Дата 29 січня увійшла в історію українського народу як День Великої Скорботи і водночас День Пам’яті про Героїзм, Мужність та Відданість українських патріотів. Саме того дня майже сто років тому відбувся кровопролитний бій під Крутами, у якому молоді бійці, фактично діти, віддали в жертву свої юні життя заради майбутнього України. Пам’ять і слава вознеслися над часом і живуть та житимуть вічно в серцях українців, слугуючи гідним прикладом самовідданої боротьби за волю.
Тоді звичайні студенти показали приклад, як потрібно відстоювати власну незалежність, прагнення бути вільними. Своєю кров’ю вони встелили фундамент Незалежної Української Держави. І сьогодні, коли Україна знову впала на коліна під гнітом злочинної влади, в народі знайшлися свої герої, котрі не побоялися цій владі протистояти. Імена Юрія Вербицького, Сергія Нігояна, Михайла Жизневського, Романа Сеника та Павла Мазуренка вже стали історією не лише на Київському Майдані, а й по всій Україні. Ці люди показали, що не важливо, якої ти нації, звідки ти родом і скільки тобі років – якщо серцем і душею ти з Україною, то подолаєш усі перешкоди на шляху до її процвітання. Так, вони лише краплі в революційному океані, але криваві краплі, які забарвили кольори народної революції у червоний колір. Їх не триста, та вони повели за собою цілу націю, як це колись зробили герої під Крутами.
Слава героям Крут! Слава героям Майдану!
peredplata
