Після свята Миколая стрілись в дворі діти,
Та й почали хвалитися, почали радіти.
– Мені новий телефон запхав під подушку,
– А мені святий приніс танчика й \”воздушку\”.
– А я маю нове \”лего\”, чобітки і шапку,
– А мені планшет приніс і ще – шоколадку.
… Тільки дівчинка маленька в стороні стояла.
– А мені. Мені…нічого, – стиха прошептала.
В мене тато був солдат… Він тепер на небі,
Каже мама, що нам тепер нічого не треба…
Повернулась і пішла мала сиротина.
А із неба дививсь батько на свою дитину…
Оксана Максимишин-Корабель
19 грудня 2014 р.
peredplata
