцями. Заздалегідь з’ясуйте назву райвідділу міліції, який обслуговує територію, де буде проводитись акція, – саме туди будуть доставляти затриманих. Повідомте своїх знайомих про свою участь у заході, запланований час його початку і закінчення та назву райвідділу міліції, залиште їм номери телефонів інших учасників акції. Домовтеся, що обов’язково зателефонуєте друзям після благополучного закінчення акції, відсутність такого «контрольного дзвінка» та ваш мобільний поза зоною досяжності – сигнал небезпеки і необхідності надання вам допомоги.
3. Намагайтеся уберегти від вилучення свій мобільний телефон – при затриманні міліціонери завжди намагаються його відібрати. Заховайте його. І, якщо пощастить, і у райвідділі телефону не знайдуть – ввічливо попросіть дозволу у міліціонерів піти у туалет, звідки можна буде повідомити потрібних людей про затримання.
4. Збираючись на акцію, розумно підберіть собі одяг: зручний, не новий (можливо доведеться сідати прямо на асфальт), з взуттям без підборів. Ніяких курток з капюшоном, шарфів, ланцюжків на шиї, за які тебе легко схопити і тягнути. Теж саме і з цих же причин стосується рюкзаків та заплічних сумок.
5. Не беріть з собою на акцію людей, нездатних піклуватись про себе самостійно.
6. Не треба мати при собі коштовні речі або велику суму грошей.
7. Не ходіть на акцію після вживання спиртного навіть у незначних дозах – запах алкоголю достатній привід для затримання, а після проведення медичного обстеження і для адміністративного арешту.
8. Після закінчення акції місце проведення заходу необхідно залишати великими групами і в організованому порядку – міліціонери, які під час заходу вели себе спокійно, побачивши, що людей стало набагато менше, можуть затримувати одинаків.
9. Остерігайтеся провокаторів. Якщо біля вас вмостився неадекватний і буйний чоловік напідпитку, попросіть його покинути акцію, а при пручанні – запропонуйте міліції вивести його геть, пояснивши присутнім, що він не учасник заходу.
10. Якщо вас затримали і заштовхали у міліцейський автобус чи автомобіль, поводьте себе спокійно. Більше слухайте – менше розмовляй. Якщо щодо участі у акції – відповідайте стисло і лише на прямо поставлені запитання. Не намагайся самостійно звільнитись від наручників – від цього вони ще більше стягуються на зап’ястях. При першій нагоді попросіть їх зняти, мотивуйте таку необхідність артритом чи застарілою травмою рук.
Газета \”Час\”
peredplata
