Хрунь – це лайливе прізвисько підлої, продажної людини, запроданця.
Насправді був такий тип – Микита Хрунь з Отинії на Прикарпатті. Він зраджував своїх виборців, українських селян. У 19 столітті його вибирали депутатом до Галицького сейму за те, що він обіцяв захищати селян. Після обрання обстоював інтереси польських поміщиків. Зраду Микити Хруня висміювали тодішні ЗМІ. Навіть Іван Франко використав його ім’я в оповіданні «Свиня». З того часу «хрунями» називають всіх зрадників, підлих і продажних людей.
Часи комунізму добре викормлювали різних хрунів на теренах України.
Тож до перших років незалежності хруні прийшли вгодованими і масними. Кожна область мала своїх хрунів. А найкращими і найситнішими вони були на Буковині.
Тому тут випробовувалися найбрудніші технології ведення політичної боротьби. Коли повстала у політиці партія регіонів, вона зуміла з глибин продажних душ підняти найгидотніші людські риси.
На жаль, часто підлість видавалася за великі чесноти. Наприклад, на початку 2000-х років у буковинських та бессарабських селах стало нормою, коли з однієї родини брати чи сестри йшли у різні партії, аби не «програти» на виборах. І вигравали.
Хрестоматійним прикладом цього стали вибори президента у 2004 році на Кельменеччині. Там два брати Телешмани очолили два штаби: один очолив штаб Януковича, інший – штаб Ющенка. Хтось з цих двох вигравав. А родина у виграшу була завжди.
Подібними стали вибори й до місцевих рад. Родини Манілічів йшли за списками всіх партій — від крайніх правих до крайніх лівих. А серед Харабарів депутатами були представники «Пори», «Нашої України» і навіть партії регіонів. Прикладів можна наводити сотні. З них можна посміятися, пожартувати якби не… війна.
А на війні українське і, зокрема, буковинське хрунівство зацвіло буйним цвітом.
Першим центром хрунівства, знову ж таки, стала Кельменеччина.
З’ясувалося, що у цьому квітучому бессарабському краю народилося і виросло велике «фе».
Це великий і небезпечний ХРУНЬ. Спочатку він був головою ради міністрів, потім — «президентом» терористичної організації «Луганська народна республіка» – Ігор Венедиктович ПЛОТНИЦЬКИЙ.
Він народився, жив, учився, виховувався і становився великою свинею на Кельменеччині. З перших днів збройних конфліктів цей бессарабський хрунь вбивав українських воїнів, мирних жителів Донбасу, власноруч катував людей і викрав українську льотчицю Надію Савченко. Батьки, котрі народили і виховали цього негідника, з ганьбою втекли з Кельменців.
Зараз Плотницького проклинають вся Україна, Європа і увесь світ. Але як видно, йому це байдуже. Він продовжує вбивати людей на Донбасі. А Буковина, як і вся Україна, обливається гіркими сльозами за загиблими земляками.
Другий хрунь з Буковини – витончений і особливо небезпечний. Це — митрополит російської церкви, яку називають чомусь досі УПЦ, ОНУФРІЙ (Орест Володимирович БЕРЕЗОВСЬКИЙ).
Він народився у селі Коритне Вижницького району. Хоч рід його і мав давньоукраїнське шляхетне положення, володів соляними копальнями у Березові ще за часів Київської Русі, сам Онуфрій пішов на ганебну службу Московії. Він очолив митрополію московської церкви в Україні. Нині ця церква благословляє на вбивство українських людей. Вона сама формує, озброює, годує, одягає і оплачує загони найманців, котрі руйнують українські села і міста на Донбасі, викрадають і мордують людей, ґвалтують жінок і дівчат. І все це робиться під прапором та іменем церкви, під хрестом і православними святими. На прапорі російської православної армії на тлі триколору московського — хрест православний та зображення Юрія Змієборця.
Замість того, аби засудити насилля, війну, вбивства, митрополит Онуфрій і його попи підтримують патріарха Кирила, кровожерливого диктатора Путіна.
Днями ці московські прихвосні вчинили ще й державну зраду. Вони передали Росії дві єпархії з майном та землею в окупованому Криму. Наступним кроком буде передача Росії таких єпархій на Донбасі.
Досі з уст нашого земляка митрополита Онуфрія ми не почули жодного слова підтримки України, її війська. Він не засудив Росію як країну-агресора.
То хто Ви після цього, владико Онуфрію?!
Буковина соромиться таких святих отців. Навіть у рідному селі митрополита Коритному прихожани на знак протесту проти зрадництва УПЦ МП перейшли до Київського патріархату.
На жаль, у Герцаївському районі у Банченському монастирі є прихильник та послідовник ідеології й антиукраїнських справ Онуфрія — єпископ Лонгін (Михайло Васильович Жар). Він – Герой України.
Обдарований, обласканий державою, цей єпископ перетворився на справжнього українофоба. І не тільки таким став, бо товаришував з Януковичем, прославляв партію регіонів та її адептів, він таким був, є і, напевне, буде. Бо досі відкрито і агресивно виступає проти України та її керівництва. Його проповіді спрямовані на організацію безпорядків, бунтів, перекриття доріг віруючими, котрі підтримують Москву і кровожерливого Путіна. Промосковські, румуномовні газети друкують ці проповіді великими тиражами. Вони негативно впливають на хід мобілізації на Буковині та прилеглих областей.
Недавно стався такий інцидент у Чернівецькій області. А саме, на другий день четвертої хвилі мобілізації румуномовна газета, близька до екс-губернатора з ПР Папієва «Свобода слова» («Libertatea cuvântului») передрукувала антиукраїнську проповідь Лонгіна. Цю газету тепер купив і очолює бізнесмен та депутат Чернівецької міської ради, вигнаний з ВО «Батьківщина», Михайло Гросу.
Фактор російської церкви на Буковині та Бессарабії є настільки важливим і небезпечним, що нехтувати ним чи применшувати його роль у майбутньому України не доводиться нікому.
Серед усього цього буковинського хрунівства неможливо обійти увагою персону Кароліни КУЄК (Ані Лорак). Вона ніби у насмішку над своїми земляками в останні роки активно пропагує не рідну культуру, а російську. Виступає з концертами у Росії, бере участь у різних російських конкурсах і фестивалях. Кароліна не підтримувала Майдан Гідності.
Наші земляки, котрі засудили подібну поведінку співачки, навіть позбавили її права на зірку, встановлену на «Алеї зірок» у Чернівцях.
Натомість Ані Лорак добре заробила минулого року. Вона стала найбільш високооплачуваною зіркою України.
Минулого року вояжі до Росії принесли співачці 2,4 млн. доларів. Окрім цього, вона отримала кілька нагород загальноросійського значення.
А 20 лютого у Воронежі їй вручили позолочену статуетку та копію зірки з Чернівців. Як не гірко про це говорити, але репертуар Лорак складається в основному з російських пісень. За увесь багатогодинний концерт у Воронежі вона виконала тільки 5 українських композицій.
Буковина – це край талантів. Ані Лорак народилася там, де родилися Володимир Івасюк, Назарій Яремчук, Дмитро Гнатюк, Василь Михайлюк, Іван Миколайчук… Вони у важкі часи не стали хрунями, не відмовилися від української пісні, культури, фільму, від рідної мови. Не плазували перед московітами, гордо несли у світ ім’я українця. Нашу мову, культуру, нашу силу і Державу.
То чому ж ти така, Кароліно?!.
Росія веде з Україною гібридну війну. І на війні як на війні: всі методи використовуються.
Ми зараз показали на конкретних прикладах і на конкретних людях, як Росія веде війну гібридну в Україні: політичну (Плотницький), релігійну (митрополит Онуфрій та єпископ Лонгін), культурно-ідеологічну (Гросу та Лорак).
Війна ведеться на різних фронтах: на полях битв, у телеефірах, на шпальтах газет, у церквах і монастирях, у кінотеатрах та концертних залах. При цьому країна-агресор хоче залишитися публічно непричетною до конфлікту.
Проти України Росія застосовує й українських генералів, політиків, президента Януковича, прем’єра Азарова, депутатів від партії регіонів, КПУ та «Опозиційного блоку». Використовуються й московські попи, митрополити, єпископи й ченці. Використовують культурних діячів, артистів, письменників, журналістів…
Тоді вони стають «хрунями»! Не ставаймо ними!
Станьмо всі як один на захист України!
Вона у нас єдина!
Слава Україні!
Героям слава!
Петро КОБЕВКО
peredplata
