На Буковині свободівці вшанували пам\’ять Ярослава Стецька

На Буковині свободівці вшанували пам'ять Ярослава Стецька19 січня виповнилося сто років від дня народження одного з головних ідеологів та провідника українського націоналізму Ярослава Стецька. Як в Україні, так і на Буковині ювілей великого українця залишився непоміченим з боку «біло-блакитної» влади.

Активісти Чернівецької обласної організації ВО «Свобода» у день народження Ярослава Стецька провели інформаційну акцію «Пам’ятай героїв». Захід мав на меті, через розповсюдження листівок із життєписом великого українця, нагадати буковинській громаді про людину, котра стояла у витоків відновлення української державности у 1941 році.
Саме Ярослав Стецько своїм життєвим прикладом довів, що боротьба за Україну ніколи не є марною, не зважаючи на будь-які економічні чи історичні обставини. Провідною ідеологією у такій боротьбі був і залишається націоналізм.
Нагадаємо, що Ярослав Стецько народився 19 січня 1912 року у Тернополі. З відзнакою закінчив гімназію й студіював у 1929—1934 рр. право й філософію у Краківському та Львівському університетах.
Ще юнаком Ярослав включився в національно-визвольну боротьбу, ставши членом нелегальної організації «Українська націоналістична молодь» і відтак підпільних Української військової організації та Організації українських націоналістів. З 1932 р. Ярослав Стецько вже був членом Крайової екзекутиви ОУН, ідеологічним референтом і редактором підпільних націоналістичних видань.
За революційну діяльність зазнав репресій з боку польських окупантів, які в 1934 р. засудили його до 5 років ув\’язнення.
У лютому 1940 р. Ярослав Стецько був співініціатором створення у Кракові Революційного Проводу ОУН-Б, а на II Великому зборі ОУН-Б у квітні того ж року в Кракові Я. Стецька обрано заступником провідника ОУН-Б Степана Бандери.
З вибухом німецько-радянської війни Стецько, пробившись із групою однодумців одразу за фронтовою лінією до Львова, скликає Національні збори, які 30 червня 1941 р. проголосили Акт проголошення Української Держави й обрали Стецька прем\’єром Українського Державного Правління. За відмову на ультимативну вимогу Гітлера відкликати Акт відновлення Української Держави Стецька заарештували і запроторили до концтабору Заксенхаузен, де він до вересня 1944 р. перебував у бункері смерті.
У 1945 р. крайова конференція ОУН-Б обирає Стецька членом бюро Проводу ОУН, до якого належали ще Степан Бандера й генерал Роман Шухевич. У 1946 р. Ярослав Стецько очолив Антибільшовицький блок народів, президентом якого був до кінця свого життя.
Після війни він розгорнув широку діяльність на всесвітній антикомуністичній арені. З ініціативи Стецька постала Європейська рада свободи, яка обрала його довічним членом почесної президії ЄРС. У 1968 році Ярослава Стецька обрано головою Проводу революційної ОУН-Б, яку очолював до кінця свого життя.
Помер Ярослав Стецько 5 липня 1986 р. в Мюнхені, де його й поховано на цвинтарі Вальдфрідгоф.

peredplata