Правда і неправда про епідемію на Путильщині

Правда і неправда про епідемію на ПутильщиніЗвернення до редакції нашого часопису стосовно спалаху дизентерії, яка косить дітей та дорослих у с. Киселиці Путильського району, останнім часом надходили чи не щодня. Мовляв, захворіли майже всі діти у школі, дійшло вже й до дитсадка, але рідним про це з певних міркувань говорити суворо забороняють. Під час з’ясування питання в держсанепідслужбі ми отримали відповідь, що ситуація контрольована, було декілька звернень з приводу захворювання, але насправді все не так.

Поспілкувавшись з кількома мешканцями с. Киселиці, одразу зрозуміли, що хтось з офіційних осіб або не орієнтується в ситуації, або каже неправду. Однак вірити в те, що поважні дорослі, в тому числі й від медицини, можуть маніпулювати та ризикувати здоров’ям дітлахів, все ж не хотілося.

Правда і неправда про епідемію на Путильщині

І ось ми у школі. Привітна директор закладу Надія Іллівна Романчук, стомлена пережитими перевірками, каже, що рада нашому візиту, бо треба, аби люди врешті знали правду. За словами керівника, й справді, хворі були, але наразі всі вже здорові й відвідування навчальних закладів станом на 8 квітня нормальне — в окремих класах відсутніми були по 1-2 учнів. Навіть дозволила переконатися в цьому не лише за журналом відвідування, а й провівши класами. Гарне оформлення класів, розмаїття живих квітів та зелені. А ще я звернула увагу на учнів та їхні розумні очі. А ще… склалося враження, що ні діти, ні вчителі, ні будь-хто з цієї школи чомусь не промовить і слова, аби не вловити ствердного погляду директора, аби наперед не погодитися з тим, що скаже Надія Іллівна. Бо, попри зацікавленість важливим питанням, що стосувалося хвороби, довелося вислухати й інформацію про позитивні досягнення школи. Що ж, школа, як на сільську, й справді гарна.

Отже, діти таки хворіли. Хоча масовості, за словами директора, не було. Захворіло всього семеро школярів, з них один учень на дизентерію, решта – на гострий ентероколіт. Були й застудні захворювання. Один учень лікувався в обласній дитячій клінічній лікарні, інші – у районній. Коли ці діти захворіли, інші батьки не пустили до школи своїх, бо, мовляв, так наказала сільська фельдшерка (до речі, у школі немає медичного працівника – авт.). Пік відсутності учнів припав на передканікулярний період – тоді з 203 школярів навчальний заклад, за даними журналу обліку, не відвідувало від 19 до 88 дітей з різних класів. Директор розповіла, що держсанепідемслужба «звинувачує» шкільну воду. Мовляв, діти понапивалися її з кранів та похворіли. Насправді ж педагог з багаторічним стажем пов’язує захворювання з тортом, який, придбавши у місцевому магазині, з’їли п’ятикласники, а потім почали хворіти. До всього, учні люблять ще й «кольорову» магазинну солодку воду, часто купують чіпси, сухарики… Отож, ймовірно, і ці «ласощі» могли вплинути на погіршення стану здоров’я юних киселівчан. Саме тому одні школярі вважають, що отруїлися водою, інші – тортом та чіпсами. Справді, подумалося: початкові класи ж отримують безкоштовні сніданки, а найбільше захворіло учнів 5-6 класів… Уже пізніше стало відомо, що розпочалося все з гри в футбол учнів п’ятого класу, які опісля матчу напилися води «з крана» в школі.

Правда і неправда про епідемію на Путильщині

Умови, в яких працює «святая святих» здоров’я школярів – харчоблок, – бажають бути кращими. Талі та стічні води час від часу затоплюють підвальні приміщення, безперешкодно проникаючи сюди, каналізація до вигрібної ями забита та не працює (на час нашого перебування в Киселицях саме працювали ремонтники), їжу дітям готують на плиті на дровах, оскільки електроплит немає – тамтешнім працівницям можна б пам’ятника ставити — як у таких умовах можна ще й якісно готувати? На обід саме готували пісний плов, і директор пояснила, що вони, мовляв, живуть у селі, а тут всі «тримають піст». Згадалося про вимоги збалансованого харчування… Бо ж ідеться про дітей. Однак, ймовірно, батьки просили адміністрацію школи подбати про пісні страви?

Внутрішні вбиральні через несправну каналізацію також не функціонують, всупереч навіть не такому давньому прем’єрському «наказу», — хіба Азаров і Папієв відають, що насправді коїться на місцях? Тож тутешнім дітям і вчителям доводиться досі «ходити до вітру» в прямому сенсі цього слова. Вода ж подається до школи від викопаної криниці 5-літньої давності. Зараз її для пиття дітей переварюють, поставили спеціальні ємності з фонтанчиками. За водонапірну башту школа судиться з колишнім бухгалтером місцевого колгоспу, котра, за словами Надії Іллівни, «вкрала» стратегічну споруду та продала її на металобрухт. Тепер закладу повернуть 4 тисячі гривень – хіба за ці кошти можна у наш час все відновити? А фінансування на все необхідне зовсім не вистачає..

Мабуть, на цьому можна було б поставити крапку – дякувати Богові, діти вже не хворіють. Про це нас повідомила й в. о. завідуючої дитсадочка, що розміщений поруч. Потрапили туди під час «тихої години», отож не стали турбувати малят. Подумалося: проблеми були, є і будуть. Але добре те, що добре закінчується.

Та все ж повернемося до проблем школи і села. Селяни підтвердили те, про що йшлося у зверненнях до редакції. Казали, що у школі ми мусили чути звинувачення про «роздування» киселівської проблеми на адресу бабусі випускника школи – справді, таке було. Діти, за їхніми словами, дуже хворіли. Ушпиталювали ж лише тих, хто ходив у туалет, даруйте, з кров’ю. Були випадки, що «лікували від дизентерії, а у карточці писали чи то «ангіна», чи щось на зразок цього». Багато хто, в тому числі й працівники школи, лікувалися вдома, лежали під крапельницями під великою таємницею та забороною «витоку» будь-якої інформації з цього приводу. Між тим, санепідеміологи, мовляв, саме у воді знайшли неймовірну кількість «паличок». Навіть закривали на тиждень харчоблок, аби провести необхідну роботу зі знезараження води (у школі ми чули, що їдальня була зачинена всього на 2 дні), про людський фактор не йшлося. В акті позапланової перевірки закладу з дотримання санітарного законодавства (від 17-18 березня, який вдалося побачити) за присутності начальника відділу здійснення держсанепіднагляду у Путильському районі зафіксоване несвоєчасне подання термінового повідомлення та несвоєчасний внаслідок цього початок розслідування випадку захворювання. Але чому? І чому місцеві фахівці в цьому документі пишуть про наявність у школі внутрішніх вбиралень – невідомо. Бо ж насправді вони зачинені, внаслідок відсутності зливу води ними ніхто не користується, хоча це сприяло б можливості ретельного миття дітьми рук після користування вбиральнею. Може, перевіряючих запевнили, що лише туалет для працівників харчоблоку потребує ремонту та не працює? А може, каналізація, яку «під шумок» почали негайно ремонтувати, невдовзі тут таки запрацює? І може, якимось чином вирішиться нарешті питання цілком ймовірного, як з гіркотою та з проханням не видавати їх казали родичі дітей, змішування талих вод з нечищеними вчасно з вигрібних ям фекаліями, котрі за існуючих умов можуть таки просочитися до життєдайної криниці… Але скільки ще часу треба піддавати небезпеці дітей, видаючи страшну дизентерію за якесь звичне захворювання? Хіба не є це найбільшим гріхом дорослих? А ще кажемо про розвиток демократії…
Наталія БРЯНСЬКА
Р. S. Увечері того дня, коли ми поїхали з Киселиць, на сайті ОДА з’явилася інформація, що «епідемічна ситуація в с. Киселиці Путильського району ста-більна і контрольована, епідрозслідуванням було встановлено факти вживання тортів учнями під час святкування днів народжень… Протягом останніх двох тижнів екстрених повідомлень про реєстрацію випадків гострих кишкових інфекцій серед школярів навчального закладу до відділу здійснення держсанепіднагляду у Путильському районі не надходило. Інформація щодо масової захворюваності населення не підтвердилася…»

peredplata