Загальна картина існуючої екологічної ситуації та її тенденції до зміни, що багато в чому визначаються промисловим виробництвом і господарською діяльністю, продовжує погіршуватись і веде до подальшої екологічної кризи у світі. Головна причина такої ситуації полягає в низькій ефективності існуючих механізмів екологічного контролю і управління виробничої діяльності промислово розвинутих держав світу. Вже тепер більшість з них змушена проводити екологічні перевірки або аудити, щоб керуватись об’єктивними екологічними характеристиками та бути впевненими в тому, що вони відповідають законодавчим вимогам.
Екологія не традиційна наука, її виникнення формування, положення і роль у суспільстві притаманні тільки їй одній. Всі попередні науки в тій чи іншій мірі слугували одній цілі – задоволенню споживацьких потреб людини за рахунок природи, екологія стала вченням про способи обмеження споживання. Не дивлячись на те, що Е. Геккель ще в 1866 р. дав означення екології, воно в наш час має різні тлумачення як комплексної науки, яка синтезує дані природничих і суспільних наук про природу та її взаємодію зі суспільством. Вторгнення людини в природні процеси в біосфері, маючи на увазі небажанні для екосистем антропогенні зміни, можна згрупувати за такими видами забруднень:
– стаціально-деструктивне (стація – місце існування популяції, деструкція – руйнування) – це зміна ландшафтів та екологічних систем в процесі при-родокористування;
– біоценотичне, що полягає у впливі на склад та структуру популяції живих організмів;
– параметричне пов’язане зі зміною якісних параметрів довкілля (рівня радіації, освітленості, шуму і електромагнітних параметрів);
– інгредієнтне, як сукупність речовин, якісно чи кількісно ворожих біогеоценозам (інгредієнт – складова частина складної сполуки або суміші).
До прикладної екології відноситься екологія хімічних виробництв, що вивчає механізми руйнування біосфери людиною, способи запобігання цим процесам та розробляє принципи раціонального використання природних ресурсів без деградації життєвого середовища. Вона базується на системі законів, правил та принципів хімії, екології та природокористування.
Хімія та екологічні проблеми взаємопов’язані. Дилетантський підхід до цього зв’язку може привести до висновку, що екологічні проблеми викликані хімією та їх вирішення просте – скоротити хімічне виробництво. Необхідно наголосити, що хімічна промисловість посідає не перше місце в забрудненні довкілля, поступаючись перед металургією та теплоенергетикою.
Хімічні знання необхідні всім людям незалежно від їх фаху з багатьох причин. По-перше, вони забезпечують раціональну поведінку, а в багатьох випадках і елементарну безпеку в повсякденному житті та діяльності в усіх галузях виробництва, культури, науки, не пов’язаних з хімією безпосередньо; по-друге, перехід хімії від пасивної ролі постачальника різноманітних продуктів і товарів до активної ролі у суспільстві та зростанні її відповідальності за долю земної цивілізації; по-третє, вони є основою екологічних знань, які необхідні для збереження довкілля.
Нині, коли на всій планеті під впливом людини відбулися помітні зміни як живої, так і неживої природи, дедалі більшого значення набуває гармонійна вза-ємодія суспільства і природного довкілля, оскільки людина отримує від природи все необхідне для життя, черпає в ній емоційну й естетичну наснагу. Тому вкрай необхідна не лише чітка стратегія охорони природного середовища та посилення контролю природокористуванням, але й добре продумана система екологічної освіти й виховання населення.
Для сучасної людини знання основ екології не менш важливе, ніж основ математики, фізики, хімії. Один із провідних напрямків науково-технічної революції – екологізація виробництва, покликана не тільки забезпечити узгоджене функціонування природних і технічних систем, а й значно підвищити ефективність останніх.
До головних напрямків вивчення та розв’язання проблем збереження та охорони природи нині відносять:
– освіту та виховання: хімічне – екологів, екологічне – хіміків і хіміко-екологічне – населення;
– моніторинг, тобто аналітичний контроль поведінки та розподілу хімічних речовин у екологічних системах (регіональний рівень) і геосфері – атмосфері, гідросфері та верхній літосфері (біосферний рівень);
– глобальні біогеохімічні цикли елементів і хімічну стійкість біосфери;
– токсикологічні дослідження, зокрема оцінку канцерогенної та мутагенної активності хімічних речовин;
– усестороннє вивчення впливу генетично модифікованих рослин (картоплі, кукурудзи, рису, сої і т.п.) на здоров’я людей та навколишнього середовища;
– очищення та переробку стічних вод, вихлопних та відхідних газів, твердих відходів;
– створення мало- і безвідхідних виробництв, енерго- і ресурсозберігаючих технологій;
– конверсію хімічної зброї, хімічні катастрофи та хімічну безпеку, соціальні та психологічні проблеми.
Перед людством постає завдання виробити шляхи подолання диспропорцій між розмахом та наслідками господарської діяльності в соціальній сфері і можливостями управління соціосферними процесами. Виявом цих диспропорцій є численні соціально-економічні, екологічні, демографічні, політичні та інші кризи, а їхнє подальше поглиблення може завершитися руйнівними катастрофами.
Для широкого загала спеціалістів, які працюють у сфері матеріального виробництва, особливо необхідні знання з метрології екологічного менеджменту та аудиту. Це молода наука – вона формується у наш час і виникла на межі зіткнення соціальних проблем та аналітичних інформаційних систем – колишньої аналітичної хімії, яка сьогодні у зв’язку з інтеграцією з природничими науками повністю перебудовується та виходить на новий якісний рівень. Метрологія екологічного менеджменту та аудиту повинна давати повну інформацію про сучасний рівень інформованості та інструментарій реальних аналітичних методів аналізу стану екологічних систем, суспільні організації контролю та ефективного впливу реагування суспільства на реальні та перспективні джерела забруднення навколишнього середовища.
Федоров А.О., доцент, Федорова В.О. студентка V курсу ЧТЕІ КНТЕУ
peredplata
