КРИМСЬКИЙ ДУРИСВІТ

КРИМСЬКИЙ ДУРИСВІТНапередодні 25-річчя незалежності України Кремль вирішив зіпсувати нам свято по-справжньому. Він влаштував у Криму дуже небезпечну провокацію, щоб дискредитувати нашу державу в очах світового співтовариства й таким чином підготувати зняття із себе міжнародних санкцій. Правда, цього разу дурисвіт спрацював дуже непрофесійно, тому навіть чимало самих росіян йому не повірили. А жодна зарубіжна країна російських звинувачень на адресу України офіційно не підтвердила.

Терористи \”переводять стрілки\”

Кремлівські брехуни заявили, що українська диверсійно-розвідувальна група намагалася з боєм прорватися у Крим, щоб здійснити на півострові низку терористичних актів. Втім, з перших повідомлень уже було видно, що шиті вони білими нитками, а \”докази\” виявилися сфальсифікованими. І \”командиром диверсійно-розвідувальної групи\”, захопленим росіянами, виявився водій Запорізької АЕС, демобілізований колишній учасник АТО. І вилучені нібито \”речові докази\” незалежними експертами оцінені як зовсім не те, що повинні були б мати з собою справжні терористи. І навіть фотографія намету, в якому буцімто ночували \”терористи\”, виявилася запозиченою в Інтернеті у звичайних туристів.
А щоб переконати весь світ у \”правдивості\” своєї версії, росіяни показали кадри \”затримання терористів\”, зняті нібито у ході бою з \”українськими диверсантами\”. От тут і стався завершальний прокол, який свідчить про низький професіоналізм фальсифікаторів. За повідомленням російських ЗМІ, \”спроба прориву диверсантів\” сталася 7 серпня, а на кадрах добре видно повний місяць на небі. Проте тієї ночі місяць виглядав тоненьким серпком, а повним останній раз він був ще 21 липня. Неспростовне свідчення того, що постановочне відео знято заздалегідь.

Ще одним доказом нечистої гри є суперечливість версій щодо мети диверсій, оприлюднених їхніми авторами. Першою була та, що \”терористи\” планували вибух на трасі в момент проїзду нею російського урядового кортежу. Видно, її підтасовували під картину замаху на ватажка ЛНР І. Плотницького, здійсненого недавно у Луганську. У цьому вибуху Кремль звинуватив українські спецслужби, хоча самі луганчани вважають, що у маріонетковій \”республіці\” іде кривава боротьба за владу між місцевими бандитами.

У Луганську ділять владу і гроші, поруч вирує справжня російсько-українська війна. Ідеальний порядок підтримувати там неможливо. А підірвати трасу під кремлівськими небожителями у Криму навряд чи зможе й найкраще підготовлений диверсант. Адже їхня охорона поставлена дуже добре, і попередити диверсію вона здатна. Світ це знає, і повірити у фантастичну версію про замах на вище керівництво РФ у Криму не може. Організатори провокації це зрозуміли, тому почали висувати інші варіанти – про диверсії на інших об\’єктах.
Зупинилися на тому, який здавався їм найдієвішим. \”Українських терористів\” звинуватили у тому, що вони готували серію вибухів, спрямовану на зрив туристичного сезону в Криму. Для залякування громадської думки такий варіант підходив ідеально: суспільство завжди обурюється вбивствам невинних людей. А досвід в організації подібних провокацій путінські чекісти мають великий. Досить згадати, як перед першими президентськими виборами Путіна вони підривали житлові будинки в самій Росії, щоб їхній шеф на цьому тлі постав \”рятівником країни\” і мав привід розпочати другу чеченську війну. Стрілки тоді перевели на \”чеченських терористів\”, нині переводять на \”українських диверсантів\”.

А що далі?

Коли здійснюється провокація такого масштабу, у багатьох виникає питання: а що буде далі? Відповісти на нього складно: аналітики звикли мати справу з раціональною поведінкою політиків, а нестандартні вибрики спрогнозувати неможливо. Тут маємо справу якраз із поведінкою, раціонально немотивованою. Для Кремля завданням номер один є зняття з Росії міжнародних санкцій, які спричинили втрату доходів від продажу енергоносіїв і поставили російську економіку в скрутне становище. Але Захід підтвердив, що санкції діятимуть до 2017 р., тому Кремлю треба шукати незаперечних аргументів для їх скасування.

Тож і вирішили, що звинувачення України у \”тероризмі\” є найкращим варіантом для вирішення свого найголовнішого завдання. І момент обрано сприятливий. Сполучені Штати цілковито поринули у власну президентську кампанію й їм не до України. Європейці ж мають власні проблеми з близькосхідними мігрантами та виходом Великої Британії з ЄС. Та й втомилися вони від України, де Європа не бачить серйозних зрушень на краще, лише спостерігає небезпечне накопичення соціальних проблем. А ще увага світу прикута нині до Олімпіади. Кремль же використовує Олімпіади для реалізації своїх агресивних планів: у 2008 р. під час Пекінської Олімпіади завдав удару по Грузії, у 2014 р. використав Сочинську Олімпіаду, щоб вдарити по Україні. А цими днями олімпійці змагаються у Ріо-де-Жанейро, і мільйони людей слідкують насамперед за спортивними подіями.

Така ситуація виглядає для Кремля сприятливою, от він і завдає нам болючі удари. Мобілізується його пропагандистський апарат, щоб підривати Україну зсередини, роздмухуючи тут реальні й вигадані проблеми. Напередодні свята Незалежності ми готуємося не стільки до святкувань, скільки до нових випробувань.

Проте дурисвіт вчергове прорахується. Незважаючи на всі труднощі, більшість українців готова відстоювати власне право жити так, як ми хочемо. А світ все краще розуміє, що кремлівські агресори в Україні зупинятися не збираються – вони намагаються диктувати свою волю спочатку Європі, а потім і всім іншим. Якщо вчасно не зупинити їхні спроби відновити імперію, то війна прийде і туди, де наразі жити затишно й спокійно.
Ігор Буркут, політолог