Малопомітна з загальноукраїнської точки зору, але надзвичайно симптоматична подія відбулася у неділю на Буковині. Тут відбувалися довибори до Чернівецької обласної ради по двох округах – у місті Чернівцях і у районному центрі Кіцмані. І звернути увагу на ці довибори хочу не тому, що маю особливе ставлення і відношення до Чернівців. Просто ці вибори яскраво окреслили нові тенденції, вперше зафіксовані після парламентських виборів 28 жовтня минулого року.
Пройшло лише три місяці, а політичний ландшафт вже суттєво змінюється. Відчувається не просто криза опозиції – відчувається розчарування загалу в тому політичному середовищі, яке себе іменує опозицією.
Напередодні довиборів на Буковині пролунало чимало заяв про те, що Чернівецька область є стратегічно важливою для опозиції. Адже це – батьківщина Арсена Яценюка, його опорний пункт. Саме звідси вийшла значна частина найближчого оточення лідера опозиції – Іванчук, Пишний, брати Бурбаки та інші. Було видно, наскільки серйозну увагу опозиціонери приділяють цим двом округам. Всі основні опозиційні сили уклали угоду про висунення єдиних кандидатів від опозиції на довиборах (це мало стати моделлю для всіх наступних виборів в Україні, де би рішення про кандидатів приймалися консенсусом). Довіреними особами кандидатів від опозиції виступали депутати Верховної Ради. Інформаційний простір Буковини було \”заточено\” переважно під опозиційних кандидатів.
Результат виявився приголомшливим. У Чернівцях кандидатка від Об\’єднаної опозиції посіла третє місце (перше місце – висуванець громадського руху \”Рідне місто\”, друге місце – представник Партії регіонів). У Кіцмані кандидат від опозиції програв представникові Партії регіонів з велетенським відривом.
Ось – результати довиборів:
Попередні результати по мажоритарному округу 21 (Кіцмань)
1. Залявский Василь Дмитрович (Партія регіонів) – 45,12%
2. Скорейко Юрій Георгійович (об\’єднана опозиція) – 20,27%
Попередні результати по мажоритарному округу 50 (Чернівці)
1. Білогорка Андрій Михайлович (Рідне місто) – 39%
2. Бойчук Тарас Михайлович (Партія регіонів) – 27%
3. Філіпчук Марія Дмитрівна (Об\’єднана опозиція) – 23%
Як бачимо, і у першому, і у другому випадках опозиція вдвічі поступилася переможцям.
Говорити про якусь особливу \”електоральну аномалію\” виборців Кіцманщини, які лише півтора десятками кілометрів відділені від Снятина (де на останніх виборах 70% отримала \”Свобода\”), не доводиться. Просто є розчарування у потенційних можливостях опозиції та у спроможності щось вирішувати. До речі, попри скептичні пронози щодо явки виборців на виборчі дільниці, у Кіцмані явка становила 59%.
Сьогодні можемо говорити про а) кризу довіри до опозиції – особливо на Заході України; б) втрату опозицією мобілізаційного тонусу; в) поступове розчарування у Арсенієві Яценюкові – насамперед у середовищі його базового електорату, на його \”малій батьківщині\”.
Останнє можна пояснити просто: вундеркінди рано чи пізно виростають і перестають дивувати. Тому й вимоги до них підвищуються. Це стосується насамперед Арсенія Яценюка, який вичерпав можливість експлуатації іміджу \”молодого і перспективного\” політика. Потрібно окрім авансів демонструвати й конкретні справи.
…Між іншим, подумалося: довибори на Буковині співпали із семидесятиліттям завершення Сталінградської битви. До чого ця паралель? Зовсім ні до чого. Просто так. Символіка дат і подій. Sapienti sat, як казали у Давньому Римі.
Кость Бондаренко
Історик та політолог, голова правління Інституту української політики
peredplata
