Земельним питанням на Буковині споконвіку приділялося неабияке значення. За зазіхання на дідизну пращури платили дорогою ціною. На жаль, перипетії з землею подекуди тривають і досі. Як приклад – тривала боротьба з подібного приводу у селі Мамаївці: молода дівчина Христина Нищук не може належно користуватися залишеною їй у спадок від бабусі земельною ділянкою через те, що документи на неї також виготовили… сусіди.
– Ця ділянка десятки, а може й сотні літ належала нашій родині, – розповідає мати спадкоємиці Анна Петрівна. – Тут народилася бабуся Аделя, тут вона виросла, виходила заміж, доглядала за помешканням та обробляла город. А коли зістарілася – передала все у спадок дітям та онуці. Після її смерті сусіди без нашого відома виготовили документи на право власності на частину бабусиного спадку. Зараз справа проходить судові інстанції…
…Бабуся Аделя Димчук відійшла у вічність 2009. Через півроку суд визнав спадкоємицею онуку Христину. Дівчина, зібравши всі документи, поїхала до району оформляти належним чином спадщину. Як годиться – найняла легковика, привезла земельного чиновника. Той робив заміри, обходив обійстя та пообіцяв у найкоротші терміни все підготувати. Та яким же було здивування Нищуків, коли районні землевпорядники відмовились видавали папери, посилаючись на зайнятість, часті поїздки «по роботі» тощо. Згодом почали просто ховатися від родини…
Так молода спадкоємниця дізналася, що на шмат її землі претендують сусіди. Обурена дівчина принесла чиновникам державний акт на право власності, виданий ними ж покійній бабусі. Схожий документ «підніс» їй і сусід – виходило, що за ним межі сусідської ділянки частково накладаються на межі городу Христининої бабусі …
Спроба щось прояснити та зрозуміти у сільраді не дала результату: там зіслалися на те, що покійна Аделя Димчук виготовила документ на свою землю у 2002 р., а сусіди – у 2010. У зв’язку з різницею у часі (?!) бабусин документ, мовляв, не внесений до електронної бази даних, а сусідський, новіший – внесений, читаймо – законніший, на думку сільського керівництва. До того ж, за словами родини Нищуків, сусід отримав документ на спірний клаптик землі, обдуривши орган приватизації: він пояснив, що ця земля необхідна йому для будівництва та обслуговування будинку.
Окрім всього, отримуючи рішення Мамаївської сільради як підставу для виготовлення державного акта, сусіди Нищуків з якогось дива (як і працівники сільради) не врахували, що не було скасовано рішення на право виготовлення документів Аделі Димчук .Тому її документи аж ніяк не можуть бути недійсними.
Просто колись, ще у радянські часи, у Христининої бабці відібрали «надлишкову» землю, і сусіди нею користувалися доти, допоки вже у роки незалежності дідизну повертали всім. І у 2002 році Аделя Димчук узаконила свою землю за українськими законами….
Далі ж все пішло догори дригом. Кіцманський суд, розглядаючи позов стосовно спірної ділянки, став, як каже Анна Нищук, на бік сусідів. При цьому не зважив на доводи свідків та документи. Бо невнесення до електронного реєстру документів так званого старого зразка ніяк не може бути причиною їх невизнання. Адже ніхто покійній бабусі Аделі навіть не натякав на необхідність їх поновлення згодом. І, зрештою, всі мамаївчани знають, що це майно і земля – споконвічна спадщина саме Нищуків, і вона за нашими укра-їнськими, буковинськими мірками є недоторканною. Вочевидь, були прорахунки у земельних питаннях сільради, але районний суд на це не зважив. І державний акт сусідам виданий у той самий період, коли було винесено рішення цього ж суду про визнання права власності в тому числі на землю за онукою Аделі Димчук. Згодом апеляційний суд Чернівецької області залишив без змін рішення суду першої інстанції і Нищуки остаточно втратили спокій. Нині адвокат вже підготувала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України. На спірному городі гине незібраний урожай – хіба зараз до нього? Сама спадкоємиця змушена заробляти на життя в далекому закордонні. У неї все ж залишається єдина надія на Вищу Феміду, котра нарешті справедливо розставить всі крапки над «і», аби вона змогла користуватися спадщиною від бабусі законно належним чином. Аби не зневірилася остаточно у країні, яку так щиро любить. Аби вона, Христина Нищук, мала бажання пустити коріння на рідній дідівській мамаївській землі.
Наталія Брянська
peredplata
