Буває велич справжня, а буває й удавана. Дрібненькі людці намагаються удавати із себе великих особистостей. Цим хворіють не лише окремі люди, а й цілі держави. Нам доводиться страждати і від тих, і від інших. Донедавна ми перебували під владою діячів, переконаних у власній \”величі\”. Колишній генеральний прокурор Пшонка не задовольнявся своїми портретами у прокурорському мундирі з великими зірками на погонах – замовив навіть власну парсуну в пурпуровій тозі римського імператора.
Примітивні копії паскудного оригіналу
Вся та публіка намагалася в деталях копіювати свого кумира – Путіна. Сіра і невиразна особа, яка під час служби в КДБ отримала зневажливе прізвисько \”міль\”, вирізнялася самозакоханістю. У момент кризи і розпаду СССР доля посміхнулася відставному підполковнику держбезпеки. Ще на перших сходинках своєї керівної кар\’єри він відзначився надзвичайно розвиненим хапальним інстинктом і цілковитою відсутністю будь-яких моральних обмежень.
А досягнувши вершин, встановив рекорд пограбування держави. Нині Путіна вважають однією з найбагатших фігур у сучасному світі. Свої статки він здобув завдяки тому, що повністю контролював доходи Росії від продажу нафти і газу на світових ринках. Запустив руку до державної скарбниці по самий лікоть і тягнув звідти, скільки міг. Палаци, яхти, літаки – все за вищим розрядом.
Українські владні злодії заздрили йому. Янукович і донецька компанія, щойно дорвались до влади в Києві, відразу почали копіювати свого кремлівського кумира. Україна працювала, а злодійська верхівка споживала. Звичайно, порівняно з російськими, масштаби краденого виглядали скромнішими, але розтягали багатства народу тут навіть з більшим завзяттям, ніж сусіди. За час правління \”донецьких\” нещасні громадяни України перетворилися на найбідніших мешканців Європи.
А правлячим жлобам все було мало. Від краденого їх роздуло так, що далі булька рости вже не могла. Цілком закономірно удавана велич з тріском луснула під ударом Майдану. Правда, чимало награбованого Янукович та його банда зуміли вивезти в Росію і нині за рахунок цих коштів фінансують війну на Донбасі. А вона потрібна Путіну, щоб попередити вибух масового невдоволення у себе в Росії. Найбільше він боїться Майдану на Красній площі у Москві. Оригінал побачив, що сталося з його українськими копіями.
Дута велич путінської недо-імперії
Щоб відволікти власний простолюд від сумних думок про причини життєвих труднощів, Путін запропонував йому ілюзію відновлення великої імперії. Але у ХХІ столітті імперська маячня виглядає украй архаїчною і викликає велику тривогу в світі. Недарма Путіна все частіше порівнюють з Гітлером: той закликав будувати \”Третій рейх\” і силою ламав систему міжнародних відносин, подібно до нинішнього російського \”лідера нації\”.
П\’ятнадцять років Путін при владі. Йому дуже поталанило – саме у цей період зростали світові ціни на енергоносії й Росія отримувала величезні прибутки. Проте ці кошти не були спрямовані на розвиток нових технологій та умов для швидкого економічного розвитку країни. Натомість гроші банально розкрадалися, і нині РФ пожинає плоди бездарного правління свого \”вождя\”.
У світі розпочалася заміна нафти і газу відновлюваними джерелами енергії, що означає для Росії втрату ключових позицій у світовій енергетиці. Дута велич \”енергетичної імперії\” от-от лусне. А поглиблення санкцій Заходу проти Москви, яка розв\’язала агресію проти України, швидко руйнує самі основи існування сучасної Росії. Її позиції у світі стрімко падають. Країна втрачає тих небагатьох союзників, яких мала до останнього часу.
Недавно Кремль списав величезні борги Куби – близько 32 мільярдів доларів. Кубинське керівництво негайно \”віддячило\” Москві тим, що розпочало процес зближення зі Сполученими Штатами. Відновлюються дипломатичні відносини між двома країнами, перервані понад півстоліття тому, скасовується економічна блокада Куби з американського боку.
Для імперської Москви Куба мала особливе значення – біля берегів, \”ворожих\” США, росіяни мали свою військову базу. Нині її втратили. Мало того, Путін позбувається навіть своїх союзників на постсовєтському просторі. Розвалюється Митний союз: Білорусь відновила митниці на кордоні з Росією, Казахстан висловлює невдоволення російською політикою, а Киргизстан відмовився від вступу до Митного союзу. Тріщить по швах неефективний СНД. Центральна Азія поступово виходить з-під впливу Москви і потрапляє у сферу впливу Пекіну. Це ж означає крах надій на панування \”Русского міра\” на просторах колишнього СССР.
Знову Крим, або Невивчений урок історії
А як ще навесні волали імперці: \”Крим наш!\”. Підло, по-злодійськи завдали удар у спину Україні й захопили півострів, скориставшись революційним хаосом після втечі Януковича. Путін зробив перший крок для відродження імперії, чим налякав майже весь світ. Біда Росії в тому, що її правителі забувають уроки вітчизняної історії, які мали би пам\’ятати як двічі два.
У середині ХІХ століття тодішній російський імператор Микола І намагався відволікти увагу своїх підданих від зростання відсталості Росії за допомогою \”невеликої переможної війни\”. Імператорська армія ударила по слабких турецьких військах, щоб поживитися за рахунок Османської імперії, послабленої повсюдним хабарництвом та беззаконням. Але не врахував Микола позицій розвинутих держав Заходу, які не бажали зайвого підсилення царя.
Велика Британія і Франція попередили Санкт-Петербург, що той матиме справу з наймогутнішими державами тогочасного світу, якщо буде порушувати міжнародні домовленості й власні обіцянки. За старою російською звичкою, цар порушив усе, що міг, натомість отримав війну, яку росіяни назвали Кримською. Протиставити передовій зброї й техніці царська армія нічого не змогла, отож війну програла ганебно. Сам Микола І з тих переживань віддав Богу душу. А його наступник вимушений був розпочинати реформи.
Минуло півтора століття, і знову Росія через свою недолугу політику отримала проти себе об\’єднаний Захід, а Кримська проблема вийшла на перший план. Російська історія ніяк не вирветься із зачарованого кола. Замість справжньої величі там роздувають удавану, лише підкреслюючи ницість і брехливість чергових правителів архаїчної недо-імперії.
peredplata
