Що робити буковинським пенсіонерам у селах, де нема ні філій банків, ні банкоматів?

Проблема стосунків українськимх пенсіонерів та української пошти не нові. Вони вже десятиліттями не дають спокою українським банкірам.

Йдеться про гроші. А саме хто і за який відсоток буде обслуговувати пенсіонерів. В усі часи раніше це робила «Укрпошта». Кожна листоноша розносила пенсії по хатах і під розпис видавала гроші пенсіонерам. Звичайно, «Укрпошта» отримувала від цієї послуги якісь відсотки. Також гривню-дві пенсіонер видавав листоноші за те, що вчасно принесла, якісно обслужила його. Він був вдячний живій людині за живе спілкування та послугу, яку вона надавала. І за можливість з кимось поспілкуватися одиноким людям. Адже нині стає дефіцитом не тільки добре слово, а й просто слово. За таких обставин до самотніх людей щомісяця заходить листоноша. Перекинуться словом-другим – і вже легше людині. Окрім цього, чимало є таких, що важко пересуваються, інвалідів. Вони не зможуть отримувати пенсії у банкоматах чи у відділеннях банків. Тим паче, що часто доводиться їздити за грошима у райцентр чи у сусідні села.

Буквально кілька років тому (коли Коломойський тримав Приватбанк у своїх руках, – П.К.) була спроба перевести пенсіонерів на обслуговування до Приватбанку. Тоді керував Янукович та ПР. І якимось чином Ігорю Коломойському вдалося домовитись з регіоналами, аби вони через Пенсійний фонд, соціальні служби перевели всіх пенсіонерів на обслуговування до їхніх філій.

Мовляв, люди отримуватимуть пенсії у банкоматах. Це вигідно і зручно. А тепер скажіть, будь ласка, яка зручність для пенсіонера з Фалькова? Адже банкоматів у селі нема. Та й у сусідніх селах також нема. Треба за грошима їхати до Вижниці або до Берегомета. А це майже 30 кілометрів. Скільки часу треба витратити, скільки грошей, нервів і т. п.

Тоді журналісти разом із пенсіонерами та поштовиками поставили вимоги Приватбанку: хочете обслуговувати пенсіонерів, будь ласка: у кожному  селі Буковини встановіть банкомати. Якщо цього не буде, то й не будете обслуговування.

Банк не виконав правдиві вимоги. І відступив. А далі була революція, війна, втеча Коломойського, націоналізація Приватбанку.

Кілька років пенсіонерів та поштарів лишили у спокої.

Але святе місце довго не може бути порожнім. На зміну Коломойському прийшов Порошенко. Замість Приватбанку фаворитом стає Ощадбанк. І знову все закрутилось по вже знайомому колу і по створених схемах.

Пенсіонерів під час оформлення пенсії майже примусово змушують обслуговуватися у Ощадбанку.  Лякають різними лякалками. Мовляв, вам пенсію не принесуть, і ви її не отримаєте, якщо не укладете угоди з Ощадбанком.

У містах, де є філії банків, де є банкомати, можливо, й нема проблем. Тим паче, нові технології, нові умови, зручності для людей. Це для загалу. Але є інваліди і одинокі старші люди, які не спроможні ні до банку, ні до банкомату дійти. Що з ними робити?

Чомусь саме ця категорія не турбує ні спеціалістів з Пенсійного фонду, ні банкірів. Їм потрібна маса.

І знову постає питання: а що робити селянам у селах, де нема ні філії Ощадбанку, ні банкоматів? Знову треба їздити за десятки кілометрів до райцентру за пенсією… Знову витрачати час, гроші, сили, нерви, здоров’я.

Не встигли відбитися від одного банківського глитая, як інший вже на порозі стоїть. Та й не забуваймо, що сам Коломойський також повернувся до України. Він приїхав, звичайно, не для того, щоб нам добро робити, а тільки собі. Ось уже банк вимагає повернути, дефолт Україні оголосити, землю скупити… й разом з нею й людей, селян, пенсіонерів.

Допоки?!

Петро КОБЕВКО