У Чернівецькому відділі державної реєстрації тиснява та задушливі черги

У Чернівецькому відділі державної реєстрації тиснява та задушливі чергиЩось незрозуміле коїться останнім часом у відділі державної реєстрації, що по вулиці Богдана Хмельницького, 64-А у Чернівцях. Тут люди тісняться в задушливих чергах у незручних коридорах по декілька днів, аби взяти довідку з Єдиного державного реєстру про те, що вони не є приватними підприємцями. Такі довідки потрібні на вимогу управлінь праці та соцзахисту населення для соціальних виплат.

…Днями, зважаючи на численні прохання про допомогу, наш кореспондент виїхала до місця, вказаного у письмових та телефонних зверненнях. У дворі відділу реєстрації було всього кілька людей, які вийшли на хвильку подихати свіжим повітрям: усі стояли в черзі в самому приміщенні, аби її не втратити.
— Тут – єдина черга, без будь-якого поділу, і займати її на ранок наступного дня потрібно десь з опівночі, — розповідають Алла Койцан та Василь Молдован. — Хто перший приходить, той веде запис. Вийшов випити склянку чаю – можеш опинитися поза списком…

Тут, з’ясовується, свої порядки і свої закони. Робочий день працівників реєстраційного відділу що належить Чернівецькій міській раді, починається о 9-00. Людей приймають лише з 10-00. Обідня перерва триває з 13-00 до 14-00, але очі-кувати продовження прийому раніше 15-ї не випадає. Робочий день, згідно з графіком, завершується о вісімнадцятій годині, та відвідувачів припиняють приймати о пів на шосту вечора…

Прийом ведуть, за словами черговиків, троє спеціалістів. Отримати бодай якусь консультацію немає в кого. Так звана інформаційна дошка хіба що лишень так називається. Там вказане «найголовніше» — розцінки на довідку з ЄДР (від 20,40 грн. до 27,20 грн. — залежно від того, скільки аркушів потрібно, аби заповнити ваші персональні дані, плюс послуги банку, чи витяг з ЄДР (від 54,40 грн. до 61,20 грн. плюс послуги банку). Багато хто заплатив за старими реквізитами (з січня вони змінилися — Авт.), довелося знову ставати в чергу та платити заново. Тому люди консультують, як можуть, один одного в черзі. До всього, на дверях кабінету керівника красується напис величезними літерами: «На лікарняному». Отже, скаржитися чи пропонувати якось пришвидшити роботу на місці нема кому… Цілий «гаплик», як обурено висловився молодий хлопець з натовпу. Однак «гаплик» на цьому не закінчується. Перед обідньою перервою та у кінці робочого дня черговиків обов’язково витурюють на вулицю. Ні під час стояння у черзі за довідкою, ані в нічний чи досвітній час людям немає де навіть нужду справити: туалетні кімнати для працівників зачиняються на ключ, а на вулиці ж – хоч йди та просися до розміщеної поруч чесанівської «Сорбонни» — благо, що виграє чудернацькими світлобарвами допізна…

Публіка черговиків в основному однорідна. Тут молоді, що виховують дитя віком до 3-х років, матусі та рідше – члени їхніх родин. У кого є старші діти, стоять вони, почасти пропускаючи уроки в школі, бо батько – на роботі. У тісному коридорі жінка, яка залишила вдома з кимсь грудну дитину, плаче. Старша жіночка, з безцінним списком тих, хто невдовзі дістанеться (можливо – Авт.) заповітного кабінету, невдоволено кидає: «Ви вирішите це питання? Нічого не вирішите!». Не в змозі від обурення спілкуватися з будь-ким, озивається і вагітна жінка: «Третій день ходимо, стояла старша дитина. Якщо мені не дадуть довідку сьогодні, я піду куди треба. Нас медики бережуть, велять не нервувати, а тут втрачаєш останнє здоров’я»

І мені стає шкода цих людей. І радію, що діти мої дорослі, і мені не потрібно, як ось цим бідолахам, вистоювати щопівроку в черзі до ось таких міських «реєстраційних палат», а згодом займати чергу ще до віконечка у райсоцзабезі… аби отримати ті нещасні копійки на дитину. Хочеться чимшвидше вибратися з негативу, який панує у черзі. І кричати до влади нашого міста: агов, отямтеся! Поверніть попередній порядок, коли можна було взяти довідки, про які йдеться, у податковій інспекції абсолютно безкоштовно та без черг. Або негайно створіть людські умови для людей, допоки вони не загубили у цих принизливих чергах вузьких коридорів людської гідності. Допоки ще жевріє у їхній свідомості остання надія на покращення життя…
Наталія БРЯНСЬКА

peredplata