Шановні мої земляки!
Сьогодні багато людей запитують мене, що я думаю про ситуацію, яка складається в Україні та на нашому 202-му виборчому окрузі, до якого входять Вижницький, Кіцманський, Путильський та частина Сторожинецького району, перед виборами до Верховної Ради України, що призначені на 28 жовтня 2012 року. На одні запитання у мене є чіткі відповіді, з деяких питань мені б хотілося почути думку якомога більшої кількості людей, тому в кінці цього листа Ви знайдете мої координати для подальшого спілкування.
Мені як уродженцю і жителю Буковини та людині, чиє життя та робота від закінчення Чернівецького університету у 1987 році були та є тісно пов’язані з нашим краєм звичайно ж не байдуже, хто його представлятиме у Парламенті України, зокрема і у 202 в.о. Зрештою, Ви вже обирали мене тут народним депутатом України. Із Буковиною пов’язане моє становлення як фахівця, політика і людини, тут я проживаю, тут живуть моя дружина і донька, тут живе моя рідня, тут поховані мої батьки, у чудовому наддністрянському с. Митків на Заставнівщині (коли я народився, то це була Кіцманщина) розташоване скромне родинне обійстя, де я з задоволенням працюю на городі. Тут живуть мої друзі. Тут у мене немає ворогів. А за тих, хто себе вважає моїми ворогами, я молюся, щоб вони не згубили своєї душі через мене, грішного…
Далі переходимо до болючих проблем сьогодення. Ось що обіцяв Віктор Янукович разом зі своєю командою з партії регіонів та її вірними сателітами – комуністами, литвинівцями та іншими пристосуванцями:
1. Мінімальна пенсія 1200 грн. уже в 2011 р.
2. Податкові канікули для малого підприємництва на 5 років.
3. Надання педагогам і лікарям статусу державних службовців.
4. Підвищення соціальних стандартів.
5. Скорочення витрат на утримання органів влади.
6. Подолання корупції.
7. Зниження цін на російський газ.
8. Відродження і розвиток української культури.
І що з цього вийшло? А вийшло «покращення життя вже сьогодні» для нинішнього окупаційного режиму України, тільки не для Українського народу – громадян України всіх національностей.
Ох же ж і команда…Важко навіть слова підібрати для належної характеристики. Просто генії, аси, віртуози у справі знущання над власним народом.
Візьмуться за податкову «реформу» – стогнуть всі малі і середні підприємці, які змушені закривати свої справи через свавілля контролюючих органів і грабіжницькі відкати. Після цього настає черга стогнати бюджету, а через ненадходження до бюджету затримуються і так малі виплати працівникам бюджетної сфери, промисловості, сільського господарства. Тому стогне вже половина українського суспільства, над яким вишукано-цинічно знущається КАТ-податковий кодекс Азарова-Тигіпка. А цей КАТ на місцях «ощасливлює» народ через своїх агентів – податківців.
«Ощаслививши» всіх нас такою податковою «реформою», ТАЯ команда вирішила не зупинятись на досягнутому. Її увагу привернули пенсіонери. Авжеж, хіба можна не «попіклуватись» про наших дідусів, бабусь, батьків, та й про нас самих разом з нашими нащадками?! «Геніям» – море по коліна…І ось – черговий їхній шедевр у вигляді пенсійної «реформи». Тепер стогнатиме інша половина нашого суспільства через «ощасливлення» збільшенням віку виходу на пенсію та трудового стажу.
Підвищення мінімальної пенсії за 3 роки відбулося всього – навсього аж на 39%. А підвищення вартості життя за цей же період складає 78%! Ось і маємо «покращення життя вже сьогодні».
Середня тривалість життя в Україні складає для жінок 74-75 років, для чоловіків – 62-63 роки. В той же час в розвинутих країнах Заходу ці показники становлять відповідно 80-86 років і 75-79 років. Ось до чого має прагнути влада, якщо вона не на словах, а на ділі хоче дбати про свій народ. На жаль, зараз ця турбота обмежується тільки гарними словами.
Проаналізувавши всі наведені вище дані, стає моторошно. Ціни на основні продукти і житлово-комунальні послуги ростуть, розміри пенсій і зарплат (за винятком можновладців) за ними не встигають, рівень життя погіршується, середня тривалість життя та тривалість життя на пенсії в Україні, порівняно з розвинутими країнами, дуже низька, а ТАЯ команда пенсійну «реформу» проводить, збільшуючи вік виходу на пенсію та трудовий стаж.
Хіба наші люди заслуговують таких «реформ»?! Не з того кінця починаєте, панове! Спочатку треба рівень життя нашого народу, а звідси – і його тривалість, підняти до рівня цивілізованих країн світу. Забезпечити високі зарплати і пенсії при помірних споживчих цінах, щоб людина відчувала себе справді людиною, а не рабом і слугою владних вельмож. А ТАЯ команда піднімає пенсійний вік і трудовий стаж при тих же невисоких пенсіях (за винятком пенсій можновладців), чхаючи на людей, на їхні біди та злиденне існування. При цьому цинічно киває на розвинуті країни, мовляв і там збираються підвищувати вік виходу на пенсію. Але ж в тих країнах, порівняно з нами, народ розкошує! Тому – це вже не тільки цинізм, а й відверте знущання над власним народом!
Команда ТАЯ мені нагадує жабу з відомого прислів’я, яка, побачивши, як коваль коня кує, і собі лапу сує. Кінь, у даному випадку, уособлює розвинуті країни світу з високим рівнем життя своїх громадян, а коваль – мудрого керівника, який вчасно підковує, аби кінь не закульгав, тобто підправляє курс розвитку, щоб країни ставали ще успішнішими, а їхні народи жили ще краще. А жабу хіба можна підкувати?! Жаба ж бо…Квакає, воду місить (часом і в басейні), черевце набиває, болото своє межигірсько-кончезаспівське вихваляє і ні за що більше не переживає. Та й коваля вправного нинішня влада не має. Я з острахом чекаю, яку наступну жертву, після «реформування» податкової і пенсійної систем, обере команда ТАЯ. Бо ж від такого «реформаторства» тільки народ страждає!
Виходить, що команда ТАЯ – насправді зовсім нетая. Вона про людей не дбає!
Так що ж це за команда ТАЯ, яка про людей не дбає?! Ооо – це унікальні люди, віртуози псевдореформ. Ось вони…
«Слабкоукраїнець», який здався в полон регіоналам, + «поліглот», який де-юре очолює цих регіоналів, + «проффесор», який керує цими регіоналами в натурі. Ще не здогадалися, хто це? Розсекречую цих «агентів»…
Тигіпко + Азаров + Янукович = ТАЯ – команда, яка про людей не дбає, а на них чхає.
ТАЯ ще й з корупцією так завзято «бореться», що ніяк до себе не добереться. В них не вистачає часу думати і діяти на благо нашого народу. Про себе піклуються, про своє оточення, створюючи собі рай на землі. Народ їм не потрібен.
А чи потрібна Українському народу команда ТАЯ?! Очевидно, що ні!
Що ж нам треба зробити, щоб наблизитися до розвинутих європейських країн? Поміняти нинішні хижацько – загарбницькі підходи більшості сучасної «української еліти» в усіх сферах суспільного життя на цивілізовані, європейські, де перед Законом усі рівні, а влада працює для людей, і позбутися тих, хто тільки дбає про свої кишені, нехтуючи інтересами нашого суспільства, тобто цієї ж «еліти».
Для цього в Парламенті нового скликання треба сформувати демократичну більшість. А така більшість можлива тільки за спільних дій опозиції – справді об’єднаної, а не «об’єднаної», яка і в партійні списки, і на мажоритарні округи повинна була делегувати українських патріотів, професіоналів у різних сферах, які своїми діями і життєвим шляхом доказали вірність українській ідеї, не служили кучмівському і нинішньому режимам, не змінювали політичні кольори заради своєї вигоди та не продавалися за іудині мідяки. Перемогти зможе лише об’єднана опозиція. Першим кроком від «об’єднаної опозиції» до об’єднаної опозиції без лапок має стати заміна гасла «Хто не з нами, той з Януковичем!» на гасло «Хто проти Януковича, той з нами!». Адже не може бути так, щоб хтось проголосив себе справжньою опозицією, яку всі інші, хто проти режиму Януковича, зобов’язані беззастережно підтримати, бо в іншому випадку вони будуть несправжньою опозицією і прислужниками режиму. Це вже було в нашій історії, в т.ч. і не такій далекій… Але ж ми знаємо, до чого призводять одноосібні, або кулуарні, прийняті без демократичного обговорення, рішення, зокрема і з кадрових питань. Саме в такий спосіб появляються пристосуванці і «тушки».
Досить вже наступати на одні і ті самі граблі. Досить зрадників і пристосуванців, які ще вчора насміхалися з опозиції та жорстоко і незаконно їй протидіяли під час різних виборчих кампаній, а сьогодні різними способами пролазять в опозиційні партії, яким народ довіряє більше ніж владі, щоб і надалі дбати тільки про себе. А якщо розклад сил поміняється не на користь опозиції, то швиденько перебіжать до інших господарів, щоб мати змогу і надалі наживатися за рахунок Українського народу. Досить і примітивних кнопкодавів – тупих виконавців чужої волі, від яких в Парламенті немає жодної користі для народу та країни, оскільки вони не займаються законодавчою діяльністю (бо часто – густо і поняття не мають, що це таке, «перекваліфікувавшись» з водіїв, охоронців, секретарок своїх хазяїв у «парламентарів»), а виконують волю «хазяїна». Їм байдуже за що голосувати аби тільки в них було все добре. Лідери опозиційних партій, якщо вони справді піклуються про свій народ, таких «людей» мають гнати в три шиї. Мають гнати геть і тих, хто наче будучи українськими патріотами, не соромився і не соромиться брати гроші від ідейних противників, пристосуванців і рвачів, прислужуючи їм і популяризуючи їх заради власного зиску. Опозиції треба всі сили спрямувати на боротьбу з режимом В.Януковича і не поборювати тих, хто своєю життєвою позицією доказав свою відданість Україні та демократії. Необхідно уже сьогодні організувати широкий народний рух щодо протидії фальсифікаціям. Опозиції не можна поводитися як силі, що вже перемогла, забуваючи приказку «Не той хліб, що у полі, а той, що в коморі!». Або перефразовуючи: «Не ті голоси, що в соцопитуваннях, а ті, що в протоколах!». Чомусь мало хто з політиків усвідомлює, що протягом останніх двох років у більшості випадків на всіх виборах і довиборах до місцевих рад і міських, селищних та сільських голів соцопитування «давали» партії регіонів в кращому випадку 10 – 11 %. Але в більшості випадків її кандидати перемагають, «набравши» понад 50 %. Вузькопартійні та приватні вигоди треба поховати раз і назавжди. Інтереси нашого народу та України мають бути визначальними!
Якщо цього не буде, то не буде і демократичної більшості після парламентських виборів 2012 року. А якщо навіть і буде 230 депутатів з 450 (щиро хочеться, щоб було якомога більше), то ця більшість буде зруйнована через зрадників, пристосуванців, брехунів, хапуг і користолюбців, які знаходять можливості пробратися в опозиційні лави. Та й руйнувати не обов’язково де – юре: головне, щоб ці негідники голосували так, як треба «хазяїну» з вул. Банкової (що вони і будуть робити з великим задоволенням за «мзду» або відступну за свої грішки). Про ситуацію, коли опозиція набере 224 депутати, навіть говорити не хочеться, бо її розірвуть ще швидше завдяки тим же «героям» і за місяць залишиться 170 – 180 депутатів – патріотів, в кращому випадку. «Чиказькі хлопчики» з нині діючого владного режиму навчилися блискуче проводити такі «операції» (підгрунтя чи підстилка для них, на жаль, знаходиться), а яскравим свідченням цього є Парламент нинішнього 6го скликання. В результаті теперішні можновладці отримають можливість надооовго залишитись у своїх кріслах, користуючись недалекоглядністю окремих опозиційних діячів та насміхаючись з продажності їхніх висуванців. А в черговий раз обдурений Український народ прокляне таких недолугих політиків і покладе на них хрест!
Отже, обираючи депутата, не останнє запитання, яке ми маємо поставити собі, чи хочемо ми, щоб нас у Верховній Раді України представляла людина, яка має тверді переконання і стійкі принципи, чи ми готові підтримати пристосуванця, який ще вчора служив Л.Кучмі і В.Януковичу, а сьогодні, раптом ставши «опозиціонером» і декларуючи під час виборчої кампанії ті тези, які підтримують більшість виборців, легко поміняє «кольори», перетворившись на «тушку», якщо його політична сила опиниться у меншості. Тільки час відповість, чи буде врахований нинішній гіркий урок Парламенту 6го скликання всіма суб’єктами виборів і в Україні більше не буде «тушок», або їхня кількість суттєво зменшиться, чи таке явище надовго приживеться в українському парламенті. Поки що події розвиваються таким чином, що не породжують надмірного оптимізму з приводу відмови від тих принципів формування партійних списків та квотування мажоритарних округів, які породжують «тушок».
Наступне запитання, яке ми собі ставимо, йдучи до виборчих урн, чи близькими до наших є політичні переконання того чи іншого кандидата? Якої ми хочемо зовнішньої політики, якої армії, яких податків, якої пенсійної системи, якої системи освіти і охорони здоров’я, якого місцевого самоврядування? Якщо ми проаналізуємо це своє політичне бачення, то зрозуміємо, що з правлячою коаліцією Партії регіонів, комуністів і литвинівців нам не по дорозі. А якщо відкласти вбік політику і подивитись на нинішню владу через призму морально-етичних норм, то відповідь буде ще категоричнішою – з владою мародерів нам тричі не по дорозі! Адже не можна підтримувати тих, хто діє по відношенню до власного народу, як окупант.
Я вважаю, що судилище над Ю.Тимошенко є ганьбою для України, і ми не маємо права навіть розглядати як потенційних кандидатів тих, хто не скаже прямо: «Так, ставши народним депутатом України, я буду добиватися скасування ганебних судових рішень щодо Ю.Тимошенко!» Тому і я кажу ці слова: «Я зроблю все, щоб сфабриковані судові рішення щодо Ю.Тимошенко були скасовані». Те ж саме стосується і Ю.Луценка. Але ми маємо зробити все, щоб влада була відповідальною перед народом. Тому, поборюючи авторитарний режим Януковича, ми вже сьогодні маємо створювати механізми протидії будь-якому авторитаризму у майбутньому, якими б красивими гаслами він не прикривався.
Нинішній режим, щоб приховати свої провали у внутрішній і зовнішній політиці, вдається до мовних спекуляцій і сіє ворожнечу між громадянами України. Адже мовне питання стоїть тільки на 31 місці після багатьох соціальних проблем, що дійсно турбують наше суспільство. Цей режим, який здійснив «покращення життя вже сьогодні» тільки для себе, щоб відволікти увагу наших людей від тотальної корупції, низьких зарплат, пенсій, інших соціальних виплат, вбиває клин у територіальну цілісність України. Але в нього нічого не вийде. Всім небайдужим українським громадянам треба бути пильними, щоб на парламентських виборах ц.р. не були обрані представники нинішнього режиму, невігласи, пристосуванці і перекинчики, які раніше мовчали, прислужували владі та збагачувалися на різних оборудках, а зараз прикриваються опозиційною риторикою і псевдоборотьбою з нинішнім владним режимом, щоб тільки здобути депутатський мандат, а здобувши його і надалі дбатимуть тільки про свою кишеню, а не про культуру і високий рівень життя нашого народу. І при зміні політичної кон’юктури одразу перебіжать до своїх вчорашніх начебто опонентів, ставши «тушками», щоб рятувати свою шкуру і статки.
Обирати треба тих, які не розмінювалися і не розмінюються на посади, гроші, будинки та машини, які своїм життям доказали вірність Україні, чесно і з честю працюють для своєї Батьківщини, які є фахівцями державного будівництва, бо крикуни, невігласи, пристосуванці, перекинчики, персональні водії, охоронці, масажистки не здатні бути законотворцями.
Кандидатом у народні депутати України по 202 в.о., як безпартійного, мене висунула Політична партія Українська платформа «Собор», програму якої я поділяю (www.ukrplat.org.ua). І яка так само, як і я, вважає нинішній режим окупаційним та не переносить на дух гнилих «тушок». Тих, які у 2002 році (та й раніше і пізніше) боролися з опозицією, в т.ч. і проти мене, підтримуючи на парламентських виборах кандидатів від влади, які у 2004 році підтримували Януковича, а зараз стали \”опозиціонерами\”.
Нинішня влада хотіла мене «купити» посадою директора Чернівецького МТК \”Калинівський ринок\” у 2011 році, а моє позитивне голосування у Парламенті за високе кадрове призначення 2002 року тодішня влада хотіла купити за 350 тисяч доларів США. Але я не продавався і не продаюся, бо гідність не продається (!), був і залишаюся справжнім опозиціонером до антинародного режиму, пристосуванців, рвачів, перекинчиків та «тушок», був і залишаюся вірним своєму народу, своїм землякам-буковинцям і Україні. Стояв, стою і буду стояти на засадах національно-демократичних сил. З Божою допомогою і активною громадою ми разом зробимо нашу Батьківщину – Україну процвітаючою європейською країною, а нинішніх окупантів, пристосуванців, «тушок», хабарників, які тільки дбають про себе і про свою кишеню, а не про людей, відправимо освоювати нові шахти для потреб Українського народу. І народ буде контролювати, щоб вони не гнали порожняк, як це робить нинішній внутрішньоокупаційний режим України.
Моя програма має такі цілі та завдання:
1.Найвищою цінністю є людина. Основна мета – забезпечити умови для її самореалізації як : Особистості, Господаря, Громадянина. Необхідно повернути кожному з нас гідність і впевненість у завтрашньому дні.
2.Якщо ми хочемо підняти рівень добробуту наших людей, ми
повинні змінити систему управління своєю державою. Для цього:
– законодавчо забезпечити здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову та закріпити процедуру імпічменту Президента України відповідно до Конституції України;
– зміцнити місцеве самоврядування шляхом фінансових важелів через прозорий і стабільний механізм міжбюджетних відносин.
Влада повинна бути відкритою, чесною та служити інструментом втілення суспільних інтересів. Для забезпечення відкритості і прозорості депутатської діяльності та вирішення проблем виборців зобов’язуюсь створити систему приймалень у в/о № 202.
Політика повинна базуватись на таких принципах, як чесність, людяність, відкритість, відповідальність, справедливість.
Влада має стати провідником волі виборців, а виборці – суддями над владою.
Необхідно провести антикорупційну люстрацію – перевірку відповідності витрат і вартості майна депутатів, чиновників задекларованим доходам.
3.Духовність – носій віри, надії, любові. Тільки віра дозволяє не звернути з обраного шляху.
4.Як представник своїх виборців у парламенті України, домагатимусь розв’язання проблем Вижницького, Кіцманського, Путильського, Сторожинецького районів. Потребує вдосконалення, через «пом’якшення» критеріїв, Закон України «Про статус гірських населених пунктів», який був прийнятий за моєї активної участі (після мене у Парламенті цю проблему ніхто не піднімав), та Бюджетний кодекс в цьому ж розрізі. Потрібні будівництво, реконструкція, ремонт та обладнання медичних установ, шкіл, ДНЗ, будинків культури, стадіонів, спортзалів, водогонів, дамб і мостів, автомобільних доріг, виконання протизсувних робіт, а також газифікація багатьох населених пунктів (тільки у 2006 році з майже 12 млн грн субвенції для області на газифікацію завдяки моєму втручанню піщло на мій в.о. близько 4,5 млн грн)
5.У економічній сфері:
– створення механізму жорсткого контролю з боку громадськості за формуванням та використанням державного та місцевого бюджетів;
– забезпечення сприяння з боку держави розвитку підприємницької ініціативи громадян України.
Земельна реформа. Сільське господарство має бути ефективним та прибутковим, а селянин – заможним.
Для цього необхідно:
– забезпечити ефективну систему державної підтримки агарного сектора за рахунок відчутного здешевлення кредитних ресурсів;
– запровадити жорсткий контроль за цільовим та ефективним використанням земельних ресурсів. Земля – невідновне багатство України, тому суспільство не може собі дозволити його втратити.
6.У гуманітарній сфері:
Пенсії повинні бути достатніми для забезпечення гідних умов життя. Потрібно встановити однакові правила нарахування пенсій для всіх та скасувати спеціальні пенсії. Зарплата має відповідати сучасним потребам, щоб людина почувала себе повноправним громадянином,а не жебраком.
Втрачені заощадження громадян необхідно повертати. Материнству та дитинству потрібна дієва система захисту.
Держава повинна забезпечувати достатній рівень безплатної медичної допомоги, при одночасному запровадженні багатоукладності сфери медичних послуг.
Освіта має стати джерелом інтелектуального та гармонійного розвитку особистості, а наука – чинником суспільного прогресу.
Молодь – рушійна сила виходу України з кризи і від неї залежить майбутнє України.
Культура буде виявом самобутності та високої духовності Українського народу, засобом його утвердження в світі. Я бачу Україну повноправним членом Європейської спільноти і працюватиму для цього.
Люди, які працюють у вказаних галузях, потребують підвищення зарплати та соціального статусу.
7.У сфері національної безпеки і оборони:
Вимогою часу є вдосконалення концепції національної безпеки.
Воєнна реформа вимагає зосередження на таких напрямах:
– соціальний захист військовослужбовців;
– допризовна підготовка молоді;
– перегляд пріоритетів розвитку Збройних сил України.
Всім, хто забезпечує наш мир і спокій, повинна надаватися державою гідна підтримка.
Ми багато натерпілися в своїй історії, а тому заслуговуємо на справді народну владу.
«Ми чесно йшли, у нас нема зерна неправди за собою».
Моя програма є логічним продовженням того, що я робив і зробив для свого виборчого округу і країни, будучи народним депутатом України ІV скликання. Послідовність завжди цінується людьми. Я вірю Вам, шановні мої земляки, і розраховую на Вашу підтримку. Всі ми під Богом ходимо. Хай Господь Бог Вас оберігає і всім нам допомагає! Віра нас врятує.
Моя позиція полягає в захисті інтересів нашого народу і України. Вона діаметрально відрізняється від позиції нинішнього режиму, який не захищає наші інтереси, здавши Севастополь і Крим в результаті «Харківської змови», який проковтнув публічний ляпас офіційної Москви, коли закривалися українські організації в Росії, який дозволяє ківаловим, колєснічєнкам і табачникам плюндрувати нашу освіту, мову та культуру, який знущається з усіх нас, «покращуючи життя вже сьогодні», але тільки для себе. Я ніколи не старався і не стараюся подобатися будь – якій владі, тим паче нинішній. Цінувати людину на будь – якій посаді треба за її порядність, патріотизм, чесність, людяність, послідовність і фаховість, а не за гнучкість хребта і вміння обціловувати «вождів» з усіх сторін.
Детальніше з моїми поглядами на ті чи інші аспекти життя і політики Ви зможете ознайомитися на інтернет – порталі «Букінфо» (моя блогова сторінка, архів веб – конференцій, архів новин). manchulenko@ukrpost.ua – це моя електронна адреса, на яку можна надсилати свої листи.
Ми – небайдужі українські громадяни – разом маємо дати відсіч антинародній владі! Ми маємо відправити у небуття нинішній внутрішньоокупаційний режим України! Нас надихає вірний син українського народу Володимир Сосюра:
«До зброї! Як один, хто в грудях серце має!
І душу, й тіло, й кров за світ братам віддай!
Хай загуде наш крик, як буря в темнім гаю.
До зброї як один за наш коханий край!..»
До гідного життя, демократії, верховенства права, свободи слова ми прийдемо тільки через спільні дії. Нас – мільйони! Режим нами вдавиться!
Сваволі влади протиставимо опір громади!
З повагою Георгій Манчуленко, кандидат у народні депутати по 202-му Сторожинецькому виборчому округу
peredplata
