Іноді здається, що Евромайданом з політичного боку керують за системою 3 +1 – три лідери парламентської опозиції, до котрих примкнув Юрій Луценко.
\” Польовий командир \” помаранчевої революції не претендує на місце на сцені або в залі для прес-конференцій поруч з Кличком, Яценюком і Тягнибоком, але його залученість до процесу прийняття основних рішень Евромайдану очевидна.
Сам він хоче і прагне бути напівпровідником між молодими і дорослими учасниками протестів, посередником у переговорах між владою і протестуючими.
Ми розмовляємо пізно ввечері на Майдані, розуміючи, що кожен новий день і навіть наступна година може перекреслити всі наші міркування і висновки.
Луценко обережний у своїх прогнозах і наполягає, що не можна втрачати голову. Він каже, що країна стала іншою, ніж була кілька місяців тому, але поки не впевнений, як цю нову якість утримати і направити в позитивне русло.[/i]
– У першу добу Євромайдану ви весь час закликали людей виходити на вулиці, слати смс друзям, рідним і близьким. Але було відчуття, що самі ви не особливо вірите в те, що люди вийдуть. Чому ви сумнівалися ?
– Помаранчева революція 2004 року готувалася два роки. Причому ми мали справу з єдиним кандидатом , з єдиною партією, яка пройшла через парламентські вибори і президентську кампанію. Тому там все було більш організовано і прогнозовано. Тут же ми маємо ситуацію, коли 9 років не збирали серйозних Майданів, а останні три роки не було взагалі позапартійних мітингів.
– Але був же Податковий Майдан …
– Так, після Податкового Майдану минуло три роки. Я останні кілька днів був на Податковому Майдані , звідти мене і загребли. Буквально пам\’ятаю , як на останньому дні Податкового Майдану мене викликали до прокуратури. Після цього була глуха ніч і мовчання. Невеликий сплеск, коли приймали закон про мову, і знову все затихло. Останні кілька місяців активісти Третьої української республіки готувалися до нової хвилі народного протистояння. Для нас було очевидно, що наближається час змін. Одразу після тюрми я поставив собі прості завдання, одне з яких — стимулювати інтелектуалів на створення плану реформ нової країни. Ми також говорили про створення півторамільйонної армії волонтерів для забезпечення чесних виборів.
Розрахунок дуже простий: 30000 виборчих дільниць, по 50 чоловік на кожну. І третє наше завдання – стимулювання процесу визначення єдиного кандидата в президенти від опозиційних сил з цілісною командою і зрозумілою програмою реформ.
– І до якого часу ви планували розгорнути колони ?
– Ми хотіли до кінця цього року вийти з проектом плану нової країни. До весни мали намір вийти з оргструктурою непартійного характеру з 1,5 мільйонами спостерігачів. І тільки до осені наступного року – з ідеєю узгодженої команди опозиції. Проте євроінтеграція внесла корективи. Ще у вересні на Всесвітньому конгресі українців я сказав досить несподівану для багатьох фразу про те, що Янукович є нашим попутником в справі євроінтеграції і закликав опозицію співпрацювати з Партією регіонів для досягнення цієї цивілізаційної мети. Напевно, у мене було 10% сумніву в тому, що Янукович дійде до кінця з однієї простої причини: Євросоюз не визнає фальсифікованих виборів, а Янукович виграти чесно не може. Влада в нашій країні конвертується в гроші, а гроші конвертуються у владу, і це – єдині цінності пана Януковича. Ми, звичайно, говорили про те, що робити в разі зриву євроінтеграції, але всерйоз про це не замислювалися. Тим не менш, ми агітували за підтримку Євросоюзу.
Можливо, ви пам\’ятаєте, як підсміювалися над нібито особистим піаром Луценка, коли ми роздавали 700 тисяч україно-європейських стрічок. Потім ще було три рази по 300 тисяч відповідних газет. Після заяви Азарова про відмову підписувати договір про асоціацію ми роздали 800 тисяч листівок про необхідність відповісти на це. І результатом цього стала дуже цінна ініціатива фейсбуку – спільноти, яку запропонував Мустафа Найєм.
Напевно, це була іскра. Я прийшов у першу ж ніч Євромайдану, але думав про те, чи прийде наступного дня більше людей. Коли ми побачили, що в перший день було 3 000, а наступного 5, я зрозумів, що процес пішов. Проте опозиція все ще не була впевнена в масовості руху протесту. І коли 24 листопада стало ясно, що це буде не менше 100 тисяч людей, для багатьох, але не для мене, це було дивно. Але 1 грудня для мене було здивуванням.
– Я чув вашу заяву до розгону 30 листопада. Ваші заяви були досить обережними. Вас критикували за заклики йти з Майдану. І акція 1 грудня повинна була бути заключною акцією, після якої Майдан закінчився б …
– Насправді я ніколи не говорив йти з Майдану. Це, на жаль, одне видання придумало заголовок, не підтверджений моїми словами. Але, тим не менш, дійсно акція йшла на спад. Було абсолютно очевидно, що люди продемонстрували свою європейськість, але подальших інструментів реалізації цієї вимоги немає.
Ще раз: у 2004 році у нас був політичний інструмент – вибори. А сьогодні у нас немає ні закону про імпічмент, ні механізму складання 150 мандатів для розпуску парламенту, ні інших юридичних інструментів.
Відповідно, ці мітинги домоглися лише одного: Євросоюз з подивом виявив, що в Україні, крім правлячих гангстерів, які не тримають свого слова, є ще 100 тисяч громадян, які хочуть бути в Європі. І тому результат першого етапу Євромайдану: Угода про асоціацію з ЄС залишається відкритою. Це був дуже добрий результат. У тій ситуації, в якій ми жили, я вважаю, це – велике досягнення. Але дійсно до цього все і звелося. І тут сталася силове зачищення Майдану.
– Як ви думаєте, чому вони на це пішли ? Адже якщо ми знали, що недільний Майдан буде останнім, то вони тим більше повинні були це знати .
– Я це зрозумів недавно вночі. Рішення про розгін Майдану влада прийняла при підготовці візиту в Китай. Хтось у владі, про чиї прізвища здогадуюсь, але, на жаль, не можу довести, переконали Януковича , що летіти до Піднебесної просити гроші можна лише з картиною тотального контролю над країною. Саме тому одна частина влади сприяла згортанню Майдану, забираючи машину з озвучкою, відтягуючи створення інфраструктури, а друга частина прийняла рішення про жорстку зачистку , щоб сподобатися Піднебесній.
– Можливо, вони ще пам\’ятали, що після розгону Податкового майдану ніхто не вийшов на вулиці, та мовний майдан закінчився без наслідків для влади …
– Так, напевно, це також тримали в голові ті, хто приймав відповідне рішення. Як екс-міністр, я можу абсолютно точно сказати, що команду на розгін Майдану не міг дати начальник столичного главку. Це неможливо. Таке рішення давав міністр, його перший заступник і начальники відповідних підрозділів. Від кого отримав міністр таку вказівку?
Є два варіанти – РНБО і президент, або просто президент, або просто РНБО. Але без подібних вказівок міністерство саме таке рішення не могло прийняти. І все зводиться до одного: це було РНБО, президент чи РНБО і президент. Все дуже схоже на трагедію Георгія Гонгадзе. Інтриги всередині влади призвели до кривавої жертви. Точно також і зараз: інтриги і протистояння всередині Партії регіонів призвели до цієї кривавої розв\’язки, яка, на щастя, здається, обійшлася без людських жертв .
– Ви бачили два Майдани. Чим нинішній Майдан відрізняється від того – в 2004 році?
– З одного боку, є якесь дежа- вю, і дуже часто ми повторюємо той Майдан. Наприклад, перший день, ніч з 21 на 22 листопада, явище вождів народу дуже нагадувало явище Ющенка на Майдані. Точно так само лідери опозиції говорили і не чули оплесків, заходили на друге коло і знову не чули, заходили на третє коло – і начебто вже знаходили спільну мову. Про що це свідчить? Знову суспільство випередило своїх лідерів і захоплює їх за собою, фактично форматує їх дії. А з іншого боку, це зовсім інший Майдан. Він скептичний, він прагматичний, він …
– … Жорсткіший ?
– Ні. Саме скептичний і прагматичний. Він не скандує прізвищ вождів. Він не зібрався під одного лідера чи якусь партію. Цей Майдан тестує лідерів і, якщо потрібно, сам форматує їх. Мені це дуже подобається.
Я дуже мало виступаю зараз зі сцени, але кожного дня обходжу, як мінімум, усі пікети навколо будівель і ходжу по Майдану, збираючи групи з 30, 40, 50 людей.
Я хочу чути більше від них. Так от, я від людей чую постійно дуже тверезі речі. На відміну від того, що часто звучить зі сцени, люди прекрасно розуміють: у нас немає закону про імпічмент. Люди добрі, давайте не кидатися фразами! Я від людей чую про повернення до Конституції 2004 року.
Учора зустрів мужика в гуцульському кожусі, з шикарними карпатськими квітами, орнаментами. І він мені починає доводити, що з точки зору системології потрібно коригувати алгоритм переговорів… Першого ж дня лідери опозиції занадто завищили планку вимог. У першій резолюції раз 10 звучало слово \”імпічмент\”, хоча всі чудово знають, що це неможливо. І були інші вимоги. Так от, сьогодні лідери опозиції є заручниками своїх завищених вимог і нібито радикалізму Майдану.
Але немає радикалізму Майдану. Абсолютна більшість тих, хто тут стоїть, абсолютно чітко розуміє межі можливого. Напевно, є люди , які не розбираються в законах, але вони відчувають, що можна, а чого не можна сьогодні досягти. Ось ініціатива групи інтелектуалів – Юрія Андруховича, Ірени Карпи, Ірини Славінської, Олександра Положинського, Івана Малковича, Мустафи Найєма та інших – стала концентрацією голосів Майдану, який звертається знову до лідерів : \”Не захоплюйтеся і не бійтеся нас.
Нам не потрібні штурми, нам не потрібні гасла, нам потрібен процес трансформації країни \”.
Я – щаслива людина, тому що зумів звести лідерів опозиції з лідерами громадянського суспільства, і вони потиснули один одному руки. І вони зійшлися на цій платформі. Але ситуація динамічно змінюється, і можуть мінятися і вимоги Майдану, і умови для переговорів.
– А лідери нинішньої опозиції слабкіші за лідерів 2004?
– Ні, вони сильніші. Тому що чітко розуміють, що несуть відповідальність перед людьми. Ющенко ніколи нічого нам не пояснював і нічого не обіцяв. Я це усвідомив у в\’язниці і, коли вийшов, навіть спеціально переглянув його виступ.
Там не було нічого. Мало того, він не йшов до кінця, я це вам відповідально заявляю .
А ось момент, коли на ранок після побоїща на Євромайдані на Михайлівській площі на моїх очах почали збиратися люди… Я прийшов туди, матюкався на пресу і не хотів давати жодних інтерв\’ю. Мені було дуже погано. І ось на моїх очах 100 людей перетворилася на тисячу, у 3, у 5, у 10. І коли ввечері лідери опозиції стали біля підніжжя пам\’ятника княгині Ользі й виступали, я кожного з них запитав: \”Ви розумієте , що це вже не акція протесту? Це вже революція\”. Вони кажуть: \”Розуміємо\”. Я кажу: \”Ви розумієте, що у нас дві дороги – до в\’язниці або до перемоги?\”. Вони відповіли: \”Розуміємо\” . У цьому їх сила .
Вони розуміють , що це вже не просто галочка в партійному календарі.
– Але багато хто вважає, якби тут і зараз була Юлія Тимошенко, все було б яскравіше, радикальніше і вже, можливо, Партія регіонів пішла б на якісь сепаратні переговори, і ніхто б не \”жував соплі \” .
– Я і погоджуся, і не погоджуся з цією тезою. З одного боку, громадянському суспільству і політикам вдалося створити Майдан не гірший, а я б сказав відверто, кращий за Майдан 2004 року. І за потужністю, і за усвідомленням цілей цей Майдан на голову вищий за той. З іншого боку, якби Юлія Володимирівна була б зараз тут, ніч перед голосуванням парламенту щодо відставки уряду вона б провела у парламенті в розмовах з тими, з ким потрібно розмовляти для створення нової парламентської більшості .
Ось тут виявилася слабкість нинішньої опозиції, котра не має такого колосального досвіду, який є у Тимошенко.
– І, можливо, вони не мають авторитету в очах своїх супротивників, тому що вони для Януковича — діти.
– Ні, вони далеко не діти, я з цим не погоджуся. Але вміння говорити, пам\’ятаючи, з ким і як слід говорити, у них, на жаль, немає. Це об\’єктивно. Це не їхня вина. Юлія Володимирівна пройшла з регіоналами довгу-довгу історію відносин і політичних, і особистісних, і інших. Нинішні лідери в силу обставин не мають такого досвіду.
Тому процес виходу на потрібні домовленості для трансформації країни без Тимошенко , звичайно , ускладнений.
– Якщо пригадати протистояння спецслужб і влади з протестуючими в 2004 році …
– Його не було. Міліції не було в місті. Ми не боялися тітушок, у нас не було спецназу.
Ми боялися тільки якихось непорозумінь всередині самого Майдану.
– Але ви пам\’ятаєте побиття бандитами людей біля ЦВК ?
– Так, звичайно, пам\’ятаю. Це були, напевно, перші відзвуки тітушок.
Були такі речі, був спецназ біля урядових резиденцій. Але беззаконня \”Беркута\” на вулицях, особливо по відношенню до депутатів, просто уявити було неможливо.
– Але чому, коли ви перемогли і стали міністром внутрішніх справ, не розслідували того побиття людей, не довели справу до кінця і не покарали винних. Може, і зараз силовики були би спокійнішими?
– Розслідували. Усі матеріали, в тому числі по генералах і полковниках МВС, були передані в прокуратуру. Вгадайте з першого разу, яке вона винесла рішення?
6.2 – відсутність складу злочину. А 300 справ щодо фальсифікацій виборів! Вгадайте, скільки засуджено? 12 осіб з умовним терміном. Інші були фактично амністовані під час нещасливого меморандуму Ющенка-Януковича. Але, до речі, того щеплення було достатньо для того, щоб усі наступні вибори були чесними, включаючи 2009 рік. Мене теж гризе, як могло так статися, що \” Беркут \” став таким.
Я був вражений , коли вчорашній начальник столичного главку , народний депутат , генерал Ярема показує своє депутатське посвідчення і отримує кийком по голові.
Для мене це – потрясіння. Я в шоці від того, що мене, якого знає в обличчя весь київський \” Беркут\” і мого сина, який з ними 2 роки тренувався в одному спортзалі, б\’ють під час першої хвилі зачистки студентського майдану. Так, при мені \”Беркута\” було менше на третину, він отримував меншу зарплату.
Але ж тільки цим не можна пояснити озвіріння, з яким робокопи наздоганяли дітей у під\’їздах і відбивали їм нирки. Тобто щось пішло не так взагалі у нинішній владі.
Напевно, відповідь, чому так сталося, – це проникнення криміналу в міліцію, що стало повсякденним фактом у нашому житті.
Це дефолт нинішньої правоохоронної системи. Саме тому я глибоко переконаний: необхідна тотальна люстрація правоохоронної та судової системи України. Тотальна.
– Ви стояли на східцях Майдану після одного зі своїх виступів і переконували студентів, що сумніви – двигун історії, і що треба сумніватися в лідерах опозиції …
– Так, і в мені теж треба сумніватися, я казав.
– Але чому? Хіба зараз час і місце сумніватися в тих людях, з якими ти стоїш на Майдані ?
– Я це кажу тому, що знаю головну помилку Майдану 2004 -го року. Ми голосували серцем і фанатично вірили в месію. І це призвело до катастрофи, до страшного розчарування і деградації громадянського суспільства, та й країни в цілому.Тому я закликаю підтримувати лідерів, але розумом, а не серцем. І ще раз кажу, з часів Сократа , Вольтера і Гоббса потрібно сумніватися. І в лідерах, і в мені, і взагалі в усьому, що відбувається. Беззастережно вірити політикам – погана прикмета.
Це – причина поразки Помаранчевої революції. У мене яка ситуація ? Мені три роки заборонено обіймати будь-які посади. Я не можу бути ні міністром , ні депутатом , ні навіть главою якоїсь партії. У мене є одна чудова робота: я чоловік народного депутата Ірини Луценко. Але, якщо чесно, моя справа – бути посередником між досвідченими політиками і намагатися передати цей досвід людям.
Враховуючи рішення Печерського суду , я можу це робити без оглядки на свою перспективу. Тому я кажу те, що думаю, звичайно, оберігаючи в цих виразах опозицію.
– Чи важко дається ця демонстрація збереження єдності? Вони втрьох виходять на сцену …
– Ні. За півроку, які я на волі, вони пройшли величезний шлях, коли необхідність збереження єдності продиктована, знову ж таки, суспільством …
Це, до речі, одне із завоювань громадянського суспільства. Результат Мороза і Ющенка продиктував нинішнім політикам неможливість внутрішньої війни. Так от, усвідомлена необхідність єдності, як говорили марксисти, переросла в природність.
Я можу зсередини сказати, що вони вже жартують один з одним, вони підбивають один одного, вже дружать командами. Це дуже гарний процес .
Насправді вони готові до того, щоб називатися єдиною командою. Напевно, перепоною цьому є дика система влади в країні, яка зводить усе до посади президента.
– У вас нічого в душі не стискається, що ви перебуваєте ніби поза цим колом трьох лідерів ? Що молодь вас обійшла на повороті?
– Ні. По-перше, у нас різниця не така велика, все встигнемо. Але мені здається, що посередник між парламентською опозицією і що зароджується громадянським суспільством необхідний. Тут є ще одна дуже важлива штука, яку визначив цей Майдан. Вперше проявилося півтора покоління, які випали з української політики.
Я заходив у політику в 2000 році з наметів \” Україна без Кучми\”. Мені зараз 48. Після мене в політику зайшли хіба що депутати \”Свободи\”, досить молоді хлопці .
Після мене в політику зайшли хіба що депутати \”Свободи\”, досить молоді хлопці.
А на нинішніх мітингах молоді дівчата й хлопці в 20 років не розуміють, про що їм кажуть 50-річні дядьки. А дядьки не розуміють, чому внизу не аплодують. Я – фізик, і вважаю себе напівпровідником, який може й іншим пояснити, в чому проблема.
Пояснення для обох сторін, пом\’якшення, зближення позицій мені здається також дуже важливим завданням. Близько бочок Михайлівського і біля бочок Майдану я бачу це покоління, яке організувалося в комітет. Це майбутній механізм тестування політиків.
Адже нам постійно не вистачало тих, хто буде питати у політиків: \”Як?\”. І я ніяк не міг зрозуміти, як це зробити, тому що на майданах це не вирішується. Під час мітингу не можна запитати у кандидата в президенти: \”Як ти зміниш суть? Як ти зміниш економіку? \” .
Це досить складні пояснення і розмови. Так от, то кількість лідерів студстрайкомів, лідерів середнього класу, підприємницького руху, які зараз активізувалися тут, вони разом вже склалися в комітет, який здатний тестувати політиків.
Згадайте мене, прийде час президентських виборів, і в Могилянці чи в якомусь бізнес-центрі у Кличка, Яценюка і Тягнибока будуть питати: \”Скажіть , як\” . І звідти вийде відповідь – вони знають або це фейк .
– Але до президентських виборів потрібно ще дожити – і в прямому і в переносному сенсі.
– Це правда.
– Чи не пробували ви бути посередником між опозицією і владою? Чи виходив на вас хто-небудь з ваших старих знайомих з влади для обговорення якихось варіантів примирення ?
– Я почав цей процес. Я дійсно, можливо, ментівською, а може, навіть і зеківської шкурою відчув, що пахне трупом. Коли я звернувся до європейців з проханням негайно надіслати спостерігачів, у мене було відчуття, що московська агентура готує нове кровопускання, яке зробить Януковича руконеподаючим, а відповідно, заручником Кремля. Я справді вступив у контакт з паном Клюєвим.
– Тому що Клюєв – ваш приятель?
– Я не назву його приятелем, але це людина, з якою у мене є стабільні відносини діалогу. Ми не приятелі. Він мене, наприклад, не захистив, коли мене садили. Але, тим не менш, я розумію, що він — важлива фігура всередині влади. Ким би його не вважали, зараз це людина, котра перебуває в центрі прийняття рішень з того боку .
І тому, коли на кону стоїть таке питання, як крах країни, а для мене здача Кремлю – це крах країни, я вважаю можливим контактувати з владою. Наші перші три вимоги – відставка Захарченка, відвід спецназу і звільнення заарештованих – були мною сформульовані в розмові з Клюєвим. Я не отримав відповіді, але та сторона знає, що це мінімальний набір перед діалогом.
– Але ж саме Клюєва вважають організатором розгону Євромайдану 29 листопада! Ви не боїтеся, що він вас обдурить ?
– О, я вже давно нічого не боюся і ні на що не сподіваюся. Боятися можна, коли ти в щось віриш. Я просто знаю, що передав інформацію. І знаю, що про цю позицію тут же поінформували посольства і про це, природно, знали наперед лідери опозиції.
Тобто це загальна консолідована позиція про те, що для зниження на вулиці напруги, яка може призвести до просто непередбачуваних наслідків, потрібно зняти градус. В силу цього мого статусу напівпровідника я доніс цю інформацію туди. І мені здається, градус спав.
– Але арешти тривають…
– Так, арешти тривають. Це московська технологія Болотної площі. Цей Майдан породив нові технології. Одна з них – це блокування не тільки людьми, а й автомобілями. Це тактика Нестора Махно: \”Нам потрібні наші тачанки\”. От коли це стало реальністю – заарештували командира саме тачанок. І зараз влада б\’є саме по лідерах. Це болючий удар.
– А що скажете про вплив Путіна на Януковича? Всі вже говорять про підписання 17 грудня договору про намір приєднатися до Митного союзу .
– Це наступне питання і наступна відповідь. Зараз – момент істини. Фактично після відмови Китаю в кредитах у Януковича є два шляхи : \”Газпром\” чи МВФ, Росія чи ЄС.
Я звернувся до мерів Івано-Франківської та Львівської областей з проханням надіслати до Києва ялинку – нормальну, хвойну, велику ялинку. Ми її збираємося встановити на Майдані. Щоб, по-перше, дітлахи мали справжню ялинку, а по-друге, щоб влада абсолютно не сумнівалася, що ми тут надовго.
За моїми спостереженнями, влада перебуває в шоці. Вони тримають маску впевненості, але вони в шоці. Вони розуміють, що столиця тотально інша. Вони розуміють, що, є, як мінімум, дві-три України зовсім інші. Вони чекають сигналу згори.
Верхівка поки мовчить. Так, невідомо, чим цю верхівку накачають у Кремлі. Але мені здається, що Путін теж не настільки дурний , щоб отримувати країну, яка загрожує створенням нової УПА. Я не впевнений , що це комусь потрібно.
– А якщо віддадуть наказ на жорсткий розгін? Справжній, хвиля за хвилею, щоб спочатку Майдан, а потім зачистка Михайлівської площі, далі скрізь. Як ви оцінюєте ймовірність успіху такої операції придушення?
– По-перше, я не вірю в можливість ефективної зачистки площі, на якій збирається в нічний час, як мінімум, 5 тисяч чоловік. Це м\’ясорубка. Я не дуже вірю в те, що нинішній спецназ на це здатний після всього, що сталося 1 грудня.
Так, до дніпропетровського \” Беркута\” завжди, ще з давніх-давніх часів, психіатри набирали з мінімальним IQ. Це люди, яких застосовували проти масових заворушень у в\’язницях, кидали на футбольних фанів. Ну, в кожній країні є і такий підрозділ .
Але інші бійці абсолютно не щасливі від такої ролі – стояти на шухері біля Банкової. А, тим більше, особисто відповідати за кров. Там відбувся моральне зрушення у правильний бік.
Друга річ – неможливо локалізувати площі після розгону. Вибачте, якщо виходить 300-500 тисяч киян на площу, вони завтра вийдуть не так на Майдан, не на Михайлівську , а на Європейську. Або не на Європейську, то на Софіївську. А не на Софіївську – на Перемоги.
У Києві багато місця. А як не буде площ, будуть вулиці. Неможливо зупинити… Так, можна розігнати нічний табір, але як розігнати Київ? Як вигнати Київ з Києва ?
Так, московська технологія зводиться до того, що його можна залякати. Але події показують : Україна – не Росія і не Білорусь .
– І яка ціна, яку заплатить влада, вас влаштує, щоб ви сказали – ми перемогли?
– Я взагалі не схильний говорити \”ми здобули \” і \”ми перемогли\” .
– Що тоді має зробити Янукович реально, а не глобально ?
– Ми оголосили мінімальні попередні вимоги. Після цього потрібен діалог. Сподіваюся, ніхто не запідозрить мене в тому, що я працюю з Януковичем. Хто-хто, а я із задоволенням жив би в країні без Януковича. Але вважаю, що діалог необхідний.
Ми разом повинні відновити конституцію 2004 року, що призведе до створення нової парламентської більшості. Друге – створення нового тимчасового, службового, підберіть інші слова, уряду.
Відставка уряду Азарова та створення нового тимчасового або службового уряду.
– Але не коаліційного, без опозиції?
– Опозиція туди не входить, але уважно спостерігає, щоб цей уряд був технократичного характеру . І особливо це стосується міністра внутрішніх справ і зборів та доходів – двох інструментів придушення волевиявлення під час майбутніх виборів.
Позиція третя – ми потребуємо нового виборчого кодексу. З урахуванням усіх історій фальсифікацій, які трапилися в останні роки.
Позиція четверта – нам потрібен закон про люстрацію правоохоронців і суддів. Якщо це слово не подобається – добре, про спосіб набору нового персоналу з використанням детектора брехні для цих структур.
Позиція найголовніша (давайте опустимо люстрацію і кодекс) після нового службового уряду , яка підпише угоду про Євроасоціацією . А далі — кодекс і люстрація. Саме про це і йшлося у спільній заяві лідерів опозиції та лідерів громадянського думки.
– Ви вважаєте , що це реально ?
– Я вважаю , що це максимальні речі, які означають перезавантаження країни. І ось тільки тоді ми можемо сказати , що Майдан переміг. Чи можна цього всього досягти? Хотілося б, але я реаліст. Тому давайте говорити про те, що все в руках політиків.
– І все це при Януковичі?
– Так, це все при Януковичі …
– Тобто не вимагаючи його імпічменту… Але навіть ці вимоги я б назвав МАЙДАНІВСЬКИМИ мріями.
– Якщо Кремль не купить на корені Януковича, це можливо. Крок за кроком це можливо.
– А якщо купить?
– Чому я в це не вірю? Тому що Янукович для Путіна – це не просто Мазепа. Я на це інакше дивлюся. Янукович втік з табору, його впіймали. Він став на лижі, як кажуть у місцях не таких віддалених, його зловили прямо під Вільнюсом.
Давайте запитаємо себе: з якого боку колючого дроту цього табору йому дадуть пайку?
Я абсолютно впевнений, що і ціна на газ, і величезні кредити \” Газпрому\” будуть надані тільки в разі вступу до Митного союзу. Але це неможливо вже в цій країні. Навіть за умови прийняття такого рішення парламентом це не стане фактом.
Єдиний спосіб мирного закінчення президентської каденції Януковича – визнання реалій, що ми живемо в іншій країні, яка вже не може стати сателітом Москви.
– Але ж Янукович може відступити , а ось колективний Янукович може так просто не здатися.
– Януковичів боятися – на Майдан не ходити. У мене цей страх пропав давно.
Павло Шеремет , \”Білоруський партизан\” спеціально для \”Української правди\”
peredplata
