Українці фінансують політиків

Українці фінансують політиківНа засіданнях верховної ради депутатські ряди пустують, кнопкодавами працює зо два-три партійці. Звернення пересічних українців, буковинців припадають пилом у депутатських та партійних шухлядах. Такими є будні політичних партій та депутатів парламенту. І це при тому, що за перемогу у виборах українці їм ще й заплатили.

Ще за кучмівських часів були прийняті зміни до законів, якими запроваджувалося державне фінансування по-літичних партій – на статутну діяльність та відшкодування витрат на виборах. Уже з 2005 року виборчим законодавством передбачено, що партії, які взяли участь у голосуванні, можуть отримати відшкодування витрат, пов’язаних з фінансуванням своєї передвиборної агітації (!?), у розмірі фактично здійснених витрат, але не більше ста тисяч розмірів мінімальних заробітних плат для кожної партії (блоку). Якщо взяти 2007 рік, коли відбулись позачергові вибори до верховної ради (тоді мінімальна зарплата була 440 грн.), кожна партія максимально могла отримати 44 мільйони (!) гривень.

Нам вдалося знайти постанову Центральної виборчої комісії від 6 листопада 2007 року «Про відшкодування політичним партіям (політичним партіям, що входили до виборчих блоків по-літичних партій) витрат, пов’язаних із фінансуванням їх передвиборної агітації». Отож, згідно з додатком до цієї постанови, суми, що підлягають відшкодуванню політичним партіям, виборчі списки яких отримали три і більше відсотків голосів виборців, вражають. Зокрема, партії регіонів, БЮТ та НУНС перепало по 44 мільйони гривень, КПУ – майже 15 мільйонів, Блоку Литвина – майже 40 мільйонів. Загалом партії, котрі зараз представлені в парламенті, за виборчу кампанію отримали не багато-не мало — аж 186 мільйонів бюджетних гривень!

Добре, хоч наприкінці 2007 року пункт про держфінансування партій у законі «Про політичні партії» рішенням Конституційного суду вилучено. Тобто партії, відповідно, не мають отримувати ні держфінансування, ні відшкодування витрат, пов’язаних з фінансуванням передвиборчої агітації. А коли б закон діяв, з держбюджету щорічно витрачалось би від 100 до 200 мільйонів гривень (починаючи з 2007 року) на фінансування статутної діяльності парламентських партій.

Хоча державна допомога партіям – це загальноєвропейська практика. Там партії отримують податкові пільги, безкоштовний час та місце у ЗМІ, кошти. Але в Україні воно навіть якось дико звучить – давати бюджетні гроші партіям. Кому, питається, платити? І за що, власне? Адже депутати партій, представлених в раді, й без того мають в рази більше, ніж більшість українців. І пільг, і коштів за депутатську діяльність. Та ще й щороку збільшують фінансування на свої медичні заклади, санаторії, відпочинок та матеріальні допомоги. І там теж рахунок йде на сотні мільйонів. Окрім того, депутати отримують півмільйонні гонорари за перетворення на тушок. І фінансуються парламентські партії аж ніяк не членами партій, а олігархами, які свої мільйони заробили на кістках, поті й крові простих людей.
Надія ВІРНА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.