УЧернівцях побував лідер громадської ініціативи «Третя Українська республіка» (на Буковині її представляє Іван Кравчук), політичний в’язень донецького режиму, соратник Юлії Тимошенко, екс-міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко. Він зустрівся з викладачами та студентами ЧНУ ім. Юрія Федьковича та з активістами ТУРу на Буковині.
Планувалося, що на лекцію про євроінтеграцію України до Луценка прийде 50-60 студентів, та аудиторія не вмістила всіх бажаючих. Спудеї стояли вздовж стін та у проходах між партами.
Військовополонений у мирний час
Юрій Луценко у свої 48 років встиг випробувати життя з різних боків. Він був на його висотах і спускався на саме дно. Але скрізь і всюди поводив себе з гідністю. Його судили і ув’язнили ні за що.
— Я сидів там, де сиділи Донцов, Петлюра, Габсбург (Василь Вишиваний — ред.), – розповідав студентам Юрій Луценко. – За стіною моєї камери си-діли вбивці міліціонерів, поверхом нижче – камера для розстрілів. Охорона віддавала мені честь і ставилась до мене як до військового полоненого. Я не був зеком.
Одного разу Юрій Віталійович попросив показати йому розстрільні камери Лук’янівського СІЗО. Його привели у підвали. Каже, що жах охопив усе єство.
— Кімната – не більше 20 метрів квадратних. Бетонна підлога, здається, навіки залишиться масною від крові. Коли повертався звідти, назустріч пересувався на милицях інвалід. Придивився: а то ж колишній колега, міністр оборони Іващенко. Його ця влада зробила інвалідом. Вона робить інвалідами всю країну. А ми, опозиція, продовжуємо наступати на одні й ті ж граблі. Звідки ж у нас так багато граблів?! Адже на гербі у нас — тризуб…
За словами екс-міністра, у Києві багато будинків збудовані так, як СІЗО. Це і Кабмін на Грушевського, і адміністрація президента на Банковій. Вони були спорудами НКВС. Там розстрілювали українських людей. Їх треба захопити, як колись Бастилію у Парижі, і зруйнувати. Бо вони нас не відпустять з минулого. Це радянський енкаведистський великий барак, перефарбований у синьо-жовті кольори.
Жахливі тіні минулого
Україну терзають не тільки минулі десятиліття більшовицького режиму, а й недавні події. Вийшовши на Майдан та обираючи Ющенка, ми шукали Месію. Не знайшли. А він зруйнував нашу віру. За нього ми голосували серцем. А він нам навіть нічого не обіцяв.
Юрій Луценко пам’ятає перші дні Майдану, коли повстала українська нація. Як з’ясувалося, у Ющенка тоді навіть не було команди, не було програми. А після перемоги почалась брато- і сестровбивча війна.
— Я бігав між Ющенком і Тимошенко та просив їх закінчувати братовбивчу війну, — з жалем у серці говорив студентам Юрій Луценко. — Не допросився. Не прислухалися. Не зрозуміли. Вбили себе і пробували замахнутися на українську мрію.
Луценко вважає, що революція тоді була приречена. Адже всі, в тому числі й він, вірили, що Ющенко сам зробить нам нову країну. І не питали його, як він збирається це робити. Тому ми і програли, переконаний екс-міністр.
Юрій Луценко закликав не повторити помилок помаранчевих часів. І добре, що зараз людям не достатньо гасел, вони їм не вірять. Їм потрібне конкретне бачення майбутніх змін. Віра у вождів перестала бути рушієм. Наразі Україна потребує нового плану нової країни — це інтелектуальна робота, направлена на те, як зробити суди справедливими тощо. Має змінитись не тільки табличка на дверях кабінету президента, а й сама суть політики.
Ми не повинні закохуватися у лідера, а розглянути його програму, конкретний план реформ та його команду. Потрібно вже сьогодні назвати прізвища міністрів майбутнього уряду, тоді, можливо, буде легше з визначенням єдиного кандидата.
— Я буду робити все можливе, що вмію, щоб допомогти виграти одному з трьох, що на волі, і одній тій, що в тюрмі, — запевнив Юрій Луценко.
Тепер, коли у нас знову з’явився шанс, разом з Євросоюзом ми зможемо зламати стереотипи мислення вчорашнього дня. І після цього голосувати не тільки серцем, а й головою, руками, ногами. Зубами виривати перемогу. Бо ця влада буде здатна на все.
Для перемоги потрібно 1 500 000 повстанців
Громадська ініціатива «Третя Ук-раїнська республіка» до 2015 року не стане партією, — сказав Юрій Луценко. – Бо я не маю права збільшувати конкуренцію в опозиції. До того часу я не буду займатися партійною діяльністю. Тільки політичною.
Аби перемогти Януковича на виборах президента, потрібно домогтися висунення єдиного кандидата від опозиції. Ми повинні дати людям ідею нової країни, у яку повірять мільйони. Колись, на зорі незалежності, Народний Рух подібну ідею дав. Тоді поширювали листівки, на яких з одного боку було написано «Як ми жили», а з іншого — «Як ми будемо жити».
Люди повірили і захотіли змінити життя. Тепер буде трохи важче. Бо треба дати більше конкретики, знайти щось об’єднуюче для всіх.
І, найголовніше, коли влада програватиме, вона може вдатись до кривавого кроку. Тож нація змушена буде захистити свій вибір. А для цього потрібна мобілізація не менше 1,5 мільйонів мирних повстанців. В Україні є 30 тисяч виборчих дільниць. В день виборів та у ніч підрахунку голосів біля кожної дільниці повинні стояти насмерть не менше 50 добровольців. Тільки за таких умов ми зможемо перемогти.
Кандидат від опозиції має бути єдиний
Українці не хочуть ходити на вибори як на війну. А як на перемогу. В 2004 році, коли Ющенко набрав стільки ж в першому турі, як і в другому, вони відчули: МОЖЕМО. Але в 2009 році, коли Юля відстала в першому турі на 10%, люди не повірили. І це була повна демобілізація. Луценко переконаний, що з врахуванням сучасного рейтингу та можливостей адмінресурсу Янукович в 2015 році зможе отримати 30%. Два реальних кандидати від опозиції (Яценюк та Кличко) разом теж можуть мати 30%. Проте є ще одна цифра — це 80% проти Януковича загалом. І саме на цих 80% треба працювати, їх потрібно об’єднати. І об’єднати їх може єдиний кандидат. І політикам треба об’єднатись, дати людям єдиний план реформ для порятунку країни.
— Конкурентом опозиції є не Янукович, а сама опозиція, — запевнив Луценко. — А тому треба домовлятися перед виборами. Має бути один кандидат, одна команда.
Продовжив Луценка його соратник по «Третій Українській республіці» Тарас Стецьків.
— Ми не схвалюємо ідеї про демократичне змагання кандидатів від опозиції в першому турі, — зауважив він. — Адже якщо підуть троє, то підуть й 10. І це ще більше розпорошить голоси виборців.
Окрім того, є небезпека, що до другого туру вийде Петро Симоненко. Адже на минулих виборах у нього було 17%. І якщо опозиція розпорошиться й буде бити по своїх же, то ні один з кандидатів не зможе не набрати більше.
Та й суспільству буде показано, що опозиція не вміє домовлятись. То як же вона буде керувати тоді?
Представники «Третьої Української республіки» висловлюють тезу, що за умови правильної побудови кампанії і згуртованості єдиний кандидат від опозиції може перемогти навіть в першому турі. Адже другий тур — це небезпеки кривавого сценарію утримання при владі Януковича.
Якщо політики не зможуть домовитись, то вказати на єдиного кандидата мають виборці. До прикладу, навесні 2014 року можна провести опитування, і той кандидат від опозиції, який набере найбільше голосів серед опитаних з великим відривом від інших кандидатів, нехай і буде єдиним. Тоді вже опозиція буде зобов’язана зважати на думку виборців.
Юрій Луценко дуже грізно висловився щодо можливості виникнення різних перешкод в реєстрації кандидата від опозиції на виборах тощо. Він переконаний, що якщо 80% незгідних не здатні будуть вийти на вулицю і захистити свого кандидата, то нема про що говорити. Янукович оголосить свою перемогу.
— Я не допущу, щоб Янукович оголосив себе переможцем без виборів, — наголосив Юрій Луценко.
Європа нам допоможе?
Підписання угоди з ЄС не є панацеєю від усіх бід українців. Нас охоплює ейфорія: підпишемо угоду — і настане рай. Не настане. Рай треба побудувати. І ніхто за нас цього робити не буде. Тепер умови для підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом сприятливі як ніколи.
І можливим це стало тільки з Януковичем. При президенті Ющенку європейські потуги відразу викликали хвилю обурень на сході та півдні України. Ми досі живемо за нормами негласної угоди про розкрадання майна колишнього союзу. Докрались до того, що уже нічого красти. А всім ще хочеться. Тому верхи почали тиснути на низи. Тоді вибухнула Врадіївка. Це – дефолт України з усіх боків. Держава стала небезпечною для своїх громадян. Історія дала шанс підписати угоду про асоціацію з ЄС Януковичу. І ми змушені це прийняти як належне. Ми повинні усвідомити, що до 28 листопада (день підписання угоди з ЄС) Янукович – наш попутник. Потім ми повинні перевірити правдивість його підпису і продовжити з ним боротьбу до останньої перемоги в 2015 році.
Європейський вибір треба захищати. Етапи нашої перемоги мають бути такими: 2013 рік — підписання угоди про асоціацію, 2015 — перемога єдиного опозиційного кандидата на президентських виборах, 2017-й — перемога на парламентських виборах опозиції.
Не забуваймо, що на нашому шляху стоятиме Росія. Її двоголовий орел на гербі хоч і дивиться у різні від України боки, та все ж норовить її болюче дзьобнути обома своїми головами.
Дорогою до Європи ми змушені провести люстрацію українських судів і суддів. Бо вже повний перебір. У нас є тисяча справ, програних в європейських судах. І жодного покарання не винесено ні слідчим, ні суддям. Навіть за цими справами можна вичистити всіх корумпованих суддів України. А потім набрати нових через детектор брехні. Інакше знову загрузнемо у корупції та безладі.
— Це наш план «Напалм», — сказав Юрій Луценко. – Ми змушені будемо повністю перезавантажити міліцію, прокуратуру і юстицію. Поодинці – це вже не дає результату. Тільки разом їх треба вимітати з України. І тоді можна буде вільно дихати.
Буковинці уважно слухали екс-міністра. Багато розумних і правильних думок він висловив. Сподіваємось, що «Третя Українська республіка», її прагнення та ідеї знайдуть відгук в серцях людей, а особливо політиків.
Петро КОБЕВКО
peredplata
