Як і було обіцяно, 1 червня розпочалася виплата тепер вже «Вітіної» тисячі зі знецінених заощаджень громадян, вкладених до відділень колишнього «Ощадбанку» СРСР до 2 січня 1992 року та дані про які внесені до «Реєстру вкладників заощаджень громадян» до 1 січня 2012 року. Поцікавитися, як саме здійснюються виплати, ми вирішили в окремих міських відділеннях цієї фінансової установи. отримання тисячі гривень зі своїх знецінених заощаджень мають ті вкладники, котрі не отримали їх у 2008 році. Для цього люди проходили актуалізацію — заповнювали спеціальну форму на сайті Ощадбанку або телефонували на «гарячу» телефонну лінію за платним (044 364 21 21) чи безкоштовним (0 800212 000) номером та отримували інформацію за допомогою автовідповідача. Далі зверталися до установ «Ощадбанку» з певним пакетом документів у визначений період за віковими категоріями («Час», ч.15 від 15. 04. 2012 р.) та отримували запрошення…
Візит кореспондента до відділення №54, що у центрі Чернівців, викликав незрозумілу реакцію його керівника Олени Ількової. Жінка одразу почала перешкоджати діяльності журналіста – мовляв, вийдіть, не маєте права ані щось запитувати присутніх у приміщенні, ані фотографувати… вкладників. Почала нервово телефонувати до філії Чернівецького облуправління АТ «Державний ощадний банк України», тремтячою рукою подала слухавку, з якої долинув голос заступника начальника філії з вимогою звертатися винятково до прес-служби та не заважати працівникам здійснювати виплати… Оскільки ніхто нікому не заважав, і це чітко бачив охоронець відділення та навіть сама начальник філії Анна Теслюк, котру «по тривозі» викликали після наради в управлінні Нацбанку України в Чернівецькій області, що розміщене поруч, я продовжила роботу.
З’ясувалося, що таки не все тут було «тихо і спокійно», хоча приємно вразила відсутність величезних черг. Увагу привернув літній чоловік з сумними очима, що сидів неподалік виходу з приміщення. З’ясувалося, що це – Народний художник України Ярослав Іванович Пасічанський. Оскільки трохи підводить здоров’я, Ярослав Іванович прийшов сюди з дружиною. Чоловік виконав усі формальності та отримав запрошення на 10-ту годину. Було вже за дванадцяту, а коштів своїх родина так і не побачила – їх просто не було на рахунку на пластиковій карточці…
— Таке враження, що я прийшов до когось із працівників банку додому, — заледве не плакав чоловік. – Хто тут де є старший, невідомо: ходимо від віконця до віконця, та все без пуття. У Києві, мабуть, швидше вже отримав би ті копійки…
Близько 13-ї години Пасічанські врешті отримали свої 858 гривень. За заявою, готівкою, бо банкомат все «відповідав», що «недостатньо коштів на рахунку»…
А ось чернівчанці Василині Савченко того дня пощастило: запрошення видали на 12-00, і вже за кілька хвилин вона отримала готівкою свою тисячу. На депозит вирішила не класти, бо, за словами жінки, хтозна, коли їх можна буде повернути. «Хіба не бачите – народ дурять на кожному кроці? Не хочу більше ризикувати…». Задоволений і Феодосій Косташ, цього разу недов-го довелося чекати. З готівкою, та все ж не зовсім радісний, вийшов з приміщення відділення: «І що сьогодні ця тисяча? Це велика різниця – вкладена тоді тисяча карбованців і нинішня тисяча гривень. З цими грошима навіть до лікарні не ляжеш…»
До відділення заходить 82-літній глибочанин Костянтин Пинзару (на фото). Він отримав гроші у 2008 році, але ще залишилися заощадження, які чоловікові дуже потрібні на ліки. Та керівниця відправила дідуся, не пояснивши нічого: не належить, і все тут.
— Сказали, що нема часу у них на мене – усі дуже зайняті, — скаржиться Костянтин Семенович. – Я клав гроші колись на книжку, аби мати на старість… Щоб вони подавилися тими грошима! Мені потрібно лікуватися – болять ноги, дошкуляє виразка, хочу вже забрати ті копійки, які ще залишились на рахунку, бо можу й не дочекатися…
Шкода старенького, але якби він отримав належне пояснення, добре слово від працівників 54-го відділення, не так би нервував. Не плакав би та не кляв усіх на світі.
Нічого доброго з візиту до цього відділення не вийшло і у мешканки Годилова Сторожинецького району Віри Романюк. Своє незадоволення висловив чоловік пані Віри Іван Назарович:
— Ця «драбина» дуже вже висока, — обурювався він. – Не вистачило коштів чотири роки тому, тепер сподівалися отримати, а нам тицьнули в руки папірець – і йдіть до біса! До чого нам сайти: ми – старі люди, про які сайти говорити? І яка це компенсація? Що вони пишуть? Коли Юля давала тисячу, я мав 200 доларів, а що тепер? І що далі робити? Легко добиватися свого у 72 роки?…
Натомість в 11-му відділенні «Ощадбанку» 1 червня справді панували тиша та спокій. Люди отримували не лише обіцяну тисячу, але й пояснення, навіть консультації. І це при тім, що керівник, за словами дуже приємної працівниці відділення, перебувала на лікарняному.
Наталія БРЯНСЬКА
peredplata
