Цього літа у Туріні (Італія) відбулися VІІІ Всесвітні спортивні ігри майстрів (ветеранів). Вони нічим не поступаються олімпійським. Навіть відбуваються раз на чотири роки. VІІІ ігри були наймасовішими. У них взяло участь понад 27 тис. спортсменів зі 101 країни світу. Чисельною армією атлетів була представлена Україна. У 12 видах спорту наших співвітчизників брало участь 354. Вони здобули дуже багато нагород: 51 золоту медаль, 49 срібних, 36 бронзових. У командному заліку Україна увійшла до першої десятки країн-учасниць VІІІ Всесвітніх ігор майстрів. Це було найвище досягнення наших спортсменів за всі часи проведення цих змагань.
Ветерану-волейболісту Серафиму Михайловичу Синицькому пощастило 4 рази брати участь у Всесвітніх іграх:
— Перший раз я виступив 1998 року в місті Портленд (Америка), — говорить ветеран. — Тоді наша команда взяла два перших місця. У класичному волейболі та у парк-волейболі грає по чотири гравці. Через 4 роки, у 2002 році, ігри відбувалися у Мельбурні (Австралія). Там нам довелося виступити в одній команді з росіянами. Називалася збірна Росії і України «Київська Русь». Грали ті, кому було 60 років і більше. Програли тільки фінам і взяли срібло.
Наступні, VI Всесвітні ігри майстрів перенесли на один рік. У зв’язку з проведенням у Великобританії спортивних змагань. Тоді змагання відбулися у 2005 році в канадському Едмонтоні.
Серафим Синицький на той час уже грав за ветеранів віком 60+. Українська команда з волейболу стала бронзовим призером. Через 4 роки не всі українські ветерани спорту змогли взяти участь у VII Всесвітніх іграх у Сіднеї. Не було грошей на переліт до Австралії. З нетерпінням чекали ігор у Туріні (Італія). Буковинським майстрам особливо пощастило. В Італії проживає чимало наших земляків. Отож наші спортсмени мали велику підтримку вболівальників.
Тоді Буковина була представлена потужною командою майстрів, яким уже за 70 років. До збірної України входили: майстер спорту Петро Григорович Раца, професор ЧНУ Леонід Йосипович Підкамінь та Серафим Михайлович Синицький. Тренером сивочолих, але міцних тілом і духом спортсменів був наш земляк зі Сторожинця Зебій Дмитрович Миронюк. Йому не вистачило тільки 3 роки до того поважного віку, за який грали буковинські майстри.
А боролися наші спортсмени звитяжно. Їм могли б позаздрити юні майстри. Бо щоб у 70 і більше років тримати своє тіло і дух у такому тонусі, потрібно мати неабияку силу, вольовий характер і наполегливість у щоденній праці. Наші майстри зуміли виграти у своїх ровесників з Росії, Бразилії, Італії, Португалії та Франції. Вони заслужено здобули золоті медалі.
Символічними були змагання з волейболу серед ветеранів 45+ для українського спортсмена Серафима Синицького. Тож грав у збірній України його син Сергій. І він також став чемпіоном Всесвітніх ігор.
Після перемоги українські спортсмени пройшлися вулицями Туріну з великим українським прапором. Італійці зустрічали їх дуже приязно. Італійки бальзаківського віку захоплювалися статурами наших дідусів-спортсменів. Ніяк вони не могли втямити, що цей сивий стрункий чоловік з фігурою молодого бога Аполлона уже має 74 роки. Таким поставав перед італійською публікою майстер з Буковини Петро Раца. Місцеві жінки захоплювалися, аплодували і «чепчики вгору кидали». А коли наші козаки-спортсмени вигукнули «Будьмо!», аж здригнулися стіни старих будинків Туріну. У колони з балконів полетіли квіти, букети, посмішки та повітряні поцілунки. Гучний козацький вигук підхопили чоловіки і юнаки італійського Туріну.
Велику славу Україні та українському спорту принесли наші земляки. Велику шану і повагу здобули у світі. А на Батьківщині?.. На день фізкультурника обіцяли їм дати грамоти. Досі чекають їх. Навіть на змагання сивочолі чоловіки їздили за власний кошт. Вони упродовж чотирьох років збирають кошти на квитки, аби дістатися чергового місця проведення Всесвітніх ігор майстрів-ветеранів, аби принести на них честь і славу Україні.
Замість того, аби допомагати українському спорту і спортсменам, владці обдирають Україну до липки і гроші відвозять до країн Європи та Америки.
Наступні IX Всесвітні ігри майстрів відбудуться 2017-го року в Новій Зеландії. Теперішні чемпіони-ветерани з України мають сумнів, що зможуть ще раз продемонструвати свою майстерність на цьому дійстві. Бо Нова Зеландія далеко, квитки дорогі, а пенсія низька. А влада у нас не українська, не патріотична. Хоча… До 2017 року все може статися: і влада змінитися, і пенсії зрости.
Петро КОБЕВКО
peredplata
