Румунізація наступає

Румунізація наступаєУ селі Ропча Сторожинецького району почалася антиукраїнська істерія. І, як не дивно, спровокували її вчителі місцевої школи. Трохи підлив оливи у вогонь і священик православної церкви Московського патріархату.

А все почалося з того, що у цьому селі кілька родин виявили бажання, аби їхні діти з першого класу вивчали українську мову. Село румунізоване. Та все ж там є й українці. Є люди, котрим не байдужа доля своїх дітей. Її вони пов’язують з Україною. Тому й прагнуть дати дітям відповідну освіту. Аби після закінчення школи випускники мали змогу навчатися у будь-якому вузі України. Згодом вони могли б мати відповідну працю та навіть окремі переваги. Адже, спілкуючись у румуномовному середовищі, могли би вільно володіти двома-трьома мовами.

У 2011 році назустріч батькам пішла й місцева влада, обласне управління освіти і науки. Було відкрито перший україномовний клас. Туди записалося 8 дітей. Вони із задоволенням вчилися, здобували знання, мовні навички. Про те, що влада й батьки, які віддали дітей до україномовного класу, вчинили вірно, свідчили високі результати. Діти добре розвивались, успішно оволодівали знаннями. І вже наступного року до україномовного класу зголосилося піти 15 дітей. Знову всі були задоволені результатами. Таким чином у селі не на словах, а на ділі утверджувалася відома усьому світові буковинська толеранція. На жаль, довго так не тривало.

У травні цього року в селі Ропча відбулися батьківські збори. Ніби грім серед ясного неба пролунали загрозливі для національної безпеки слова і гасла, кинуті окремими вчителями. Хтось сказав, що українські класи топчуть «нашу» (румунську) історію.

На зборах панувала атмосфера засудження тих батьків і вчителів, директора і сільського голови, котрі говорили про переваги навчання дітей в україномовних класах. Але ж ми живемо в Україні. Після закінчення школи випускники підуть вчитися до вищих навчальних закладів. І не обов’язково тільки тих, де викладання відбувається румунською мовою. Чимало їх вступатиме до вузів столиці України Києва, а також Львова, Одеси, Дніпропетровська, Харкова, Донецька. А без знання мови там вони вчитися не зможуть. Румунською діти оволодівають у сім’ях та серед односельців. Але ж і державну мову треба знати. Бо живуть в Україні. Тут будуть навчатися, тут будуть працювати.

На батьків, які мали намір віддати своїх дітей до першого класу з українською мовою навчання (а таких було більше десяти) розпочався неприхований тиск. Більше того, були й погрози. А коли дискусія зашкалила, то громадяни України (а вони всі є громадянами нашої держави) прямим текстом вимагали відділення і приєднання до Румунії.

Колишній вчитель місцевої школи Зегре українську мову в школі чомусь образно назвав «топтанням по могилах предків». Яких предків? Тих, хто в 1918 році загарбав Буковину і заборонив тут розмовляти українською? То це були румунські фашисти. Вони разом з нацистською Німеччиною брали участь у Другій світовій війні. Вони карали українців за рідну мову, культуру. За те, що називалися українцями.

«VORBESTE NUMAI ON ROMANESTE» — «Говоріть тільки румунською». На кожному кроці зіштовхувалися буковинці з тотальною насильницькою румунізацією. То це ж були фашисти. А зараз світ інший.
І ні Зегре, ні Доскалюк, ні Гобне, ні Маращук, Михайлюк, Ікованюк та інші сільські інтелігенти не повинні забувати, що вони є громадянами України, а не Румунії. Тому повинні підпорядковуватися і шанувати закони Держави.

Нехай уважніше придивляться до своїх прізвищ. Вони всі мають українські корені та етимологію.

Натомість якась незрозуміла агресія існує у них до всього українського. О. Гобне каже, що принципово відмовляється говорити українською мовою.

На зборах говорили, що територія села Ропча – спокон-вічна румунська територія. А відкриття українських класів – це «зрада румунських національних інтересів».
Е ні, друзі милі. Такими словами просто так не розкидаються. За них треба відповідати. Якщо настільки мила комусь із них Румунія, то Україна силоміць нікого не тримає: хоч зараз можете їхати в Румунію, там жити, користуватися благами країни… Можете жити й тут. Але не як громадяни України, а як громадяни Румунії. Таким чином можна офіційно і цілком законно оформити свої стосунки з Україною. Це буде чесно і справедливо.

Україна, незважаючи на наявні в економіці, політиці та владі проблеми, докладає максимум зусиль для задоволення потреб національних меншин. Водночас держава розуміє, що для інтеграції у суспільстві дітям треба вчити і знати українську мову. Тому створює умови для цього.

Іноді створюється враження, що Україна робить набагато більше для національних меншин, ніж для корінної української нації.

Тільки у Чернівецькій області, де проживає 114,6 тисяч румунів (12,5%), є 87 шкіл з румунською мовою навчання всіх предметів по 6 клас, де румунська викладається окремо. Є Боянська гімназія, Новоселицький та Герцаївський ліцеї, Чернівецька окрема гімназія та багато інших навчальних закладів.

У Румунії ж, де проживає більше 200 000 українців, нема жодної школи, жодного класу, жодного кабінету української мови чи українознавства. Кілька шкіл вивчають укра-їнську лише факультативно, в об’ємі 4-х годин на тиждень.

То про які і де зради національних інтересів може йтися? Та в українців, наприклад, Негостини (де проживає майже 100% українців) навіть думки не може виникнути стосовно того, щоб закрити румунську школу. А відкрити хоча б один український клас вони не можуть.

І, насамкінець, коли Україна створила всі умови для забезпечення національно-культурних інтересів меншин, зокрема румунської, вона має право з них питати і про лояльність у ставленні до держави та повагу до її законів.

Петро КОБЕВКО

Р.S. Нездорові процеси румунізації в селах Буковини призводять до того, що батьки змушені возити своїх дітей до шкіл за багато кілометрів від дому, аби вони мали змогу вчитися українською мовою. Наприклад, частина дітей з села Волока Глибоцького району змушена щодня їздити на навчання до 22-ї школи міста Чернівці. А це добрий десяток кілометрів.

peredplata