Чернівці – це місто, де недільний день починався з Шуберта, а закінчувався дуеллю. Це місто, розташоване на півдорозі між Києвом і Бухарестом, між Краковом і Одесою, було негласною столицею Європи, де співали кращі колоратурні сопрано, а фірмани фіакрів сперечалися про Карла Крауса, де тротуари підмітали букетами троянд і де книгарень було більше, ніж кав’ярень.
Чернівці – це місто постійної інтелектуальної дискусії, що починалася вранці з нової теорії естетики, котра уже до вечора була остаточно розвінчана. Це було місто, де собак називали іменами олімпійських богів і де кури випорпували із землі вірші Гельдерліна. Чернівці – це був корабель задоволень з українською командою, німецькими офіцерами і єврейськими пасажирами на борту, який під австрійським прапором постійно тримав курс між Заходом і Сходом.
Більше століття тому Європа знала такі Чернівці, якими їх описував австрійський журналіст Георг Гайнцен.
За цей час уже розпалася стара Австрія, Румунія забралася з нашої землі, більшовики зникли «аки обри», чотири українських президенти змінилося, на Буковині уже сьомий губернатор… А Чернівці стояли і стоять. Тільки ось генделиків стає все більше і більше. А книгарень — все менше і менше. З кожним губернатором ця тенденція прискорюється. З Чернівцями уже ніхто не панькається. З книгарнями – тим паче. За Федорука, пам’ятаємо, ще був «Кобзар» біля «Мішеля». Спочатку газета «Час» добилася, аби «Мішель» забрали від «Кобзаря». А згодом нова влада взагалі «Кобзаря» кудись прибрала. Вже ні «Просвіта», ані «Час» віднайти його не можуть.
Нові-старі депутати та міські й обласні очільники, напевне, дуже зголоднілими прийшли до влади або ж за натурою дуже вони зажерливі. Їм всього не вистачає: землі, приміщень, сонця, вітру… Розумні люди кажуть, якщо й надалі так поводити себе будуть, то замість вітру буде буря.
А цю бурю накликають самі керівники.
Уже кілька тижнів інтелектуальна еліта Чернівців та області обговорює тему владного наміру реорганізувати книгарні у Чернівцях. Зверніть увагу на той факт, що ні ОДА, ні обласну раду зовсім не цікавить стан книгарень у районах області. Їх не цікавлять книгарні на околицях Чернівців та в Садгорі. Їх раптом дуже зацікавили книгарні винятково у центрі міста. Їх тут налічується вісім. І кожна з них має досить гарні приміщення в історичній частині Чернівців. Це там, де вулиці підмітали трояндами, де фірмани були ерудитами, де книгарень було більше, ніж генделиків. Те, що залишилося від доброї старої Австрії, вже не може конкурувати із захланністю кожної нової влади, яка тепер приходить на терени Буковини. І, як не прикро це визнавати, але рідні владні хруні значно більше шкоди завдають містові, аніж прийшлі.
Саме таким активним поборником реорганізації книгарень нині є перший заступник голови ОДА Георгій Галиць. Корінний буковинець, походить з села Турятка Глибоцького району. Колишній журналіст, який, напевне, раніше зараховував себе до еліти. Більше того, саме у часи знищення більшовицької імперії в Україні був поборником розширення і розукрупнення мережі книготоргівлі. Тепер він виступає за протилежне своєму рішенню 90-х років. Ще й виправдовує його тими часами, які нібито вимагали роздержавлення. Щось змінилося у суспільстві, чи у психології Галиця? Місцесидіння ви-значило його світогляд?..
На засіданні депутатської комісії Галиць переконував, що тільки реорганізація восьми книгарень врятує Україну від всесвітньої ганьби і поверне всіх європейських лідерів обличчям до президента, і відбудеться самміт у Ялті, і буде Євро-2012, і Юлю Тимошенко випустять на свободу, і цвістиме Буковина буйним цвітом, і заживуть щасливо люди на землі…
Та не вірили інтелігенти Галицю. Директори книгарень доводили, що реорганізація спрямована винятково на те, аби прибрати до рук ласі шматки нерухомості у центрі Чернівців.
На захист книгарень виступили депутати обласної ради Іван Мунтян, Сергій Юлик і Михайло Павлюк. Але голова комісії Смотр та голова облради, земляк Галиця з Глибоцького району Михайло Гайнічеру активно переконували, що все те процвітання, яке змалював перший заступник голови ОДА, станеться тільки за умови реорганізації. Вони так завзято переконували інших, що насамкінець і самі повірили у цю нісенітницю.
Надалі Галиць припустився однієї необережності, коли почав лобіювати інтереси одного із приватних видавництв. Замість того, аби підтримати комунальне підприємство книгарню «Наука», він шпетив колектив за те, що мало книг цього видавництва продає. Тут вже добряче запахло корупцією.
Директори книгарень чітко і зрозуміло пояснили владі, що вони нічого від неї не хотіли, не хочуть і не будуть просити. Вони досі самотужки заробляли собі на життя, платили податки і оренду. Вони змогли вижити тоді, коли в Україні книгарні закривалися.
Попередня влада була трохи лояльнішою за ту, яка прийшла. У 2009 році юридичний відділ Чернівецької обласної ради навіть розробив пропозиції щодо входження до співвласників книгарень трудових колективів. Не встигли виконати. Отож полегшили проблему цій владі. Якщо сесія прийме рішення, яке пропонує Галиць, то ніхто вже нічого змінити не зможе. В області створять єдине підприємство «Буковинська книга». Потім оголосять про неефективну роботу шести книгарень. Залишать одну (наприклад, на базі книгарні «Наука»), а книгарні «Технічна книга», «Художня книга», «Здоров’я», «Лучаферул» та інші, розташовані по вулицях О. Кобилянської та Головній, будуть ліквідовані за незатребуваністю. Їхні приміщення спочатку віддадуть в оренду. А згодом приберуть до рук «потрібні» люди. Так може бути.
Тому на захист книгарень піднялася еліта міста. Творчі спілки письменників, журналістів, партії та громадські організації, професори чернівецьких вузів, студенти виступають зі зверненнями і заявами, збирають підписи на підтримку книгарень. Та влада елітою нехтує. Галиць взагалі договорився до того, що він у Чернівцях ніяких книг не купує. Йому книгарні не потрібні?..
Може, нагадати цим, хто прийшов до влади, дії одного із їхніх попередників, котрий принижував інтелігенцію, називав артистів «синяками», а журналістів — «повіями»? Забули? Він також з Глибоцького району був.
І, насамкінець, до виборів 2012 року будь-яких дій з нерухомістю та землею на території Чернівецької області чинити не варто. Бо виглядає так, що ця влада боїться програшу. І хоче за кілька місяців загарбати все, що зможе. А після них – хоч потоп. Вони ж-бо у Києві книги купують. А нам тепер де купувати?
Петро КОБЕВКО
*\”Галицькі» фарисеї \”— означення, утворене від прізвища першого заступника голови Чернівецької ОДА Георгія Галиця
peredplata
