“Грізні” попи: Коли Онуфрій і компанія втечуть з України

УПЦ МП провела потішний синод, на якому “вигнала” екзархів Константинополя. У Варфоломія на це відповіли Онуфрію: хто ти такий, щоб взагалі подавати голос

“Екзархи Константинопольського Патріархату архієпископ Памфілійський Данило і єпископ Едмонтонський Іларіон повинні покинути канонічну територію Української Православної Церкви”, – сказано в рішенні синоду філіалу РПЦ, який відбувся у Києво-Печерській Лаврі. Там же єпископам УПЦ МП наказали призупинити спільне служіння з ієрархами Константинопольського Патріархату.

Фактично, це оголошення війни з боку Моспатріархії. Хоча зовсім недавно здавалося, що в Онуфрія вистачить здорового глузду не йти на прямий конфлікт, адже УПЦ МП після створення автокефальної церкви гарантується вільне богослужіння, ніхто розганяти її не збирався. Але, як бачимо, чи то тиск РПЦ, чи “погони під рясою” переважили.

У відповідь на рішення синоду ієрарх Константинопольського Патріархату архієпископ Тельміський Іов (Геча) пояснив: у міжцерковних відносинах УПЦ МП не є самостійною одиницею у веденні діалогу, вона не є суб’єктом, не веде листування, в якій бере участь виключно РПЦ, тому не їй щось вимагати. Простіше кажучи, Онуфрій васал Кирила, а голос васала до уваги не береться.

Утім, варто розуміти: якщо синод УПЦ МП пішов на поглиблення конфлікту, це означає, що мусять бути наступні кроки. Також можна припустити, що управління процесом безпосередньо перейшло до РПЦ. А там можуть обрати два шляхи. Перший – дочекатися томосу, після чого в Україні почнеться процес переходу церков від Московської до української церкви, а ті, хто не перейде, оголосяться церквою-мученицею. Проте такий сценарій малореалістичний, оскільки існує ризик втрати контролю над церковними справами в Україні, а перехід може набути лавиноподібних темпів.

Пропустить через 2

Другий шлях – радикалізація ситуації. У Кремлі і на Луб’янці добре розуміють, що отримання томосу – це найпотужніший удар по “русскому миру” за увесь час насадження цієї шкідливої міфологеми. Там також розуміють, що після отриманням автокефалії українською церквою філіал РПЦ в Україні позбудеться майна, впливу, більш того, може отримати офіційний статус агента країни-агресора. А якщо Росія оголосить про свій екзархат над УПЦ МП, тим самим прискорить процес викорчовування цієї церкви.

В Москві знають, що зупинити процес витіснення свого ключового форпосту в нашій країні, можливо лише в єдиний спосіб: змінити владу на президентських виборах. Тому всі наступні радикальні дії УПЦ МП та навколо неї – це реалізація російського сценарію посилення конфлікту для мобілізації електорату задля зміни влади в Україні.

Звідси фейкові повідомлення з вуст московських попів Павла та Антонія про начебто наміри націоналістів захопити Лавру на Покрову. Моспатріархії дуже хочеться, щоб саме так сталося. Не виключено, що якихось провокаторів навіть заангажують для “захоплення”, яке буде “мужньо відбите канонічною церквою”. Цю картинку покажуть по російських ЗМІ, кілька гучних заяв зроблять Новинський, Вілкул та їм подібні. Але масової мобілізації віруючих не відбудеться. І це погана новина для Путіна.

Інша погана новина – московські попи не насміляться йти на кровопролиття. Скоріше, вони втечуть до Москви, і звідти скиглитимуть. А найгірша новина – виплекані російськими спецслужбами захисники “істинного православ’я” нездатні домовитися про єдиного кандидата в президенти. Бо у них немає кандидата на перемогу.

Звідси простий висновок: щоб зараз не робили в УПЦ МП, що б не звучало з Кремля та від Кирила і його нукерів, цього боятися не слід. Варто остерігатися іншого – активного впровадження Росією своїх агентів в українську церкву після отримання автокефалії. Аби у подальшому скандалами і конфліктами підривати її зсередини.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.