Псевдо-вибори в Росії завершилися, Путіну намалювали необхідний для його \”тріумфу\” результат. Попри протести багатьох країн комедію \”виборів\” провели і в окупованому росіянами Криму. Москва заявила, що там на виборчі дільниці прийшли фантастичні 92 % виборців. Це означає, що Кремль вимагатиме проведення ще одного \”референдуму\”, аби підтвердити \”бажання кримчан навіки возз\’єднатися з матінкою-Росією\”. Українцям же час зрозуміти: найгірше для нас лише починається.
Трамп привітав Путіна з \”обранням президентом РФ\”
Лідери багатьох держав утрималися від офіційних привітань Путіну, натомість підкреслили, що не визнають вибори в Криму легітимними. А президент США Дональд Трамп у телефонній розмові з \”національним лідером Росії\” такі вітання йому передав. Більше того, пояснюючи причини такого кроку свого президента, речниця Державного департаменту заявила, що \”США і Росія є ядерними супердержавами\”, тому повинні підтримувати міждержавні відносини. Хоча, мовляв, і не схвалюють деяких дій цієї держави.
Путін отримав козир, якого давно прагнув – визнання Росії \”однією з двох супердержав у сучасному світі\”. Для його пропаганди відкривається друге дихання. Адже гасло \”Крим наш!\” втратило чимало колишньої привабливості, а для підтримання маніакальної самозакоханості потрібні все нові й нові \”грандіозні перемоги\”. З привітання американського президента Кремль витисне максимум користі для себе. Правда, у самих США цей крок розцінено дуже по-різному.
Сенатор-республіканець Маккейн різко розкритикував власного президента, звинувативши його у \”негідному для лідера Вільного світу вчинку\”. Саме цей сенатор ніколи не приховував свого негативного ставлення до московського імперіалізму і постійно закликав Сполучені Штати значно посилити допомогу Україні у відсічі російським агресорам.
Останніми днями активізувалися пропутінські сили в ряді європейських держав. Особливо помітна їхня діяльність в Німеччині: тамтешній бізнес прагне відновити масштабні оборудки з російськими партнерами, що приносили значні прибутки. А красиві слова про \”демократичні цінності\” у тому середовищі не котуються. Все різкіше антиукраїнською стає політика сусідньої Угорщини, з боку якої вже лунають вимоги \”автономії для угорців Закарпаття\”, поєднані з різкою критикою нового українського закону про освіту. З\’явився ще один привід для роздмухування напруги у відносинах Будапешту і Києва – угорські протести проти повернення батальйону Збройних Сил України до міста Берегова, де компактно проживають закарпатські угорці.
Міністр закордонних справ Угорщини погрожує надійно перекрити шлях Україні до НАТО, намагаючись блокувати участь нашої держави у спільних заходах з Північноатлантичним альянсом. Певні проблеми виникають і з польськими партнерами. Так, один з польських парламентарів нещодавно публічно спалив український прапор, підкресливши цим власну зневагу до нашої держави. Нерідкими, на жаль, є словесні образи наших земляків, що працюють у Польщі, і навіть застосування сили проти них. Тривожні симптоми, і чим слабшою буде Україна, тим частішими ставатимуть такі акції.
Тиск на Україну зростатиме
Після \”виборів\” Путін концентруватиметься на вирішення своєї головної стратегічної задачі – підкорення України. А нинішню ситуацію в нашій державі для реалізації подібних планів Москва вважає сприятливою. За всі роки псевдо-незалежності українці так і не спромоглися створити власну політичну еліту, здатну захистити національні інтереси і забезпечити швидкий розвиток держави. Натомість внаслідок негативного відбору на державні посади прийшли ті, хто всю енергію застосовує для свого збагачення і закріплення при владі. Розрив між правлячою верхівкою і переважною більшістю населення досяг вкрай небезпечного рівня, що може завершитися жахливим соціальним вибухом. Ненависть до нинішніх політиків проявляється навіть у погрозах вчинити терористичні акти проти них, \”підірвати Верховну Раду і Банкову\”. Саме такий розвиток подій влаштовує Кремль, даючи йому змогу під приводом \”наведення порядку\” і \”припинення анархії\” знову поставити Україну під свій повний контроль.
На жаль, в Україні й Росії при владі нині знаходяться однакові соціальні сили. Лише масштаби їхнього злодійства і корумпованості різняться – Росія набагато більше України за територією, кількістю населення і природними ресурсами. І правителі Росії мають у своїх руках традиційну ідеологічну зброю, що дозволяє згуртовувати маси навколо фантому \”імперської величі\”, примушуючи обдурених пропагандою людей пишатися тим, що \”Росії боїться весь світ\”.
Власне невірогідне збагачення представники цього правлячого класу уміло маскують подібними ідейними примарами, до того ж постійно експлуатуючи колишні перемоги Російської імперії та СССР. Ними росіян переконують, що ті постійно є \”народом-переможцем\”. А українські близнюки кремлівських брехунів і злодіїв нездатні створити навіть такого пропагандистського міфу. Традиційно у нас оспівувалися не перемоги, а поразки на зразок Берестечка або Крут, чим ідейно роззброювали цілі покоління українців.
У світі фахівці-аналітики дивуються, як це українці з таким абсолютно бездарним керівництвом, розваленою економікою і роззброєною армією змогли ставити опір добре озброєному агресору впродовж чотирьох років. Вистояти ж вдалося не завдяки, а всупереч \”мудрому керівництву\”, спираючись на творчу енергію мільйонів простих українців. Порятунок нашої держави полягає якраз у тому, що звичайні громадяни кинулися на її захист. Саме там, у гущі народу, нині зароджується справжня еліта, яка здобуває досвід і на фронті, і в тилу – насамперед, в органах місцевого самоврядування.
Україна вступила у найважчий період своєї новітньої історії. Перед нею стоїть завдання сформувати нову правлячу верству, яка дбатиме про національні інтереси, а не лише про власну кишеню. Виконати таке завдання дуже непросто, корумповані брехуни для збереження награбованого можуть навіть побігти на службу до агресора. Так неодноразово бувало у нашій складній історії. Надію на позитивні зміни все ж вселяє активність добровольців і волонтерів, які власним прикладом показують: Україна має сили для справжнього відродження і успішного подолання нинішніх бід. Дуже важливою є віра у нашу перемогу. Так, нам важко. Але темрява найбільше згущується перед світанком. А він – неминучий.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
