На тлі судових процесів, котрі тривають в Україні, громада надто мляво сприймає нову хвилю «реформ», які впроваджуються регіоналами. Влаштовуючи суд над колишніми високопосадовцями, режим Януковича вдало використовує методи, якими користувалася попередній прем’єр-міністр. Йдеться про своєрідне перекривання гучних скандалів іншими, ще гучнішими. Зокрема, українське суспільство з легкістю ковтнуло інформацію ООН, згідно якої за межею бідності живуть четверо з п’яти українців. При цьому, протягом року «покращення нашого життя вже сьогодні» Україна збідніла на 10%, посівши 83-тє місце у рейтингу розвитку суспільства ООН, втративши 7 позицій.
Згідно з рейтингом журналу «Forbes», наша країна входить у десятку найгірших економік світу. В оприлюдненому нещодавно «Рейтингу прогресу», який складено компанією ФБК на основі результатів найвідоміших світових рейтингів, Україна посідає передостаннє місце. Так, у рейтингах країн за Індексом конкурентоздатності Україна опустилася з 78 на 89 місце, за Індексом умов ведення бізнесу – з 132 на 145, за Індексом розвитку людського потенціалу (ООН) – з 64 на 69, за рейтингом «Кращі країни для життя» – з 62 на 73, за рейтингом економічно вільних кран – з 109 на 127, за Індексом економічної свободи – з 112 на 164, за Індексом сприйняття корупції – з 99 на 134 місце.
Проте вищевказане –це суха мова цифр. Що ж ці цифри означатимуть для українців вже найближчим часом? Найперше – зменшення доходів. Країна виглядає вкрай непривабливо для інвестицій, до цього додайте ще й численні політичні скандали, тотальну корупцію та можновладний «бєспрєдєл», – ось і маємо демонічний образ «немитих варварів» в очах цивілізованого світу. Причому, цей образ неможливо відбілити спробами проведення реформ. На жаль, ще з часів побудови «світлого майбутнього» будь-які новації перетворюються на неминуче ускладнення старих проблем для простої людини. Переваги окремих новаційних «реформ» Януковича українці вже на собі відчувають. Ще одна загроза подальшого «покращення» – міжнародна ізоляція на зразок Білорусі. І,зрештою, сьогодні, як ніколи, існує великий ризик встановлення диктатури, та ще й диктатури кримінально-олігархічної.
Влада не обмежується адміністративно-економічними «реформами». З наближенням парламентських виборів знову активізувалися українофобські сили. У Верховній Раді вже зареєстровано законопроект «Про основи державної мовної політики», авторства Ківалова та Колісніченка. Законопроект передбачає запровадження в Україні використання регіональних мов і мов меншин нарівні з державною. За своєю суттю, цей витвір Ківалова-Колісніченка є серйозною загрозою функціонуванню та розвиткові української мови.
Не менш небезпечною для України є «реформаторська» діяльність невгамовного Дмитра Табачника, який нещодавно в Дніпропетровську обмовився, що живе в Росії, коментуючи результати дослідження, оприлюдненні на Всесвітньому економічному форумі в Давосі щодо розвитку освіти, де Україна посідає 56 місце, «а ми – на 72-му», – зазначив Табачник, маючи на увазі Росію. Його ненависть до об’єктивного висвітлення української історії очевидна. До слова, 29 серпня львівські освітяни за підтримки ВО «Свобода» ухвалили заяву з вимогою до Міністерства освіти припинити русифікацію та совєтизацію української історії. Вчителі засудили повернення до оцінок історичних явищ, особистостей, термінології, притаманних російській та совєцькій історіографії, нав’язування стереотипів і міфів російської та совєцької доби, а також відсутність цілісної, логічної концепції у вивченні історії України.
Як бачимо, антиукраїнський режим Януковича цілеспрямовано робить спробу знищення душі нації – її мови та історії. Чи здатні українці до самозахисту? Сподіваюся незабаром стане зрозуміло…
peredplata
