Доброю традицією вже стало проведення Петрівського ярмарку в Чернівцях. Колись тут ярмаркували кілька днів. Укладалися різні угоди, купували-продавали все, хто що мав і що кому було треба. Вся Европа і пів-Америки знали Петрівський ярмарок.
За правління Миколи Федорука у Чернівцях відновили традицію ярмаркувати на Петра. Вірніше, недільного дня перед святом. Спочатку тут були переважно свої торгівці-покупці. А тепер потроху починає з’їжджатися півсвіту до нас. Приїжджають купці з Росії, Білорусі, Литви, Польщі, Ізраїлю та інших країн. У день Петрівського ярмарку чисельність населення міста зростає удвічі. А з огляду на велику кількість купців виникає потреба збільшити термін ярмаркування до кількох днів. Бо за одну неділю не встигають все продати і все купити.
Цього року не було Федорука серед керівництва. І нічого. Ярмарок був. Ще й мав окремі новинки, які зацікавили відвідувачів. Зокрема, наречені бігали наввипередки. А депутати варили борщ. Кажуть, що ця робота їм вдавалася набагато краще, ніж депутатська. Особливо смачний і якісний борщ зварили депутати Чернівецької міської ради. Якби вони ще рішення так якісно приймали, ціни б їм не було. А так є ціна у ярмарковий день.
Виконуючий обов’язки міського голови Віталій Михайлішин прийшов ярмаркувати з сім’єю. Каже, що сам відчув, наскільки ярмарку потрібен простір і час. Тож є задумка наступні Петрівські ярмарки розміщувати на площах і вулицях центральної частини Чернівців і, звісно, у парку ім. Т. Г. Шевченка. Без парку не можна. Бо то і традиція, і цимус, як кажуть у Чернівцях.
Ярмарок цього року вдався. Але знову одна обставина трохи зіпсувала імідж наших людей. Вони завжди себе асоціюють з культурними европейцями. Більше того, в европах побували, бачили тамтешнє життя, культуру, архітектуру. Самі навіть подібні до европейських будинки зводять. А коли дармового торта захотіли скуштувати, то знову перетворилися на… поросят.
Пам’ятаєте, у 2008 році до святкування 600-ліття Чернівців фірма «Кліпсидра» (керівник Лев Клейман) виготовила чудовий торт, на якому в кремі та шоколаді красувалися величні пам’ятки архітектури нашого «маленького Парижа». Торт був настільки гарним, що його навіть гріх було їсти. А коли дозволили, то «культурні» чернівчани і гості міста накинулися на нього, як таті на Вкраїну. Вони зжерли торт за лічені секунди. У боротьбі за шматок купола «п’яної» (Миколаївської) церкви чи Мармурової зали університету одне одного штовхали, били і матюкалися. Втрутили тоді у торт першого заступника міського голови Миколу Попадюка. Чернівці були знищені, зжерті. Культура опустилася нижче міської каналізації. І знову подібне сталося на Петрівському ярмарку. Там був торт у вигляді білої сукні нареченої. Увесь чистий і незайманий, цей шедевр кондитерського мистецтва вмить перетворився на місиво з кремів та коржів, яке присутні пригорщами шалено хапали і запихали собі до ротів.
Пристойні чернівчани поспіхом відводили убік дітей, аби не дивилися на бійню за шматок дармівщини, аби не повторювали подібного, коли виростуть.
Шкода. Таке гарне европейське місто. І тут…
Нехай пожирання тортів на міських святах стане останнім негативом для Чернівців і чернівчан.
Петро КОБЕВКО
peredplata
