«Спочатку було слово» – саме з таким надписом я тримала плакат під час заходу, присвяченому вшануванню Григорія Гонгадзе. І справді, для журналіста завжди було є і буде слово. Воно, як говорила Л. Українка, являється нашою єдиною зброєю. Ми цією зброєю нікому не завдаємо кривди, вона виступає лише нашим захистом проти ворогів. Проте дуже часто ці самі вороги обертають цю зброю проти нас. Яскравим прикладом є Григорій Гонгадзе – головний редактор видання «Українська правда». Він і сам був уособленням цієї правди та справедливості, людина, що повинна стати прикладом для кожного журналіста. На жаль, його, як і багатьох інших журналістів України, пам’ять яких сьогодні вшановували, ця правда привела до загибелі.
Я ще не можу назвати себе повноцінним журналістом, адже я тільки вчусь. Проте я впевнена, що обрала правильну професію, рада, що не помилилась у цьому виборі. Цей день – 16 вересня закарбувався назавжди у моїй пам’яті. Коли я йшла на цей захід, то й уявити не могла, в яку атмосферу я потраплю. «Це не офіційний захід, ми зібрались тут, щоб просто вшанувати світлу пам’ять про Григорія Гонгадзе та інших загиблих журналістів», – цими словами Тетяна Смолдирева – організатор цього заходу – дала зрозуміти те, що ця акція не відбуваєтся «для галочки», а для того, щоб справді щиро висловити повагу до загиблих колег. Своє слово міг сказати кожний бажаючий. Промову виголосив мер міста – Олексій Каструк, а також Петро Кобевко – шеф-редактор газети «Час», Вадим Пелех – голова Чернівецької первинної міжнародної організації медіа-профспілки України, Володимир Стефанець – головний редактор газети «Доба» та інші бажаючі. На портреті генія української журналістики відбиваються вогники свічок, які принесли сюди його колеги та ті, хто просто прийшов висловити шану та повагу до цієї особистості. Важко сказати, що тоді творилось на душі: безперечно, смуток та жаль через те, що так обернулась доля наших загиблих колег. З іншого боку, приємним було те, що цей захід зібрав багато небайдужих журналістів, зокрема молодих, які тільки ступають на цей шлях. Тут і справді варто було побувати кожному журналісту, адже такі заходи вчать цінувати нашу професію, вони дають зрозуміти, що ми повинні сміливо нести у світ правду. Звичайно, комусь здається, що після такого заходу навпаки може прокинутись страх говорити правду. Але ж ні. Це неабияк загартовує та дає наснагу добиватись справедливості, адже вона колись-таки мусить перемогти.
Ілона ЗАХАРУК
peredplata
