ТИША НА ДОНБАСІ. ЩО ДАЛІ?

ТИША НА ДОНБАСІ. ЩО ДАЛІ?Мінськими домовленостями передбачалося повне припинення вогню на Донбасі з 1 вересня. Обстріли й насправді припинилися. Далі Росія повинна вивести свої війська з окупованої території, і до кінця року Україна має відновити цілковитий контроль над українсько-російським кордоном. Лише тоді можна буде говорити, що процес нормалізації ситуації на Сході нашої держави проходить у повному обсязі.

Чого очікувати від Путіна

Сумний досвід засвідчив: Кремль порушує будь-які домовленості, коли може отримати від цього суттєву вигоду. Нині його аналітики зайняті підрахунками втрат і надбань за півтора року своєї агресії проти України. Головний плюс для Путіна – захоплено український Крим, що викликало небувалу ейфорію серед російських обивателів та відволікло їхню увагу від погіршення умов життя. Хвиля великодержавного шовінізму дозволила мобілізувати населення Росії на підтримку нинішньої влади і попередити зростання протестних настроїв у РФ.

Але є багато мінусів, головний з яких – проблеми в російській економіці, викликані запровадженням міжнародних санкцій. Різке падіння цін на енергоносії веде до великих втрат російського бюджету, що ставить під сумнів успішне виконання соціальних програм уряду. А це викличе неминуче невдоволення мільйонів простих людей Путіним. Скасування санкцій перетворюється на пріоритетне завдання Кремля. А термін їхньої дії спливає восени, і якщо Москва буде виконувати умови Мінських домовленостей, то її відносини із Заходом нормалізуються.

ЄС зацікавлений у відновленні широкомасштабних економічних відносин з Росією – це йому вигідно. Але на заваді стоїть перспектива суду над винними у збитті малайзійського \”Боїнга\” над Донбасом. Кремль докладає значних зусиль, щоб не допустити створення міжнародного трибуналу. Але цю ідею підтримав Китай, ще й західні юристи знайшли спосіб оминути вето Росії на дане рішення у Раді Безпеки ООН. Що робити Путіну в такій критичній ситуації?
А те, чого його вчили під час роботи в КДБ.

В останній день літа українці були шоковані подіями під Верховною Радою, де сталися криваві сутички між радикалами і правоохоронцями. І мало хто звернув увагу на той факт, що подібні заворушення одночасно відбулися і в столиці Малайзії. Випадковість? Навряд чи: адже Україна і Малайзія є тими країнами, котрі найбільше зацікавлені у створенні міжнародного трибуналу. Якщо ж всередині наших держав стануться серйозні збурення, буде не до суду над Путіним. Російські спецслужби знають, як провокувати подібні конфлікти.
Старий чекіст діє звичними для себе методами. Він зрозумів, що за грубі порушення міжнародних домовленостей доводиться платити непомірно високу ціну, тому намагається грати роль \”законослухняного громадянина\”. Можливо, росіяни навіть почнуть виводити свої війська, \”добровольців\” і бойову техніку з Донбасу, щоб змусити Захід скасувати санкції. Або ж спровокують Україну на порушення Мінських угод, аби позбавити нашу країну міжнародної підтримки.

Що може статися в Україні

У тому ж Мінську домовлено, що до кінця нинішнього року Україна повинна внести до Конституції зміни, які дозволять врегулювати ситуацію на Донбасі. За них проголосувала більшість народних депутатів, після чого тисячі радикалів пішли на кривавий штурм Верховної Ради. Мета штурму полягала не лише у зриві прийнятого на вимогу західних партнерів парламентського рішення, а й у загальній дестабілізації політичної ситуації в Україні для зміни влади. З-за спин радикальних пішаків визирнула призабута громадськістю \”біла\” королева, яка давно мріє про найвищу посаду у державі. Чітко проглядається план, розроблений справжніми спеціалістами.

Ва-банк пішли ті політичні сили, котрі мають величезні амбіції, але втратили колишню підтримку в суспільстві. Вони скористалися настроями громадськості, невдоволеної низьким життєвим рівнем і відсутністю реальних наслідків реформ. До речі, реформи лише починаються, і проходять вони повільно й дуже боляче. Так, як і мають проходити справжні реформи. Якщо їх форсувати, результат буде сумним. Саакашвілі в Грузії швидко провів цілий комплекс реформ в інтересах активної й освіченої молоді. Але вони вдарили по старшому поколінню, і воно своїми голосами позбавило грузинського президента посади на президентських виборах. Цей досвід необхідно враховувати.

Як завжди перед виборами, в Україні цієї осені влада трохи підвищила зарплати і пенсії, інші соціальні виплати. Правда, цим далеко не компенсувала втрат, яких зазнали громадяни внаслідок інфляції. Але на тлі жорсткого падіння життєвого рівня й таке мізерне підвищення декого заспокоїло. А влада обіцяє, що у нинішньому кварталі розпочнеться довгоочікуване економічне зростання. З\’явилися повідомлення, що ЄС бере на себе витрати з відродження зруйнованого Донбасу. Проте українці звикли вірити не словам, а реальним справам. Якщо й економіка почне відроджуватися, і європейські партнери дадуть кошти на відбудову розтрощеного неоголошеною війною промислового регіону, тоді з\’являться приводи для обґрунтованого оптимізму. Наразі ж нам необхідні реалізм, витримка і холодний розрахунок.

Час працює на Україну. Ми не маємо достатньо сил, щоб розбити у наступальному бою російську армію, краще озброєну і чисельно більшу за наші Збройні Сили. Але українські герої можуть успішно оборонятися, виснажуючи противника й не даючи йому змоги захоплювати нові території на Донбасі. Доки нам допомагають західні партнери, Росія не може реалізувати свою стратегічну мету – різко послабити Україну і закрити їй шлях до об\’єднаної Європи. Відтак Києву необхідно зберігати і розвивати партнерські відносини з ЄС і США. Все, що спрямовано на підрив цих відносин, працює на ворога.

У тому числі й антисемітські заяви, які лунають з боку політичних маргіналів.
Важкий період переживаємо. Але пережити мусимо, щоб Україна почала розвиватися. Це буде найкраща відповідь тим, хто не змирився з втратою своєї згнилої імперії: вони відкотяться у минуле, а ми прийдемо у майбутнє.

peredplata