Винахідник комп’ютера у США Степан Возняк родом з Буковини

Колись доля звела мене з відомим українським журналістом Віталієм Абліцовим. Тривалий час ми працювали з ним у парламентському часописі. Віталій – цікава творча особистість. Багато літ він збирав матеріали про славетних українців, котрі своїми видатними діяннями ввійшли в історію людства. Згодом ці публікації стали основою його книги “Галактика Україна”. У виданні було подано понад сто нарисів про наших співвітчизників, якими пишається цивілізований світ.

Винахідник комп’ютера у США Степан Возняк родом з Буковини

Є серед них і есей про творця комп’ютерів Стівена Возняка. З матеріалу з’ясувалося, що у нього буковинське родове коріння. Це заінтригувало мене. Тому я попросив Віталія більш детально розповісти про життєпис комп’ютерного генія.

– На підставі чого Ти стверджуєш, що рід Возняка походить з нашого краю?
– У своїй біографії Стівен з цього приводу висловився досить чітко: ”Мій батько – виходець з Буковини. Там багато місцевих українців носять прізвище Возняк. Тато переїхав до США після Другої світової війни, оскільки на рідній землі було нестерпно жити, і тому він змушений був рятуватися від бідності за рубежем. Перед відбуттям на чужину женився на буковинці німецького походження.

Якось в одному телевізійному інтерв’ю Стів пожартував, що у нього три батьківщини: Німеччина, Польща та Україна. Польщу він згадав у тому контексті, що частка Буковини колись межувала з цією державою. Почувши про це, поляки почали вважати його своїм співвітчизником і всіляко нахвалялися ним. Стіва, як видатного вченого, вони стали запрошувати до себе на різні аудієнції та наукові конференції.

Батько Стівена, як стверджують його біографи, народився в присілку села Червона Діброва (тепер Глибоцького району).
Україна в радянські часи замовчувала походження Возняка. Стіву, звичайно, було образливо за гру в мовчанку. Але він не вважав за потрібне напрошуватися в гості на предківщину, хоча в душі мав заповітне бажання навідатися туди.

– Відомо, що батько назвав свого первістка Степаном. Чому ж, Віталію, американці величають його Стівеном?

– Оскільки жителям цієї країни важко вимовляти ім’я Степан, тож емігранта почали називати по-місцевому – Стівеном. Хоча батько вдома продовжував звати сина Стефаном або Стефком.

– Чи шанували в сімействі Возняків українські народні традиції?

– Оскільки родина була інтернаціональною, то цим тут особливо не переймалися. Тяжів до української обрядовості лише батько. До того ж, він був людиною віруючою і привчав членів своє’ї сім*ї відзначати православні свята, як це робили його предки.

– Колего! Який, на твій погляд, внесок у розвиток людства зробив Стівен Возняк?

– Цей вклад, звичайно, величезний. Стівен став винахідником персонального комп*ютера з центральним процесором і постійною пам\’яттю, клавіатурою та монітором, з можливістю фіксувати інформацію на окремих носіях.
У США до Возняка деякі винахідники пробували створити подобу комп\’ютерної техніки. Але перші її взірці відлякували споживачів своїми громіздкими габаритами – тодішні комп’ютери заледве вміщалися в одній кімнаті. До того ж, вони були складними в експлуатації і мали обмежені операційні можливості. Стів Возняк, усунувши ці вади, зробив свій комп*ютер компактним і доступним широкому загалу. Одне слово, він став зачинателем комп’ютерної ери людства, генератором небувалого технологічного прориву.

– Чи був Возняк належно поцінований у США за свої винахідницькі діяння?
-Звичайно.Американці одразу ж збагнули, що Стів – велика людина, гордість країни.У 1985 році президент США Рональд Рейган вручив Возняку найвищу нагороду держави, якою відзначають науковців, — Національну медаль технологій. У вересні 2000 року його ім’я з’явилося на стендах Національного залу слави винахідників.

— Як ішов Возняк до свого геніального винаходу?
— Захоплюватись електронікою Стів почав після того, коли його, четвертокласника, батько, інженер авіаційної корпорації “Локхід”, привів на виставку наукових винаходів. Побачене там настільки сколихнуло дитячу свідомість, що вже у шостому класі Стів спромігся спроектувати і виготовити радіоприймача, а у студентські роки, придумав калькулятори для компанії “Hewlett-Packard”. Згодом, працюючи тут, він почав розробляти комп\’ютер. Щоправда, спершу задумав його як пристрій для занять різними іграми. Однак Стів Джобс, який навчався з Возняком в університеті у Берклі, вже тоді, маючи добре розвинуту комерційну жилку, сказав Возняку, оцінюючи його здобутки в комп\’ютерному проектуванні: “Це, Стівене, можна вигідно продати!”. Возняк спершу скептично сприйняв його слова. Та якось Джобс зателефонував Возняку й повідомив, що отримав замовлення на виробництво ста комп\’ютерів “Apple І” на 50 тисяч доларів. І вони, підігріті матеріальним стимулом, зрозуміли один одного й жваво поринули в роботу.
Монтаж комп’ютерів компаньйони налагодили в гаражі батьків Джобса в 1975 році. Але для здійснення задуму їм бракувало коштів. Тож вони продали автомобіль Джобса та калькулятор авторства Возняка, дорогу на той час річ. Ще п\’ять тисяч доларів позичили у друзів і взяли в банку 15-тисячний кредит. У 1976 році компаньйони заснували фірму “Apple Computers”.

— І як вона зуміла так швидко досягти технологічних і бізнесових успіхів?

— Після доволі успішного продажу моделі “Apple І” 1977 року Возняк створив “Apple ІІ” — звичну для нас тепер конструкцію комп\’ютера. Новинка й спричинила фурор. Компанія “Apple Computers” так стрімко дорожчала, що вже 1980 року частка Возняка у ній становила 117 мільйонів доларів, а у 1983-му — 985 мільйонів! Ці суми з урахуванням курсу тодішньої американської валюти були фантастичними.

Успішна реалізація перших моделей допомогла двом студентам створити велику науково-виробничу корпорацію, яка впродовж десяти років заробляла для «Apple» гроші на розробку наступних проектів. Завдяки неймовірній популярності нової моделі комп’ютера “Apple ІІ” компанія змогла успішно запустити в серію (ще одне покоління комп\’ютерів марки “Macіntosh”). Згодом корпорація стала найбагатшою приватною інституцією з капіталом у 338 мільярдів доларів, залишивши позаду навіть транснаціональну нафтову корпорацію.

— А чому Возняк згодом пішов із “Apple”?
— На початку 80-х справи у компаньйонів йшли настільки успішно, що вони досить швидко стали мультимільйонерами. У цей час Возняк дозволив собі придбати особистий одномоторний літак. 1981 року Стівен потрапив на ньому в авіакатастрофу. На щастя, залишився живим, але на п\’ять тижнів втратив пам\’ять. Ця подія й змусила його залишити роботу в компанії. Перебування між життям і смертю призвело до переоцінки ним людських цінностей. Возняк одружився й повернувся до навчання в університеті, та невдовзі кинув його. У багатьох це викликає подив: виходить, що світову славу науковця та інженера-винахідника він здобув, не маючи вищої освіти. Але, як мовиться, шляхи геніїв несповідимі.
Будучи багатою людиною, Возняк продовжував втілювати в життя сміливі наукові й комерційні проекти. Зокрема, він заснував компанію з виробництва корисних “дрібничок” на кшталт брелока для пошуку загублених ключів чи універсального пульта дистанційного керування. Ще одна його компанія розробила системи захисту комп\’ютерних баз даних.
Крім того, Возняк почав займатися благодійністю, допомагати знедоленим, виділяти гранти для розвитку перспективним студентам і молодим науковцям, спонсорувати рок-фестивалі.

– Як, до речі, Возняк оцінював значимість своєї праці?
— Найкраще про це сказав сам Стівен: “Це була революція, мирна революція. І я щасливий, що був її частиною”.
Возняк усе життя був людиною виняткової скромності, не тяжів до розкішного життя. В побуті не користувався дорогими речами. Не терпів ситості й ніколи не хвалився, що він є людиною великих статків.
Буковинці повинні гордитися цією непересічною особистістю, родинне коріння котрої бере свій початок з нашого краю.
Василь Бабух

peredplata